Виплата щомісячної заробітної плати в Миколаївській області віднедавна стала нормою. В середньому працюючий мешканець області одержує майже 400 гривень на місяць. Для традиційно аграрного регіону це чимало. Торік в області створено додатково 10 тисяч нових робочих місць, ліквідовано багаторічну заборгованість із заробітної плати, немає проблем з виплатою пенсій та інших видів соціальної допомоги. Однак середня заробітна плата це приблизно такий самий показник, як середня температура в лікарні. На підприємствах, що працюють стабільно, вона значно вища. На решті — менша, ніж середня в області та в країні. Доходи пенсіонерів, інвалідів, незаможних на цьому тлі просто мізерні. Про те, як соціально захищені ці люди, — наша розмова з головою Миколаївської облдержадміністрації Олексієм Гаркушею.
— Гарантована заробітна плата — основа соціальної політики. Приміром, на суднобудівельному заводі «Дамен Шипярдс Океан» кваліфікований робітник одержує 500—600 доларів на місяць. Людина, яка заробляє в нашій країні 6 тисяч доларів на рік, здатна сама потурбуватися про себе і свою родину. Вона самостійно вирішує, яке придбати житло, де і як оздоровлюватися, відпочивати, навчати своїх дітей. Це, на мою думку, найкращий шлях, шлях цивілізованої держави.
Закономірно: заможний громадянин — не бідує і країна. Адже зростання заробітної плати не лише прямо впливає на поліпшення добробуту, а також є головним джерелом формування бюджетів усіх рівнів. На жаль, такі підприємства, як наш суднобудівельний, виняток, а не правило.
Піклування про самотніх, людей похилого віку, інвалідів, малолітніх та хворих — це і є соціальний захист, що забезпечується з бюджету.
— Відомо, що Кабінетом Міністрів України Миколаївську область визначено «пілотною» в питаннях соціального захисту населення. Чи означає це, що розв’язанню проблем соціальної сфери свого часу не приділялося достатньо уваги. Чи, навпаки, досвід регіону гідний вивчення?
— «Пілотною» Миколаївщина стала вже після того, як уперше в Україні у нас в області було створено територіальні центри обслуговування малозабезпечених при кожній сільраді. Завдання їх — наблизити соціальні послуги до конкретної людини, яка потребує надомної допомоги. Такі блага були доступні лише городянам. А ми поширили їх і на селян. Принести хліб, допомогти з підсобним господарством, зробити прибирання, надати медичну допомогу — все це для самотньої людини і в місті, і в селі — проблема, якщо немає поруч того, хто це може зробити.
За зовнішньою буденністю служби — складна робота багатьох людей. Наприклад, в організації збирання речей та продовольства, їх розподілу велику допомогу надають місцеві господарства, сільради. В кожному районі діють господарсько-побутові групи, продовольчі фонди. Соціальні служби вивчають матеріально-побутові умови, тим, хто гостро потребує матеріальної допомоги, її надають. Торік її отримали майже 180 осіб. Долю самотніх і немічних полегшують стаціонарні відділення, де проживають 512 самотніх людей похилого віку та інвалідів. Особлива наша турбота — обласний шпиталь ветеранів війни. Його пацієнти забезпечені п’ятиразовим харчуванням, безплатними медикаментами, якісними медичними послугами. У лютому відкриваємо філіал обласного шпиталю в Первомайську.
— Чи насправді соціальні служби сприйняли нові форми роботи безболісно, взяли під козирок і строєм вийшли на захист малозабезпечених?
— Звісно, як і в кожній новій справі, треба було знайти розуміння серед тих, на кого покладено нові обов’язки, і до того ж позбавитися формального підходу. Відомі випадки, коли допомогу надавали аж ніяк не тим, хто її справді потребував. Наприклад, родина інвалідів похилого віку. Їм соціальний працівник не приносив хліб. Як з’ясувалося, цією послугою користувалася цілком благополучна в соціальному плані родина по сусідству. От так, на рівному місці, народжується соціальна несправедливість. А звідси — і недовіра до влади. Втрачену довіру не надолужити рапортами про тонни зібраної пшениці, збудовані кораблі та інші здобутки. Для пересічної людини важливі не абстрактні економічні показники, а «показники» її власного добробуту — чи вчасно видано зарплату, чи нагодована сім’я, чи є одяг для дітей і чому, приміром, соціальна служба опікується не інвалідами, а цілком працездатною родиною. Справедливість — категорія, скажу я вам, політична...
