Кому перейшов дорогу Сергій Ківалов?

Голова Вищої ради юстиції Сергій Ківалов був певен, що в правовій державі — а саме на такий статус претендує Україна — вирішальне слово в будь-яких спорах має суд. Тому після рішення Апеляційного суду міста Києва, яке підтвердило що С. Ківалов обіймає посаду голови Вищої ради юстиції законно, він вважав, що маячня про незаконність обіймання ним посади закінчиться і ВРЮ нарешті дадуть спокійно працювати. Однак не так сталося, як гадалося.

Цій історії близько півроку. Тема сумісництва посад голови Вищої ради юстиції та народного депутата вже просто дратує. Зараз правознавці, і не тільки вони, навіть не пригадують, з чого все почалося, чому взагалі виникло таке питання? Багато хто дивується: що, ВРЮ під головуванням Сергія Ківалова почала працювати погано? Як член ВРЮ, можу засвідчити: за останні півтора року — і про це свідчать конкретні факти — ВРЮ активізувала свою діяльність: щонайменше 30 відсотків охочих одягти омріяну суддівську мантію залишаються ні з чим — рівня бракує. До відповідальності притягають суддів, котрі порушують присягу. Звісно, не всім це подобається. Якщо є позитивний результат роботи, то в чому справа? Що глибше я аналізую ситуацію, то більше переконуюся: справа не так у посаді, хоча й вона є стимулом для скандалу, як у персоні. Подразником для так званих ревнителів законності є саме Ківалов! Інакше, чим можна пояснити те, що на сьогодні у Верховній Раді є народні депутати, які суміщають роботу парламентарія з іншими посадами, однак Комітет з питань Регламенту, депутатської етики та організації роботи Верховної Ради України (голова комітету — комуніст Валентин Матвеєв) переймається лише сумісництвом Ківалова? Власне, чому саме тепер це питання впало в око комітетові, вірніше підкомітетові, який очолює Степан Хмара (фракція Юлії Тимошенко). Причому, говорячи, що чинний голова ВРЮ порушує закон, члени комітету самі припускаються грубих порушень.

По-перше. Грубе порушення полягає в тому, що комітет у січні 2003 року ухвалив рішення про незаконність перебування С. Ківалова на посаді голови ВРЮ. В той час, коли безпосередній керівник народних депутатів Володимир Литвин уже звернувся до суду. Я вже не кажу про те, що порушені народними депутатами питання не відносяться до повноважень Верховної Ради України. В заяві до суду Голова ВР вимагав «достроково припинити повноваження народного депутата Ківалова С. В. у зв’язку з невиконанням ним вимог щодо несумісництва депутатської діяльності з іншими видами діяльності». Суд заяву Володимира Литвина не задовольнив, постановивши, що «перебування народного депутата України Ківалова С. В. на посадах голови ВРЮ та президента Одеської національної юридичної академії не є порушенням вимог статті 78 Конституції України та статті 3 Закону України «Про статус народного депутата України» щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності». Дивно, але вищезгаданий комітет досить наполегливо надсилає до ВРЮ свої рішення і рекомендації, в яких намагається примусити членів ВРЮ звернути увагу на порушення Закону «Про Вищу раду юстиції», хоча до контролю виконання положень цього конституційного органу депутати жодного стосунку не мають.

Перший лист комітету ВРЮ отримала в листопаді. Тоді народні депутати намагалися зобов’язати членів ВРЮ (таких повноважень вони, нагадую, не мають) звернути увагу на ймовірні порушення. Водночас народні депутати зверталися до Володимира Литвина з рекомендацією подання заяви до суду, аби позбавити Сергія Ківалова депутатських повноважень достроково. І це тоді, як суд понад місяць тому вже виніс відповідне рішення за зверненням спікера! Той факт, що народні депутати про судове рішення не знали, може свідчити про те, що питанням займалися не систематично і поверталися до нього принагідно. Нині С. Ківалову закидають, що він, мовляв, не довів до відома комітету. Це щонайменше дивно, адже заявником був не Ківалов і тому він не мусив показувати нардепам рішення суду.

За дивним збігом обставин, щойно Вища рада юстиції порушувала питання, яке стосувалося судді Юрія Василенка, як зчинявся ґвалт навколо законності займаної С. Ківаловим посади. До чого б це? З’явилася інформація про те, що С. Ківалову певні сили намагалися запропонувати сумнівну угоду: мовляв, дай спокій Василенку і ми тебе не чіпатимемо.

По-друге. Членам комітету ВР можна інкримінувати порушення закону, оскільки вони втручаються у справи органу, що має перейматися проблемами суддів, а натомість змушений періодично роз’яснювати певні норми закону законодавчому (!) органу. На жаль, у комітеті лише два народні депутати мають юридичну освіту. Дивно, що парламентарії, стверджуючи, буцімто С. Ківалов обіймає посаду незаконно, намагаються перебрати на себе не властиві їм функції суду.

