Тернопільська академія народного господарства — це сьогодні, по суті, потужна освітянська корпорація з розгалуженою інфраструктурою. 10 базових інститутів, 6 центрів підготовки фахівців, технічний відділ та відділ міжнародного співробітництва, аспірантура, 15 філій, розташованих у багатьох містах України, зокрема й у столиці. На кафедрах викладає 18 академіків галузевого напряму, 60 професорів, 284 кандидати наук. Тут навчається загалом 29094 студенти з 20 спеціальностей і 56 спеціалізацій. Промовистий штрих: цей вуз закінчували колишній Прем’єр-міністр, заступник глави адміністрації Президента, перший заступник голови Державної скарбниці. Нині ТАНГ очолює академік, доктор економічних наук Сергій Ілліч ЮРІЙ.

— Сергію Іллічу, як відомо, ринок починається з фінансів. Це загальновизнана аксіома. А з чого, власне, розпочинався історичний поступ іменитого храму знань?

 

— Народження нашого навчального закладу датується 1966 роком. Тоді він лише формувався. Тепер вже постає статечно. Раніше ми вважалися філією одного з факультетів Київського інституту народного господарства. Студентів було 73, викладачів аж... п’ятеро. А 1 січня 1971 року український уряд ухвалив постанову про створення першого в республіці фінансово-економічного інституту. На денній та заочній формах навчання опановувала предмети тисяча студентів. А їхніми наставниками вже були 60 кваліфікованих фахівців. Тож кадровий потенціал щороку наростав.

— А які спеціальності домінували?

— «Бухгалтерський облік», «Фінанси та кредит». Згодом назріла потреба готувати фахівців з банківської справи, обліковців економічних служб аграрних підприємств і капітального будівництва. Сьогодні ситуація докорінно змінилася. Академія є найбільшим базовим економічним вузом Західної України.

— Загальні контури ви окреслили. А які братимете «фортеці» найближчої перспективи?

— Голова Вищої атестаційної комісії В. Скопенко дав згоду на те, щоб з 1 січня наступного року розпочала діяльність спеціалізована вчена рада з присвоєння вченого звання кандидата наук за спеціальністю «Фінансово-грошовий обіг та кредит». Цієї мети місцеві науковці прагнули майже 36 років. Бо донедавна аспіранти-фінансисти із західних земель в обов’язковому порядку змушені були їхати до столиці і там захищати дисертації. Зрештою крига скресла. Власне, бюрократичний механізм залишився нам у спадок від колишнього СРСР. Згодьтеся, відчувати себе птахом з обрізаними крилами і незручно, і неповноцінно.

— У країнах Західної Європи закінчити респектабельний фінансовий коледж, університет означає забезпечити собі безхмарне майбутнє. А чим можете похвалитися ви?

— Безперечно, вітчизняні дипломовані фахівці поки що програють у зарплаті порівняно із закордонними колегами. Але у багажі, фундаментальності знань — аніскільки, жодною дещицею не поступаємося. Академія стала своєрідною холдинговою компанією, яка охоплює інститути, створені на базі колишніх факультетів, а також центри довузівської підготовки. Крім того, до її складу входять акціонерні банки, інноваційний та чековий фонди, навчально-виробниче агропідприємство, асоціація страхових компаній, консультаційні та аудиторські фірми, до діяльності яких причетні й студенти. Маємо позитивні результати співпраці з іноземними партнерами. Наша кінцева мета — відповідність світовим стандартам освіти. Сьогодні наполегливо заявив про себе Україно-нідерландський факультет економіки та менеджменту. Зовсім недавно почав функціонувати Україно-німецький факультет міжнародної економіки і менеджменту — структурний підрозділ Інституту міжнародного бізнесу. Великої популярності набув Україно-польський факультет фінансів і страхування у складі Інституту фінансів. Ми прагнемо перетворити академію на елітарний навчальний заклад, досягти рівня міжнародної конвертованості дипломів, зробити випускників вузу конкурентоспроможними фахівцями. Гадаємо, що варто остаточно зламати заскорузлі стереотипи навчального процесу: від неефективної схеми «викладач надає знання студенту» гнучко перейти до формули «студент навчається майстерності у викладача». Окремі випускники досягли високого рейтингу у владних структурах, чимало обійняли посади голів правлінь великих банків України і зарубіжжя, очолили потужні корпорації та фінансово-промислові групи.

— Наскільки розгалужена інфраструктура академії?

— Нині маємо півтора десятка підрозділів. Зокрема, одна з філій дислокується у столиці Вірменії Єревані. Отож для вірменських громадян українського походження є реальна можливість здобувати професії економіста чи фінансиста, на які поширюється держзамовлення. І зважте, на історичній батьківщині. Ось типовий приклад народної дипломатії не на папері, а на практиці. Загалом же географія філій вельми значуща і справляє велике враження. Вони розташовані в Івано-Франківську, Сваляві, Калуші, Коломиї, Луцьку, Вінниці, Ново-Волинську, у відомому кримському Форосі і навіть у Києві. Бачите, які сюрпризи підкидає життя: раніше столиця відкривала свою філію у Тернополі, тепер події відбуваються з точністю до навпаки.

— Сергію Іллічу, якщо не таємниця, за рахунок чого так динамічно розвиваєтеся?

— Мені нічого приховувати. Оплата послуг за навчання помітно нижча від тарифів решти аналогічних вузів. Це і є карт-бланш. Гонитва за надприбутками — не наш стиль. Ми сповідуємо так звану здорову освітянську експансію. Мало того, якщо в окремих студентів є проблеми з попередньою оплатою, то адміністрація закладу, з’ясувавши обставини, виносить лояльний, компромісний вердикт. Як правило, шальки терезів схиляються на бік вихованця академії... Чималу роль відіграє й соціальний аспект. Приміром, за останні кілька років адміністрація вузу придбала для викладачів 67 квартир.

P. S. Перші сто днів на посаді ректора ТАНГа пролетіли для Сергія Юрія вихором. Новий пост для колишнього директора Інституту фінансів — нова відповідальність, зовсім інші масштаби. Сергій Ілліч — дивовижна особистість. У ньому воєдино сплелися невгамовна енергетика, чемність і порядність, аристократична пунктуальність і щира духовність, кажучи загалом, — інтелігентність. Почуття якогось нахрапистого кар’єризму йому геть не властиве. Позиція новообраного керівника вузу проста і прозора — чесно служити людям. І йому вірять. Бо знають щонайменше тридцять з гаком років. Ще є свідки того (члени колишньої приймальної комісії), як високий чорночубий буковинський парубок несміливо переступив поріг тодішнього інституту з твердим бажанням здобути вищу освіту. А потім були відповідальні посади, натхненне наукове життя і врешті-решт пропозиція попередника очолити академію.