Перед виборами кандидати в Президенти, народні депутати України розказують про інтереси народу. Але державну політику, яку здійснювали останніх 11 років і яка, призвела до величезного спаду в економіці, життєвому рівні народу, не можна назвати такою. Навряд чи хтось може заперечувати, що потрібні корінні зміни в державному курсі, що причиною таких тяжких наслідків діяльності панівних політиків є не лише капіталістична спрямованість, а й прозахідна зовнішня політика, котра забезпечує щорічно грандіозні економічні втрати. Необхідні корінні зміни зовнішньополітичного державного курсу, а нам кажуть, що варто продовжувати курс, обраний 1991 року. Це так само, якби людині, яка зайшла в болото по горло, казали: йди далі, правильною дорогою йдеш.
Пропонують провести референдум
Серед величезної кількості листів, що надійшли на моє ім’я після публікації статті «Чи вигідне Україні НАТО?» («Голос України», 12.12.2002 р.), в переважній більшості жорстко засуджуються політики, які втягують Україну в НАТО. Ця спрямованість визначається такою, що не відповідає інтересам народу.
Пропонуючи провести референдум з цієї проблеми та будучи переконаними, що більшість населення України висловиться проти входження до цього агресивного блоку, люди ставлять такі запитання.
Хто після входження України до НАТО відповідатиме за закриття підприємств ВПК за інших, пов’язаних з ВПК галузей економіки, за зростання безробіття, зниження життєвого рівня народу й так вже доведеного до останньої межі бідності?
Чи розуміють прихильники євроатлантичної інтеграції, що Україна, ввійшовши до НАТО, візьме на себе відповідальність за всі скоєні НАТО та США лиходійства, злочини перед людством? Україна нічого корисного не отримає від вступу до цього альянсу, а лише нестиме додаткові втрати.
Громадяни та громадські організації України в листах, що надійшли з усіх регіонів нашої країни, заявляють про своє бажання ввійти до загальноукраїнського руху проти входження України до НАТО. Закликають народних депутатів України не лиши не підтримувати своїм голосуванням прозахідний курс, а й забезпечити якнайшвидше входження України до єдиного економічного, митного простору з Росією, в якій, як і в Україні, правлять олігархи — великі капіталісти, які не бажають відновлення всебічних, вигідних для України зв’язків з братніми державами.
Враховуючи те, що в лютому-березні в комітетах і на пленарних засіданнях Верховної Ради України мають розглядати проект постанови про необхідність входження України до ЄврАзЕС, внесений до парламенту ще в червні 2002 року, потрібно вивчити і заперечення пронатовських сил, і можливі позитивні результати вступу України до співтовариства братніх держав.
Організаційно-правове оформлення Євразійського економічного співтовариства (ЄврАзЕС), що об’єднує Білорусь, Росію, Казахстан, Киргизію, Таджикистан, в яких проживають мільйони українців, поки що остаточно не завершилося. ЄврАзЕС охоплює 40 відсотків території Євразійського материка, має значний економічний потенціал, величезні природні ресурси.
Головна мета ЄврАзЕС — формування Митного союзу та єдиного економічного простору. Основні завдання — завершення оформлення в повному обсязі режиму вільної торгівлі, забезпечення економічної безпеки, боротьби з контрабандою та іншими видами митних порушень, модернізація економіки, надання громадянам держав співтовариства рівних прав в отриманні освіти, медичної допомоги на всій його території, забезпечення мінімальних соціальних стандартів.
Головні заперечення зводяться до твердження, що вступ України до ЄврАзЕС приведе до зміни стратегічного зовнішньополітичного курсу. Але що отримала Україна від цього курсу? Лише втрати у зв’язку з відмовою від відновлення потрібних, злочинно зруйнованих економічних зв’язків з Росією, Білоруссю та іншими країнами. Невже тим, хто заперечує, видаються незначними спад в економіці, зниження життєвого рівня народу, що є наслідком цього курсу? Лідери Євросоюзу відверто дають зрозуміти, що не гарантують вступу України до своєї структури навіть через 50 років. У такому разі чи розумна наша зовнішня прозахідна політика, що неухильно забезпечує розрив добрих традиційних зв’язків з братніми сусідніми державами? Гадаю, відповідь зрозуміла.
Входження України до Митного союзу Росієї та Білорусі, тобто ліквідація митних проблем, здається також неприйнятним для прихильників входження до НАТО. Те, що необхідно трудовим колективам, більшості населення України, не потрібно нашим політикам. Тоді для чого Україні такі депутати та такі Президенти, якщо вони проводять політику, яка не відповідає інтересам народу? Це питання ставлять виборці в своїх листах: якщо ці політики помиляються, треба це визнати, бо помилятися — властиво людині, уперто робити помилки — нерозумно.
Відновити кооперацію
За соціалістичного періоду республіки СРСР успішно використовували міжреспубліканську кооперацію, спеціалізацію республік на випуску певних товарів, що підвищувало продуктивність праці.