Безпідставними є посилання на те, що нібито члени ВРЮ проголосували 26 квітня 2002 року за перебування Сергія Ківалова на посаді голови ВРЮ на громадських засадах лише до вересня 2002 року. Це спростовують і члени Вищої ради юстиції, і відповідні документи. Отже, висновки народних депутатів про «фіктивні», «незаконні» рішення ВРЮ неприпустимі як з правової, так і з етичної точки зору. До речі, тоді на засіданні були присутні 14 осіб. Проти не проголосував жоден. Не знаю, що змінилося з того часу. Принаймні закон, на який посилається сьогодні шановне панство, точно не змінився .

Не відповідають закону вимоги комітету визнати незаконними всі рішення ВРЮ, що були прийняті під головуванням С. Ківалова. На якій підставі? Адже рішення приймає не Сергій Ківалов персонально. ВРЮ — орган колегіальний. До нього входять 20 осіб, які беруть участь у голосуванні. Членами ВРЮ є такі поважні люди, як Голова Верховного Суду, Генеральний прокурор, Міністр юстиції та інші висококваліфіковані юристи. То що, слід рішення, за які вони голосували, скасувати? А разом визнати незаконними і всі постанови Верховної Ради стосовно призначення суддів і укази Президента, видані за поданням ВРЮ?

Якщо аналізувати правову позицію членів комітету, то потрібно зазначити, що у своєму висновку на підтвердження доказів про «грубе порушення Ківаловим С. В. чинного законодавства» комітет посилається на ч. 3 

ст. 19 Закону «Про Вищу раду юстиції», згідно з якою голова ВРЮ працює на постійній основі. І тому, як вважають члени комітету, «одночасне здійснення на постійній основі повноважень народного депутата України та голови ВРЮ... є несумісним». Справді, перше речення ч. 3 ст. 19 закону народними депутатами процитовано правильно. Однак вельмишановні члени комітету під час аналізу положень закону, що стосуються постійної роботи голови Вищої ради юстиції, напевно, не врахували друге речення ч. 3 ст. 19 закону, яке визначає, що особи, призначені до складу Вищої ради юстиції, крім народних депутатів України, на час виконання обов’язків членів Вищої ради юстиції на постійній основі прикомандировуються до Вищої ради юстиції. Тобто законодавець спеціально зробив застереження стосовно народних депутатів, з якого випливає, що парламентарії можуть бути призначені до Вищої ради юстиції для роботи на постійній основі, але без прикомандирування, тобто зберігаючи свій постійний статус у Верховній Раді України.

Хоча суд і підтвердив у своєму рішенні законність обійманої С. Ківаловим посади, ще раз зазначу, що члени комітету, протиставляючи такі поняття, як виконання обов’язків «на постійній основі» і «на громадських засадах», не враховують, що робота «на громадських засадах» передбачає не що інше, як безоплатне виконання повноважень. Сергій Ківалов у ВРЮ зарплату не отримує. Це свідчить про виконання ним вимог Конституції України та Закону України «Про статус народного депутата України», відповідно до яких народний депутат не може виконувати оплачувану роботу.

До слова можна згадати світову практику: в більшості країн голови Вищих рад юстиції чи магістратур обов’язково працюють за сумісництвом. Зокрема, в Італії такий орган очолює президент республіки, в Іспанії — голова Верховного Суду. Чомусь ні в кого це не викликає запитань, оскільки важливе не прізвище лідера, а результати роботи.

Викликає здивування звернення народних депутатів до певних органів та посадових осіб держави, зокрема, Комітету ВРУ з питань правової політики, Голови Верховної Ради України, Президента України, Голови Верховного Суду України, з приводу «грубого порушення Ківаловим С. В. вимог чинного законодавства» та у зв’язку з цим призупинення розгляду матеріалів про призначення на посади суддів і звільнення суддів з посад та запобігання формуванню «нелегітимного суддівського корпусу». А як бути з тим, що рішення з цих питань приймаються колегіально членами ВРЮ, в тому числі і паном Ківаловим, проголосовані у встановленому порядку? Чи в такий спосіб висловлюється недовіра всім членам Вищої ради юстиції?

Дозвольте мені, у свою чергу, звернутися до Голови Верховної Ради України В. Литвина і депутатських груп та фракцій з пропозицією переглянути склад Комітету з питань Регламенту, депутатської етики та організації роботи Верховної Ради України в контексті браку в ньому юристів, щоб саме з правової, а не з політичної позиції давати оцінку правовим питанням.

Тетяна ВАРФОЛОМЕЄВА,член Вищої ради юстиції, член-кореспондент Академії правових наук України,доктор юридичних наук.