Нинішній тиждень не порушив традиції, що склалася останнім часом в українській зовнішній політиці, і пройшов під чітко вираженим роком Росії в Україні. Зокрема, було перенесено тристоронні україно-російсько-німецькі переговори з питання створення консорціуму з управління українською газотранспортною системою. Німцям поки що дали «відбій». Зате відбулися двосторонні переговори між російським «Газпромом» і «Нафтогазом України», а вчора до Києва завітала й висока державна російська сторона в особі віце-прем’єр-міністра Віктора Христенка. Сам консорціум, як з’ясувалося, зареєстровано ще 23 січня. Українська та російська сторони мають у ньому по 50% акцій.

Здається, із самого початку процесові створення консорціуму бракувало прозорості й логічних пояснень його вигоди для України. Надзвичайна секретність, поспіх — усе це спричинило принаймні подив, але аж ніяк не оптимізм. А нинішні дивні маневри можуть лише ствердити у своїх припущеннях тих, хто за всім цим ясно бачить бажання Москви взяти українські труби під свій контроль, а в діях нашої сторони вбачає або історично згубну довірливість, або чиїсь вузькополітичні інтереси. Перенесення тристоронньої зустрічі, повідомив на брифінгу керівник прес-служби МЗС України Сергій Бороденков, відбулося з ініціативи російської сторони.

Турбують також відчутні трансформації в позиції Києва. Спочатку українські офіційні особи категорично заявляли: ми повинні зберегти за собою 50% плюс одну акцію, тобто контрольний пакет. Тепер з’ясувалося, що акції поділено порівну. Що це, черговий випадок сумновідомої практики поділу «по-братерськи, а не по справедливості»? Чому Україна змінила свою позицію? Відповідей, як завжди, немає. Немає, втім, і протестів з боку опонентів. «Якось то воно буде...»

Здається, німецька сторона дещо розгублена: мабуть, влітку в Санкт-Петербурзі газотранспортна перспектива бачилася їй трохи іншою. Або німцям по-іншому її малювали. Голова підкомітету Верховної Ради з питань газової промисловості Олесь Гудима в інтерв’ю «Німецькій хвилі» заявив, що, на його думку, причина скасування тристороннього формату переговорів не так в непоступливості Росії, як у тому, що вже укладені двосторонні україно-російські домовленості не залишають третій стороні гідного місця. «Щоб серйозно казати про участь Німеччини в переговорах, треба денонсувати угоди, підписані на міжурядовому рівні між Україною та Росією, — заявив він. — Якщо це окозамилювання відбуватиметься в контексті чинних угод, то жодної серйозної співпраці Німеччини та двійки бути не може». Нинішня ситуація може хіба що зміцнити ще одне припущення: минулого липня у Санкт-Петербурзі німецький канцлер Герхард Шрьодер був лише своєрідною приманкою для української сторони, яку під гарними проєвропейськими гаслами підштовхнули до підписання спільної тристоронньої заяви зі створення майбутнього консорціуму. Поки що на цьому участь Берліна в європейському газотранспортному єднанні закінчилася. Навіть приблизна дата тристоронніх переговорів невідома. «Ми не сядемо за стіл, за яким двоє вже пообідали», —заявив якось посол ФРН Дітмар Штюдеманн. Двоє не двоє, а за одного, здається, вже точно можна не турбуватися. Принаймні в умовах тотальної таємності й відсутності будь-яких роз’яснень з боку українських урядових структур усе це видається саме так.