Постать Володимира Васильовича Щербицького в історії України залишається дивно загадковою. Провівши свою команду через Застій і Перебудову, ВВ помер у часі створення прибалтійських «фронтів», перед появою Руху в Україні. В цьому вирі втрата Щербицького стала для КПУ ніби непомітною. Втім, його роки коло керма були кузнею саме тих лівих сил України, котрі під час ГКЧП обрали незалежність, а не «послушаніє», а тепер відзначають пам’ять про свого попередника на державному рівні. Народився він 85 літ тому на Дніпропетровщині. Комсомол, вуз, війна. З 1945-го — партробота: Дніпродзержинськ, Дніпропетровськ, з 1957-го — секретар ЦК КПУ. З 1961-го очолює раду Міністрів УРСР, а з 1972-го — вищу владу як перший секретар ЦК КПУ. Його прихід пам’ятний ув’язненням Стуса, Параджанова та інших. Подальша діяльність Щербицького — кермо. ВВ мав у СРСР славу одного з найнепохитніших партлідерів. Чи змогла б його похитнути українська «лагідна революція» — хтозна. Він пішов не від влади, а із життя. Він — останній московський «боярин» і «воєвода» України.