За останнє десятиліття у селах Теофіпольського району на Хмельниччині виросла не одна церква. А от у самому Теофіполі храму так і не було. Лише в пам’яті старшого покоління залишився старий кам’яний храм, зруйнований ще в 34-му. Кажуть, голос його півторатонного дзвона було чути в сусідньому районі. Але ні від дзвона, ні від церкви і сліду не лишилося.
Коли десять років тому задумали відродити свою святиню, не сподівалися, що будівництво так затягнеться. Іван Блюсюк, старший викладач інституту архітектури Львівської політехніки, просто на одному подиху розробив проект. Сам він родом із сусіднього села. А в ті часи, коли руйнувалися церкви, був розстріляний як ворог народу і його батько. Отож і хотілось у пам’ять про нього і всіх загиблих земляків спорудити щось величне і вражаюче.
Тільки ж поки проект перетворився на справжній диво-храм, минуло так багато часу. Бували моменти, коли люди вже й не вірили, що колись у небо піднімуться золочені хрести і задзвонять дзвони. Але Василь Шуляк, голова районної ради, котрий свого часу і запропонував звести храм, своєї ідеї не зрікався ніколи. Втім, одна справа на хвилі загального ентузіазму закласти перший камінь, інша — довершити будову.
Як удалось зібрати кошти, об’єднати людей у роботі, відомо лише йому. Бо ж будували усім миром. Господарства, коли не мали, як то кажуть, живих грошей, міняли будівельні матеріали на свою продукцію. Підприємці ділилися прибутками. Цілі родини вкладали свої кошти у розпис храмових ікон. Та, як було зазначено на священній літургії під час відкриття, найдорожчими стали оті копійки, що віддавали на Божу справу старенькі теофіпольські пенсіонери.
Тепер уже навіть підрахувати важко, скільки коштує така велична будова. Та хоч якими б були фінансові підрахунки, зрозуміло одне: новий Свято-Покровський храм значно дорожчий од усяких земних витрат. Бо Теофіполь, назву якого місцеві краєзнавці перекладають як «Боже місто», тепер може повністю відповідати своєму імені. До того ж у містечка з’явилися такі славні небесні покровителі, як Божа матір і святі Василь Великий, Григорій Богослов та Іоанн Златоуст. Саме в їх день відбулася перша урочиста літургія в храмі.
На цю святкову службу Божу прибули архієпископ Хмельницький та Шепетівський Антоній, архієпископ Володимир-Волинський та Ковельський Сімеон та єпископ Переяслав-Хмельницький Митрофан. З благословення митрополита Київського і всієї України Володимира гості передали новонародженому храмові святі дари — ікону Божої Матері Єрусалимської, привезену зі святих місць. Тепер вона оберігатиме всіх краян від усякої напасті.
Шануючи всіх мирян, чиїми стараннями зводився храм, особливими нагородами церкви митрополит відзначив голову райради Василя Шуляка та голову райдержадміністрації Володимира Пожалюка, котрі отримали ордени Святого Рівноапостольного князя Володимира ІІ та ІІІ ступенів. Ордени, медалі і грамоти священного синоду Української православної церкви передано будівельникам, меценатам, представникам влади, керівникам місцевих господарств, що долучились до Божої справи.
Після святкової літургії всіх мирян чекав у нижній церкві храму святковий обід. Ось так, за одним столом, теофіпольці не збиралися довгі роки. Всі вірять, що новий храм завжди буде тим місцем, яке об’єднуватиме всіх на добрі діла.