Ми не чекаємо, поки людина, накопичивши образу на владу, піде шукати правди до облдержадміністрації і вище. Практикуємо постійні виїзні прийоми представників влади в кожному населеному пункті. На особистий прийом голови облдержадміністрації, глав райдержадміністрацій ідуть люди з різними бідами. Часто це дрібні питання — немає конвертів у сільському поштовому відділенні, не завезли сіль, — але і вони впливають на життя людей і на ставлення до влади. Особистий прийом — найдієвіший захід одержання оперативної інформації і налагодження зворотного зв’язку між виборцями та владою. Виїзди на місця стали в нас традицією. Це допомагає визначати найбільш соціально значущі проблеми і пріоритети.
— Торік доходи бюджету розвитку перевищили планові. І, напевно, це дало змогу розширити соціальну допомогу не лише для тих, хто гостро її потребує?
— Звісно, додаткові доходи в бюджеті позначилися і на решті, на рівні життя людей продуктивного віку. Погашено кредиторську заборгованість будівельникам за виконані роботи і спрямовано кошти на об’єкти газифікації та водопостачання, будівництво шкіл, шкіл-інтернатів, автономних котелень і топкових для обласного шпиталю інвалідів, онкодиспансеру, обласної лікарні. Навіть за радянських часів ми не здавали такої кількості газових і водопровідних мереж. Поки що залишаються негазифікованими Снігурівський, Кривозерський, Арбузинський райони. Але на найближчий час їх внесено в обласну програму газифікації.
Мешканці обласного центру одержали торік 396 нових квартир обласного центру. Нове комфортабельне житло збудовано в Баштанському, Врадієвському, Веселинівському, Первомайському, Снігурівському районах. Введено в експлуатацію потужну сучасну котельню в мікрорайоні «Фрегат» міста Первомайська, де були раніше перебої з теплопостачанням.
Погодьтеся, для людей продуктивного віку, тих, скажімо, хто виховує своїх дітей, тобто інтелектуальне майбутнє країни, важливо, щоб бібліотеки, музеї, театри стали такою самою потребою, як і тепло в домівці... Тому в бюджеті області на 2003 рік фактично вдвічі збільшено фінансування культури, тоді як у державному — стала тенденція до скорочення такого фінансування. Виділено кошти на реконструкцію і капітальний ремонт Російського драматичного театру, обласної наукової бібліотеки, художнього музею ім. В. Верещагіна, краєзнавчого музею, філармонії. Триває будівництво музейного містечка.
— Олексію Миколайовичу, от ви казали про закономірність, мовляв, людина багата — не бідує і країна. Спроектуйте на регіон і розкажіть, які можливості відкрито для підприємця і, звісно, бюджету.
— Для бюджету є навіть очікувана цифра — 45,5 млн. грн. прибутку до оподаткування плановано одержати завдяки приватній ініціативі. А органи влади, зі свого боку, сприяють економічному зростанню через фінансування програм підтримки малого і середнього бізнесу, залучення інвесторів, збільшення надходжень від оподаткування.
Нині в області малий та середній бізнес — це майже 8 тисяч підприємств, що забезпечують зайнятість працівників, насичення ринку різноманітними товарами і послугами. Дедалі більше малих та середніх підприємств беруть участь в основних видах економічної діяльності: в промисловості, будівництві, транспорті. Реального приросту продукції можна очікувати в суднобудуванні, аграрному секторі, галузі підприємництва. Отже, доходи спільного фонду зведеного бюджету наповнюються з різних сфер. І що найважливіше, вони, ці доходи, збільшуються в розрахунку на душу населення. При тому, що показники народжуваності та смертності зрівнюються. Уявіть, якщо 2000 року на душу населення припадало 171 грн., то минулого — вже 306 грн. Тож є прогрес, і це додає оптимізму і впевненості в тому, що створюються сприятливі умови для політичної стабільності. Без цього не досягти ані розширення виробництва, ні інвестицій, ані розвитку малого та середнього бізнесу.
Зверніть увагу на відомих російських політиків. Навряд чи в Росії менше проблем, аніж в Україні. Але внутрішні питання розв’язуються всередині країни, а в усіх міжнародних організаціях обстоюють національні інтереси. І про свої внутрішні «розбірки» вони сповіщають регулярно весь світ...
Нам треба навчитися бачити і поважати власні успіхи, аналізувати помилки і прогнозувати майбутнє.
Розмову вела Олена ІВАШКО.