Але нині руйнівники СРСР висловлюють побоювання: після вступу України до ЄврАзЕС Росія матиме переважний вплив у співтоваристві, конкурентоспроможність українських виробників знизиться, переваги отримають російські товари, все це стане на заваді вступу до Світової організації торгівлі (СОТ).
І зовсім не виникає боязні панування могутньої Німеччини та ще могутніших США, боязні поквапливого входження до СОТ, переваг західних товаровиробників, проникнення їхніх товарів на український ринок, хоча це призведе до руйнування цілих галузей економіки України! Ми мусимо відновити прогресивну, вигідну Україні міжнародну кооперацію та спеціалізацію.
Ми хочемо отримати переваги СНД, ЄврАзЕС, не підписуючи Статут СНД, не входячи до ЄврАзЕС. Але такого не буває. Відмова від входження до цього співтовариства в умовах посилення західного кордону неминуче призведе до згортання інтеграційних зв’язків, самоізоляції України, що зменшить наші технологічні, інноваційні можливості, продуктивність праці, а отже, ще більше знизить конкурентоспроможність нашого виробництва.
Цього ми не повинні допустити. Голосування з проекту постанови про необхідність входження України до ЄврАзЕС покаже, хто за розвиток економіки, підвищення життєвого рівня нашого бідуючого народу, а хто виражає інтереси вітчизняних та зарубіжних олігархів, транснаціональних корпорацій, що сповідують століттями перевірений принцип, який не радує народи: «Поділяй і пануй». Нашим народам немає чого ділити.
Безперечно, в умовах влади, яка зацікавлена в приватизації, капіталістичній спрямованості, важко розраховувати на значне зростання виробництва, але вступ до ЄврАзЕС все-таки забезпечить позитивні результати.
Вигоди від вступу до ЄврАзЕС
Очікувані позитивні результати входження України до ЄврАзЕС такі.
1. Скасування експортного мита на найважливіші сировинні товари з Росії, що оцінюється, приблизно, в 500 млн. доларів, приведе до зниження цін на продукцію, яку виробляють в Україні, підвищення конкурентоспроможності.
2. Скасування чинних винятків із режиму вільної торгівлі, котрі стосуються застосування імпортного мита на білий цукор, етиловий спирт, горілку, сигарети та інші українські товари.
3. Скасування тарифних та кількісних обмежень у взаємній торгівлі, через які Україна тільки за перше півріччя 2001 року зазнала збитків на 700 млн. доларів («Дзеркало тижня», 28.12. 2002 р.). Митний союз забезпечив за період свого існування зростання обсягів взаємної торгівлі Білорусі в рамках п’яти країн утричі, Таджикистану — вдвічі, Казахстану — на 27 відсотків, Росії — на 51.
4. Стягнення ПДВ на російські товари за принципом країни призначення дасть теж значні кошти Україні.
5. Зниження собівартості продукції вітчизняного виробництва у зв’язку з ліквідацією квотування поставок нафти, природного газу, зниження середньої ціни російської сирої нафти в разі експорту до України та внутрішньої ціни на нафтопродукти в Україні. Це допоможе Україні отримати ще щонайменше 140 млн. доларів, підвищити конкурентоспроможність підприємств.
6. Скорочення практики спеціальних антидемпінгових розслідувань, що стосуються українських виробників, зокрема, українського металургійного комплексу, продовольчої промисловості, що завдають нині великої шкоди вітчизняній економіці.
7. Поліпшення умов виробничої кооперації та наукового співробітництва з державами.
8. Гарантування рівноправного доступу до транзитних потужностей ЄврАзЕС.
9. Можливі поступки в питанні українських газових боргів.
10. Забезпечення вигідніших Україні умов вступу до СТО, чому сприятимуть країни ЄврАзЕС.
11. Зміцнення позицій України у співробітництві з Євросоюзом в окремих найважливіших секторах економіки.
12. Поліпшення можливості нашого впливу на перспективи розвитку ЄврАзЕС в інтересах України, в тому числі, на рішення конкретних загальних проектів, що стосуються освіти, культури, охорони здоров’я, забезпечення соціальних прав громадянам держав, які входять до ЄврАзЕС.
Ці переваги, які отримаємо від вступу України до ЄврАзЕС, забезпечать істотне підвищення життєвого рівня нашого народу.
В нинішньому складі Верховної Ради України прагнення до відновлення вигідних Україні всебічних зв’язків, до входження України до ЄврАзЕС, гадаю, виявлять депутати не лише фракції Комуністичної партії України, а й інших фракцій, які врахують інтереси народу, прагнуть розвитку, процвітання України, справді стоять на патріотичних позиціях.
Насамкінець хочу звернутися до народних депутатів, Президента, уряду України: давайте в інтересах народу все-таки вчасно визнаємо помилковість зовнішньополітичного курсу та виходитимемо з наявної реальності.
А нинішня реальність вимагає виявлення політичної волі, входження України в єдиний з Росією, Білоруссю та іншими братніми країнами економічний митний простір і на основі цього — забезпечити прогресивну інтеграцію в світову економіку.
Віктор МИРОНЕНКО,народний депутат України, голова підкомітету з питань співробітництва з країнами СНД.
