В одну воду двічі ввійти не можна... Лише обляпаєшся

Усе і вся зворохобилося у місцевому «білому домі»: на останній сесії обласної ради народний депутат Ярослав Кендзьор зачитав «компромат», який зачепив і облдержадміністрацію, і депутатів, і увесь політикум. Власне, якби такого оприлюднення інформаційно-аналітичної записки, підготованої для Києва, і не було, його варто було б зініціювати. Бо резонанс скандалу, що розгорівся, по суті, на порожньому місці (адже такі рапорти не є місцевою ініціативою, їх готують по всій вертикалі. — Авт.) став для влади і політичних сил приводом для з`ясування взаємин: а хто нині проти кого... дружить?

Голова облдержадміністрації Мирон Янків ніяк не коментував цей документ і своїм понад тижневим мовчанням заінтригував громаду, спричинив різні тлумачення «звіту» про ситуацію в регіоні. Попервах документ без коментарів і пояснень потрапив на сторінки газет. Цитуємо:

...«Нашій Україні» не вдалося закріпити перемогу на виборах до місцевих рад області. Внаслідок дієвих заходів ОДА фракції «Нашої України» в обласній та міській раді перебувають у меншості».

«Політична боротьба з фракцією «Наша Україна» в обласній раді тривала фактично до кінця року. У цій боротьбі формувалася та зміцніла провладна, пропрезидентська більшість двох фракцій — «Ділова Львівщина» та «Соціальна справедливість». За результатами структуризації обласної ради можна сказати, що «Наша Україна» втратила домінуюче становище. В обласній раді не допущено прийняття антипрезидентських заяв та інших демаршів, практично знято з порядку денного питання щодо депутата С. Медведчука та негативне ставлення до СДПУ(о)... Керівництво ОДА постійно працює з головою обласної ради М. Сендаком, якого вдається утримати в полі нормальної неопозиційної діяльності».

«Найбільший вплив на електорат області мають т. зв. націонал-патріотичні партії, зокрема НРУ, УНР, ПРП, КУН, УРП. Разом із СДПУ(о) вони складають групу найбільш активних у регіоні політичних сил. Практично жодної активної діяльності не проводять АПУ та «Партія регіонів». Львівські обласні організації цих партій із жодними заявами, в яких би засуджувалася акція «Повстань, Україно!», не виступили...»

«Система контрпропагандистських заходів, застосованих ОДА, вплинула на коло учасників акції. Їх число упродовж вересня-жовтня стрімко зменшилося з кількох тисяч до кількох сотень учасників. Це дало підстави звести акцію до рівня природної маргіналізованості. Робота ОДА в молодіжному, передусім студентському середовищі, по суті, призвела до його деполітизації. У цьому зв`язку також особлива увага приділялася роботі з творчими спілками, ветеранськими організаціями. По суті, жоден серйозний та впливовий громадсько-політичний діяч, представник інтелігенції сьогодні не виступає проти Президента, влади, відбувається конструктивна співпраця з облдержадміністрацією».

І хто б сказав, що наведені в записці «розклади» взаємин влади із політикумом не відповідають дійсності? Годі щось заперечити. Принаймні представники партій, інтелігенції, студентства поки що не протестують проти «наклепу». Кожний розуміє із тексту і підтексту записки те, що хоче. Офіційний Київ зрозуміє, що влада дуже старається (і не без результатів) тримати опозицію на припоні. Це правда, що фракція «Нашої України» в обласній раді у кращому разі може поставити якесь питання на порядок денний, та годі добитися результативного голосування. Бо «Наша Україна» налічує 30 депутатів, «Ділова Львівщина» — 38, а «Соціальна справедливість» (симпатики СДПУ(о) — 18. Коли на сесії розглядали зініційоване «Нашою Україною» питання усунення з посади голови ДПА у Львівській області Сергія Медведчука, більшість проголосувала проти.

Водночас аналітики, котрі готували записку, схоже, спробували самі себе... перехитрити. З одного боку, констатують, що впливові та серйозні громадяни не виступають проти Президента, а з другого — визнають, що найбільший вплив на електорат мають «так звані» націонал-патріотичні партії. Оце необережне «так звані» кинуло тінь на голову облдержадміністрації. Він врешті прокоментував на прес-конференції згадану записку і ... попросив вибачення у «так званих», визнав, що «некоректно було сказано про існування політичної боротьби в обласній раді — радше були моменти протистояння». На думку Мирона Янківа, варто надалі перед підготовкою таких записок проводити широке обговорення, «круглі столи». Навіщо їх проводити, якщо, за оцінками авторів «рапорту», у регіоні вже панує єдиномисліє: і студентське середовище деполітизоване, і творчі спілки та ветеранські організації не висовуються. Чи свідчить це про співпрацю? Мабуть, не варто тішитися ілюзіями. Просто громада дійшла висновку: політика не є децентралізованою, як це було і в старі часи.

— У наших можновладців — перевернута свідомість, — коментує політолог, професор Антоніна Колодій. — Облдержадміністрація констатує, що представники «Нашої України» не зуміли підтвердити свою перемогу на виборах (за «Нашу Україну» на Львівщині проголосувало 60 відсотків виборців. — Авт.). Але демократична система жодного підтвердження не передбачає. За яку силу виборці проголосують, та і є впливовою. Якщо хтось на це не зважає, значить, чинить недемократично. Керівники влади забули сказати, проти кого і чого спрямовані опозиційні настрої. І проти кого борються ті, що збавляють ці настрої. Суть питання випала, залишилася чиста форма: стабілізація суспільства. А заради якої мети — невідомо.

