Конкурс чи незрозуміла гра

Стаття 38 Конституції України гарантує громадянам однакові права доступу до державної служби. Згідно з цією статтею, громадяни України протягом одного місяця мали однакове право подати документи на участь у конкурсі. Як повідомив у засобах масової інформації голова конкурсної комісії останнього дня конкурсу, близько 120 громадян скористалися своїм правом, виконали всі умови конкурсу і їх було допущено до його другого етапу. Тим часом повідомили про подовження строку конкурсу. В зв’язку з тим, що не всі бажаючі встигли подати документи. Таким чином, уже на початковому етапі конкурсу його учасники були поділені на дві групи: ті, хто добросовісно в установлені строки виконав умови конкурсу, і «пільговики». Коли учасники конкурсу прибули для участі в другому етапі, багато хто із здивуванням помітив, що основних учасників третина, а «пільговиків» дві третини, і в другому турі вже брали участь 380 претендентів. Чим пояснити оголошений конкурсною комісією «ленінський призов» у ряди конкурсантів, поки що загадка, ключем до розгадки якої може бути інформація про те, скільки серед переможців конкурсу «пільговиків». Ці висновки зможуть зробити ті, хто одержить доступ до даної інформації, а ми користуватимемося наявною офіційною інформацією, згідно з якою до третього туру конкурсу було допущено 106 кандидатів, із яких треба було вибрати 34.

Почався третій тур з того, що всіх конкурсантів зібрали в актовому залі і колективно показали конкурсній комісії. Тривало це недовго, і після оголошення номерів аудиторій, де провадитиметься ділова гра, конкурсанти розійшлися по кімнатах. З цього часу почалася ділова гра. Після оголошеної перерви конкурсантів групами по 15—20 осіб викликали на засідання конкурсної комісії, де зачитували результати конкурсу.

Можна дискутувати з приводу продовження термінів подачі документів, можна сперечатися, якою мірою ефективне застосування процедури, передбаченої до держслужбовців ІІІ—VІІ категорій стосовно держслужбовців ІІ категорії, можна сумніватися в доцільності перетворення на гру такого серйозного конкурсу на такі важливі державні посади, але як погодитися з тим, що рішення про переможців конкурсу комісія приймала (і треба гадати, голосувала) заочно, навіть не поглянувши на претендентів (колективний портрет 106 конкурсантів в актовому залі не враховуватимемо), не почувши від них жодного слова. Адже стаття 15 Закону «Про державну службу» однозначно визначає порядок проведення конкурсу згідно із затвердженим Кабінетом Міністрів України Положенням, у якому чорним по білому написано, що учасникам конкурсу може бути запропоновано викласти свої думки або підготувати реферат на тему, пов’язану з майбутньою роботою. Тобто те, що запропонувала конкурсна комісія учасникам, може бути, а може й не бути. Тим часом у цьому Положенні однозначно написано, що комісія проводить співбесіду з кожним учасником конкурсу, і лише після цього, на підставі вивчення поданих документів, рефератів, співбесіди, приймає рішення стосовно кожного конкурсанта методом голосування. Тобто проведення співбесіди з кожним учасником — це не забаганка комісії, а її обов’язок, установлений законом.

Кому було вигідне перетворення конкурсу на ділову гру? З якою метою високопоставлені чиновники з адміністрації Президента, які входили до складу конкурсної комісії, відкрито демонстрували свою зневагу до учасників конкурсу: мовляв, ви собі грайте, а ми рішення приймемо й без вас і відберемо, кого треба. Багато хто встиг забути, що ще 2000 року Президент України своїм Указом № 599/2000 затвердив Стратегію реформування системи державної служби в Україні, де дуже чітко визначено, що треба робити в цьому напрямі і як. Майже два роки було потрібно чиновникам найвищого рангу, щоб провести перший конкурс. Процедура його проведення, як з’ясувалося, не лише не відповідає завданням стратегії, а, навпаки, наочно показує, на що на практиці перетворюються корисні й важливі рішення Президента після того, як апарат, стурбований тільки проблемами власного самозбереження, попрацює над інструкціями з їх практичного виконання, згідно з якими такий важливий державний захід, як проведення конкурсу на заміщення вакантних посад в адміністрації Президента, легко перетворюється на гру.

Київ.