Третя сесія Верховної Ради розпочалася з нової законодавчої ініціативи НДП стосовно проголошення Чорного й Азовського морів без’ядерною зоною. Ще до розвалу Радянського Союзу, в Декларації про державний суверенітет від 16 липня 1990 року, було чітко визначено три неядерні принципи: не приймати, не виробляти і не набувати. Після проголошення незалежності спеціальною заявою Верховної Ради від 24 жовтня 1991 року стверджено неядерний статус Української держави, а згодом вона відмовилася від свого — третього у світі — ядерного арсеналу й 16 листопада приєдналася до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї.

Україна стала першою і, на жаль, поки що останньою країною, яка добровільно і повністю позбулася наявної у неї зброї масового знищення. Світова громадськість визнала Україну як активний фактор миру і стабільності в Європі, однак цю естафету ніхто не підхопив, хоча практика проголошення зон, вільних від ядерної зброї, має вже 36-літню історію і активну підтримку Організації Об’єднаних Націй.

Уповноважений представник фракції НДП, перший заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань європейської інтеграції, народний депутат Олег Зарубінський , ще два роки тому виступав з трибуни Верховної Ради з пропозицією про проголошення Чорного й Азовського морів без’ядерною зоною. Сьогодні Олег Олександрович поновив цю ініціативу.

— Олеже Олександровичу, чому саме тепер ви вирішили поновити ініціативу з проголошення без’ядерного статусу наших морів?

— Я виходив з того, що це відповідає стратегічному курсові України на обмеження і ліквідацію ядерної зброї. Констатуючи той прикрий факт, що українську ініціативу ядерного роззброєння ніхто з країн не підхопив, усі ми водночас усвідомлюємо: зробити це непросто в умовах, коли самі «аксакали» ядерного клубу, постійно — і справедливо — киваючи пальцем у бік менших, не полишають однак розмов про стримувальний характер цієї зловісної зброї і навіть про можливість завдання першого, нібито превентивного, удару. Створюється враження, що саме вони, найбільш відповідальні за ядерне роззброєння, не усвідомлюють, що тим самим виправдовують стримування цього процесу. І, як результат, уже не тільки до НАТО чи ЄС, а й до ядерного клубу виструнчилась таємна черга, а Північна Корея 10 січня ц. р. шокувала заявою про вихід з Договору про нерозповсюдження. Ідеться, по суті, про його розблокування на 35-му році заснування. Це, здається, поки що перший такий сигнал.

Україна, завдяки своїй політиці в галузі роззброєння і у зв’язку з чорнобильською трагедією, має моральне право привернути увагу громадськості до цих небезпечних тенденцій і запропонувати покласти край невиправданим паузам у роззброєнні, активізувати ліквідаційні та обмежувальні заходи. Одним із таких є дещо забута практика проголошення без’ядерних зон. Передбачена статтею VІІ Договору про нерозповсюдження зазначає: «Ніяке положення цього Договору не зачіпає права будь-якої групи держав укладати регіональні договори з метою забезпечення повної відсутності ядерної зброї на їх відповідних територіях».

— Але ж два роки тому цю ідею не підтримали?

— Я отримав тоді офіційну, розгорнуту відповідь міністра закордонних справ, суть якої зводилася до того, що держави, котрих це стосується, не готові з різних причин до такого кроку. Водночас міністр не виключав «можливості поновлення цієї ініціативи», що я, власне, й хочу зробити. Систему колективної безпеки можна будувати по-різному, зокрема й методом мозаїки. З огляду на катастрофи з підводними носіями ядерної зброї це водночас був би запобіжний акт екологічного захисту середовища Чорноморського басейну, що  життєдайний для багатьох мільйонів людей, та унікального тваринного світу — Азовського.

З огляду на ці аргументи я повторно пропоную рекомендувати Президентові України як главі держави вийти з ініціативою проголошення Чорного й Азовського морів без’ядерною зоною, просити дати доручення для проведення переговорів з державами Причорномор’я та розробляння відповідного договору під егідою ООН і МАГАТЕ. Вважав би за доцільне внести цю пропозицію і до планів міжпарламентських зв’язків Верховної Ради. На цьому етапі треба робити все, щоб ядерна зброя не розповзалася і була до її знищення там, де в неї є відповідальна «нянька».

Підготувала  Олена МЕХ.