Складається парадоксальна ситуація: збагачуючи безмірну кількість посередників, селяни Кіровоградщини не можуть прогодувати себе, не кажучи вже про худобу, яка дедалі більше перетворюється на непомірний тягар. Не треба бути великим математиком, аби порахувати збитки, що чекають на господарство, яке займається розвитком невигідної нині галузі. Скажімо, за літр незбираного молока посередники дають щонайбільше тридцять копійок, м’ясо купують по 4 — 5 гривень за кілограм. Поки товар дійде до покупця, його ціна зростає у 3—5 разів. Отже, в накладі залишаються і безпосередній виробник, і споживач, а навар потрапляє в кишеню ділків, що стоять поміж ними.
Не всі сільськогосподарські підприємства мають змогу обзавестися власними переробними цехами, та й із готовою продукцією пробитися на монополізований ринок майже неможливо. Тож значна частина керівників господарств йде на свідоме винищення худоби, щоб вона своєю нерентабельністю не псувала економічних показників, якими нині так модно хизуватися від найнижчого до найвищого рівнів. Однак вигода ця сьогоденна. В подальшому обраний шлях веде до повного краху. Бо відроджувати втрачене набагато важче, аніж зберегти його.
Проблеми тваринництва обговорювали на науково-практичній конференції «Перспективи розвитку агропромислового виробництва степового регіону та забезпечення його наукового супроводження», присвяченій 90-літтю заснування Кіровоградської державної сільськогосподарської дослідної станції. Показовим у цьому плані для учасників та гостей заходу стало базове господарство дослідної станції СВК «Колос» Знам’янського району. Тут ще діють племзавод знам’янської породи м’ясного типу, репродуктор з розведення української великої білої породи свиней, племенні ферми червоно-рябої і чорно-рябої порід великої рогатої худоби, утримується молочне товарне стадо в тисячу корів. Навіть цими зимовими днями середній надій молока становить 9 кілограмів на добу, а річний показник наближається до 4 тисяч кілограмів.
Однак, з словами голови СВК «Колос» Вікторії Куц, справи аж ніяк не такі добрі, як того хотілося б. Бо забезпечити прибутковість молочного і м’ясного скотарства за нинішніх необгрунтовано низьких закупівельних цін на продукцію, які нав’язують переробники, навіть за високої продуктивності неможливо. А утримується тваринництво в господарстві на плаву завдяки тому, що збитки від худоби перекриваються вигідною нині продукцією птахівництва. Образно кажучи, курячими і гусячими яйцями.
Вікторія Куц, як і багато її колег, сподівається, що зрештою встановляться нормальні, прийнятні для виробництва ціни на молоко і м’ясо. Що здоровий глузд таки візьме гору над витівками хитромудрих, недалекозорих ділків, котрі необачно рубають гілку, на якій сидять. Та й що держава не залишиться осторонь цієї проблеми...
Кіровоградська область.