У кулуарах точаться розмови про зацікавленість «Нашої України» в розкручуванні інтриг довкола документа. Це рішуче заперечив народний депутат Петро Олійник.

— Ми свідомі того, що коли знімуть Мирона Янківа, то ніколи не призначать на цю посаду представника «Нашої України». Це — не наше свято, не наша гра, ми в цій війні участі не беремо. І фраза, що «цілий рік ведеться політична боротьба з фракцією «Наша Україна» у Львівській обласній раді», думаю, є моментом істини...

Міський депутатський корпус у порівнянні з обласним — то загін активних пассіонаріїв. Пробував було міський голова Любомир Буняк тиснути на депутатів «директорською» твердою рукою, та не вдалося. Від їхнього опору він, буває, виходить із берегів, якось спересердя навіть залишив сесійну залу. У міській раді не панують пропрезидентські настрої. Тон задають споріднені духом фракції «Наша Україна» (32 депутати ) і «Наше місто» (16 депутатів). Почала зростати й фракція «Наш Львів», котру вважають прихованим симпатиком СДПУ(о). Саме ця фракція дає підстави для докорів Віктора Ющенка. Приїжджаючи до Львова, він щоразу нагадує про нелогічну арифметику: як сталося, що політична сила, яка здобула мізер голосів під час виборів, почала активно обростати прихильниками? Питання залишається відкритим. Маємо те, що маємо: і пристосуванців, і перевертнів. І тих, що бояться податкового тиску (правомірного чи ні — то вже інше питання). Сам Сергій Медведчук — керівник ДПА у Львівській області — є членом Аграрної партії. Здавалося б, які до нього політичні претензії? Коли розгорівся скандал, пов`язаний із провадженням слідства проти структур «Орлан-Транс» (почесний президент корпорації є представником «Нашої України» у Верховній Раді), Сергій Медведчук заявив, що жодних політичних мотивів тут не було і не могло бути. Податки слід платити всім — і патріотам, і непатріотам, переконує він на кожній прес-конференції, і всіляко відмежовується від ототожнювання з братом. Мовляв, у кожного своя дорога. А посилення впливу СДПУ(о) самі партійці пояснюють не податковим тиском на підприємців, а соціальними програмами. Про них докладно розповідає газета «Молода Галичина», яка «спеціалізується» на антипатії до «Нашої України» і симпатії до СДПУ(о). До прикладу, СДПУ(о) днями зініціювала виставку «Ім`я на крилах», присвячену 97-літтю від дня народження видатного українського авіаконструктора Олега Антонова. Під патронатом СДПУ(о) діє аерокосмічний гурток та історико-технічна секція при обласному Центрі науково-технічної творчості учнівської молоді. У березні минулого року в Львівському палаці мистецтв за ініціативи СДПУ(о) було відкрито художню виставку «У ХХІ століття з мистецтвом» за участю понад 120 митців. Лідер львівських соціал-демократів, нині народний депутат України Ігор Шурма пообіцяв, що цю експозицію побачать у районах області. Щойно її відкриття відбулося в Миколаєві. У цьому райцентрі відбулася також презентація проекту меморіалу пам`яті борців за незалежність України «І мертвим, і живим, і ненародженим...» Меморіал планують збудувати на площі перед школою.

Отже, є підстави вважати, що п`ємонт диктує нову політичну моду: прагнення відстоювати (на практиці!) цінності, а не ідеологію.

Міною сповільненої дії у згаданій аналітичній записці є така фраза: «ОДА вживає заходів щодо перерозподілу впливів на інформаційний простір у регіоні». Гадаю, що цей перерозподіл приречений на неуспіх. Найвпливовіші газети — «Високий замок», «Експрес», «Поступ» — є достатньо незалежними від «батога» і «пряника» влади, отож можуть собі дозволити таку розкіш, як критично-іронічне ставлення до посадових осіб. За останні роки не так уже й багато було улесливих публікацій. Утім, у надмірній упередженості нашого брата також не звинуватиш. Мирон Янків навіть внаслідок оприлюднення записки не потрапив під перехресний вогонь завдяки особистим діловим і моральним якостям. Попри те, що в обласній раді нині 24 депутати-аграрники, після призначення Янківа їх «епоха» завершилася. Разом з їхнім незграбним намаганням перетворити промислову Львівщину на велике село. Та й самі аграрники визнали, що для такого промислового центру, як Львів, їхня партія — нехарактерна. Нарешті в коридорах влади з`явилися інтелігенти. До прикладу, один із заступників голови облдержадміністрації — доктор філософських наук Володимир Мельник, прес-секретар — професійний політолог Тарас Батенко. Недавня дипломатична служба не минула для голови безслідно. Він — непоганий дипломат у взаєминах з різними політичними силами і знайшов у собі мужність для вибачень і визнання промаху. Цього не скажеш про міського голову Любомира Буняка. Складається враження, що він робить усе можливе, щоб дати привід для насмішок журналістів, іронічних коментарів.

...То як все-таки відповісти на запитання: що сталося з п`ємонтом? Нехай це зробить авторитетний фахівець, дослідник процесів становлення громадянського суспільства політолог Антоніна Колодій.

— Львів перестав бути п`ємонтом, бо життя не стоїть на місці і не можна двічі ввійти в ту саму річку. У Литві також ті партії, які були на вершині в час розпаду Союзу, зіграли свою роль й здрібніли або відійшли. То — життя. Думаю, Львівщина надалі показує високий рівень політичної свідомості...

Львів.