Реформа — як вовк: після виборів — у ліс

— Президент окреслив параметри політичної реформи ще в серпні, але, на жаль, досі у Верховній Раді немає жодного законопроекту про внесення змін до Конституції, внесеного главою держави, який нормативно окреслив би зміст такої реформи. Отож виникла досить цікава ситуація: є політична воля глави держави і розуміння в суспільстві потреби політичної реформи, натомість на законодавчому рівні на розгляді у ВР є лише декілька законопроектів, зініційованих депутатами ще кілька років тому, які лише до певної міри мають дотик до викладених Президентом ідей.

Без винятку всі основні політичні гравці, тобто політичні партії і фракції, розуміють, що чинна система організації влади недосконала. Що необхідно підвищити роль парламенту, здійснити наступні вибори до ВР на пропорційній основі, посилити роль політичних партій у формуванні влади. Різні політичні сили єдині в тому, що повинен бути збережений владний трикутник «Президент—Верховна Рада—Кабмін», а також що політичну реформу треба реалізовувати в найближчі півроку до старту президентських виборчих перегонів. Бо до цих виборів усі політичні гравці повинні знати, яка вартість цього крісла в політичному сенсі. Технологічно і глава парламенту, і керівники фракцій готові забезпечити реалізацію політичної реформи: більш як 300 голосами ВР проголосувала за утворення конституційної комісії з представників усіх без винятку фракцій за співголовування Геннадія Васильєва та Олександра Мороза.

А розбіжності передусім стосуються розподілу повноважень між главою держави та парламентом, насамперед у кадрових питаннях. Є також розбіжності щодо виборності чи призначення голів облдержадміністрацій, зокрема, призначатиме їх Президент, Кабмін чи парламент.

— За останні сім років дії Конституції України це вже друга спроба конституційної реформи, і щоразу вона чомусь виникає тоді, коли давно проголошена адміністративна реформа повинна би доходити до конкретної стадії реорганізації виконавчої влади. І тому мимоволі складається враження, що ідея політичної реформи використовується для того, щоб знову повернутися на початкову стадію реформування нашої держави, не довівши її до кінця.

Якщо запропонована нині політична реформа полягає в тому, щоб перемістити центр ваги між Президентом і парламентом стосовно впливу на Кабінет Міністрів, то це цілком можна зробити в межах чинної Конституції. Для цього не треба міняти її текст, а досить зменшити вплив адміністрації Президента на виконавчу гілку влади. Це можна зробити і законодавчими методами, наприклад, прийняттям закону про Кабмін, який уже п`ять років ходить між Президентом, Кабміном і парламентом, і політичними методами. Скажімо, обмеживши прямий вплив АП на виконавчу гілку влади, сприяння політичному структуруванню парламенту і формуванню дієвої, природної, а не нав’язаної ззовні парламентської більшості та опозиції, прийнявши закон про вибори до ВР на пропорційній основі. Для цього потрібна насамперед політична воля з боку глави держави.

Отож потрібно вибрати загальний вектор розвитку політичної системи і системи влади в Україні. І це цілком можна зробити в межах чинної Конституції. Чи буде це вирішено на нинішній сесії, залежить від політичної кон’юнктури: ліві, без сумніву, підтримуватимуть внесений ними проект змін до Конституції, оскільки в їх уявленні парламентська республіка найближча до республіки рад. У пропрезидентській більшості, як я знаю, сьогодні немає і одностайної підтримки, і відкидання політичної реформи. Не хотілося б лише, щоб під час прийняття рішення спрацьовували винятково кон’юнктура і політичний тиск.

— Одні політичні сили хочуть, щоб політична реформа відбулася, інші не бажають її проводити. Наприклад, «Наша Україна» не веде активної роботи в цьому напрямі — напевно, її задовольняє сьогоднішній варіант Конституції. НДП підтримує позицію Президента щодо прискорення політичної реформи. Але ми виступаємо за скликання конституційної асамблеї — зібрати всі пропозиції, відпрацювати їх і подати на затвердження Верховної Ради. Щоб це було зроблено комплексно, а не так, як тепер: закону про Кабінет Міністрів немає, а про обласні й районні держадміністрації є, нового закону про місцеве самоврядування немає, а про міста Київ і Севастополь є. Тепер деякі політичні сили вимагають негайно прийняти новий закон про вибори до парламенту та Президента. Треба підготувати всю низку проблемних питань, обговорити їх із політичними партіями, громадськими організаціями, всім суспільством, розробити комплекс законопроектів і лише тоді винести на обговорення Верховною Радою.

Складно сказати, як швидко вдасться провести політичну реформу. Не впевнений, що реально набрати 300 голосів. Тим паче що деякі політичні сили зацікавлені в змінах у Конституції лише після президентських виборів.

— Щоб провести політичну реформу, потрібно пройти кілька етапів: підготувати зміни до Конституції, отримати позитивний висновок Конституційного Суду, набрати спочатку 226, а потім 300 голосів у сесійній залі, й нарешті, щоб ці зміни підписав Президент України. Тому коли Президент закликав пришвидшити реалізацію політичної реформи в парламенті, то постає запитання: якої реформи? Уже запропоновані зміни, у тому числі й лідером соціалістів О. Морозом, уже отримали висновок КС, тому їх реально прийняти на нинішній—наступній сесії. А команда Президента досі не сформулювала своєї позиції, що вона розуміє під «парламентсько-президентською республікою».

Конституційну реформу потрібно провести до президентських виборів. Інакше після виборів усі розмови про цю реформу припиняться: сильний Президент ніколи не погодиться на обмеження своїх повноважень. Якщо ми орієнтуємося на Європу, то повинні переорієнтувати і свою політичну систему до європейських держав, де здебільшого або парламентсько-президентські або парламентські республіки. Поки що у ВР усі висловлюються за політичну реформу, хоча подальший розвиток подій визначить, хто справді стоїть на цих позиціях, а хто лише декларує. Бо без консолідації більшості й меншості позитивного рішення годі чекати.