Дискусія довкола законопроекту «Про статус закордонного українця», ухваленого нещодавно Верховною Радою у першому читанні, відбулася днями під час «круглого столу», організованого Державним комітетом у справах національностей та міграції і Українською всесвітньою координаційною радою. Найбільше емоцій та дебатів викликало питання, кого визнати в майбутньому законі закордонним українцем. Дискусію започаткував народний депутат Рефат Чубаров. Він висловив такий погляд: цей статус треба надавати не за етнічною, а за територіальною ознакою. Тобто, на його думку, статус та пільги, що з нього випливатимуть, мали б отримати не лише етнічні українці, що з різних обставин опинилися поза межами історичної батьківщини, а й представники інших національностей, котрі проживали в Україні, зокрема кримські татари.
Однак переважна більшість учасників «круглого столу» висловилася проти такого підходу. Зокрема, народний депутат, голова товариства «Україна-Світ» Іван Драч закликав «не звалювати все докупи» і передбачити в законі саме етнічний принцип. Інші учасники дискусії також наголошували на певній розмитості територіального принципу визначення поняття «закордонний українець», адже території України століттями входили до складу інших держав, тож зафіксованих меж, від яких можна було б «танцювати» в цьому випадкові, наша країна не мала. На думку багатьох промовців, статус закордонного українця слід визначати, виходячи з бажання людини ідентифікувати себе представником української нації, підкріпленого відповідними родинними чи історичними зв’язками.
Висловлювали також думку, що доцільно було б розділити закордонних українців на певні категорії. Зокрема, директор Центру українознавства Київського національного університету імені Т. Шевченка Володимир Сергійчук зауважив, що все закордонне українство можна розділити на добровільне і примусове. Скажімо, частина етнічних українських земель опинилася за межами нинішньої України в результаті територіальних поділів, часто замішаних на політиці. Це — Кубань, Слобідська Україна (нині Бєлгородська, Воронезька та Курська області РФ), Берестейщина, Південний Дон, Придністров’я, Пряшівщина та інші. Друга категорія —політична та трудова еміграція. І третя, яка потребує особливої уваги, — люди, насильно депортовані з України за сталінських часів.
У будь-якому разі перед творцями майбутнього законопроекту стоять непрості завдання. Народний депутат Володимир Бондаренко, співавтор (разом з Ігорем Осташем та Андрієм Деркачом) законопроекту, що пройшов перше читання у ВР, також узяв участь у цій дискусії. Так само, як і його колега Євген Гірник, співавтор іншого законопроекту. Тепер народні депутати (обидва представники фракції «Наша Україна») працюватимуть над документом спільно. Очевидно, з урахуванням висловлених під час «круглого столу» зауважень.
