Наша розмова з президентом УСПП Анатолієм КІНАХОМ про ті проблеми, які постали не тільки перед гілками влади, а й суспільством у цілому. Адже найцінніше, що має людина — це досвід.
— Я пропоную почати розмову з недалекого минулого. Уряд, який ви очолювали, запропонував у проекті бюджету поточного року доходну частину в розмірі 49,5 мільярда гривень. Комітет ВР з питань бюджету переконував, що є всі можливості отримати у казну понад 54 мільярди. Однак після зміни уряду вони зменшили «апетит» і погодилися на доходи трохи більш як 50 мільярдів гривень. Як ви вважаєте, чому так сталося?
— Насамперед я хотів би звернути увагу на важливість для розвитку економіки, підвищення рівня життя людей своєчасного прийняття реального збалансованого державного бюджету і ту величезну відповідальність, яку несуть парламентарії і урядовці за його виконання. Бюджет — фінансова конституція держави, і всі повинні розуміти, що йдеться про документ загальнодержавного, загальнонаціонального значення. А тому під час його затвердження треба відсунути на задній план політичну конкуренцію, вузькопосадові, вузькогалузеві підходи. При цьому я хотів би відзначити, і це було моєю принциповою позицією, що доходна частина зведеного бюджету України на сьогодні не відповідає масштабам економіки і глибині загальнонаціональних проблем.
На жаль, я повинен зробити висновок, що величезні ресурси, зокрема фінансові, перебувають за межами державного бюджету. Держава з населенням 48 мільйонів людей має доходну частину зведеного бюджету на рівні десяти мільярдів доларів, тобто близько 200 доларів на громадянина — це дуже низький рівень, який негативно впливає особливо на ті сфери, які торкаються морального, духовного, фізичного здоров’я нації —освіти, медицини, культури.
Треба істотно підсилити соціальну складову в бюджеті. І коли триває дискусія про державний бюджет, потрібно зосередити максимум інтелекту, політичної волі, відповідальності на збільшенні доходної частини. Але не за рахунок підсилення фіскального тиску на платників податків, а насамперед за рахунок створення умов для розвитку промисловості, підприємництва, впорядкування величезної кількості податкових і соціальних пільг, жорсткої боротьби з корупцією, з тіньовими схемами, зловживаннями при виплаті податку на додану вартість, контрабандою, мінімізацію прибутку.
На жаль, цього не відбулося. І нас це дуже турбує. Бо ще більше загострює ситуацію у зв’язку з тим, що бюджет затверджений на старій податковій основі й консервує величезну кількість проблем, які є в Україні.
— Консервація проблем іде, можливо, тому, що вже минулого року, точніше, після парламентських виборів, фактично стартували президентські перегони...
— Справді так. І ті системні проблеми, яких ми торкнулися, а їх дуже багато, можливо вирішувати тільки на основі дуже професійної, конструктивної і відповідальної співпраці гілок влади. Одноосібно ні Президент, ні уряд, ні Верховна Рада не в змозі їх подолати.
Продовжуючи розмову про бюджет, хочу зауважити, — нас особливо турбує те, що практично водночас із бюджетом було прийнято закони, які вимагають серйозного ресурсного забезпечення, але не враховані в структурі і змісті головного фінансового документа країни.
— Власне, я хотів би, щоб ви прокоментували цей крок народних обранців, оскільки аналітики уже говорять про потребу урізання передбачених на цей рік державних витрат.
— Так, підвищення мінімальної зарплати з 1 січня до 185 гривень, а з 1 липня — до 237 потребує значних коштів...
Я впевнений, що одне з найважливіших завдань уряду, парламенту — закріпити, зробити незворотними ті позитивні зміни, яких вдалося досягти у 2002 році. Вони — продукт діяльності всіх попередніх урядів і українського суспільства в цілому. Це — однозначно. Торік реальний дохід громадян України зріс на 21 відсоток. Тобто на 1 відсоток приросту валового внутрішнього продукту припалало 5-відсоткове зростання реального рівня життя пересічного українця. Це — дуже важливий чинник, який лежить в основі довіри до соціально-економічної політики і держави в цілому. Зрозуміло, головна проблема, яка потребує нагального вирішення, — подолання бідності.
Нещодавно прийнятий закон про підвищення мінімального рівня зарплати треба виконувати, але не за рахунок урізання передбачених на цей рік державних витрат. Насамперед потрібно створити умови для розвитку економіки, яка давала б можливість наповнити доходну частину для виконання завдання про підвищення мінімальної заробітної плати.
— Але про яку солідарну відповідальність можна казати, коли лунають голоси про те, що більшості уже немає? І ситуація, котра складається в парламенті, скажемо так, не на користь уряду.
— Так. І це викликає стурбованість у багатьох. Не тільки політиків чи економістів. Всі прагнули формування дійової, ефективно працюючої більшості. І я хотів би, щоб усі зрозуміли, яка унікальна і відповідальна ситуація склалася після чергової рокіровки у Кабінеті Міністрів. Це була не стандартна урядова відставка, як траплялося раніше. Заміна команди відбулася під гаслами першого етапу політичної, конституційної реформи. Головна мета першого етапу — підвищення солідарної відповідальності парламенту і коаліційного уряду за результати своєї роботи перед українським народом. І на цій базі — створення умов для покращення співпраці урядовців і парламентаріїв з точки зору ефективності системи державної влади в цілому. Заради цього і формувалася більшість.
На жаль, визначеної мети не досягнуто. Ефективної більшості у парламенті практично нема — є ситуативна більшість. Солідарна відповідальність відтепер також під великим знаком запитання. І найяскравіший приклад — майже одночасне затвердження Державного бюджету на поточний рік і прийняття закону про збільшення мінімальної заробітної плати, кошти на яке не враховано у розрахунках бюджету. Така ситуація не на користь ні державі, ні суспільству.
Після прийому центральноєвропейських країн і країн Балтії до НАТО і ЄС конкурентна боротьба за місце під сонцем у світі лише загостриться. Отже, проблеми, які дедалі більше постають перед Україною, і урядовці, і народні обранці повинні вирішувати, опираючись на справжній, а не показний, патріотизм.
— Однак, чесно кажучи, у мене інколи створюється враження, що деякі політики діють за принципом: чим гірше — тим краще. Візьмемо для прикладу хоча б закон про боротьбу з відмиванням брудних грошей. Його проект уряд, очолюваний вами, вніс ще у травні-червні минулого року. Але його прийняття затягнулося і FATF рекомендував країнам світу застосувати проти України низку санкцій, прийняття яких не забарилося.
— Безумовно, інтеграція нашої держави у світовий політичний і економічний простір життєво необхідна. Однак вона має відповідати нашим національним інтересам, щоб ми могли зайняти те місце у світі, яке відповідає нашому потенціалові. Але для того, щоб його посісти, недостатньо мати лише високий рівень конкурентоспроможної економіки. З другого боку, ми повинні дотримуватися правил, уже вироблених світовим співтовариством. Водночас маємо надійно захищати свободу слова, права людини, інвестора, власника, створити умови для прозорої ринкової конкуренції.
І коли ми говоримо про вимоги FATF, передусім повинні розуміти: це потрібно нам самим. Питання боротьби з відмиванням брудних грошей, корупцією — це не тільки проблеми роботи банківської системи, експортерів, а й питання довіри до нашої держави. Тобто воно також має загальнонаціональне значення. А тому, коли народні обранці ставляться до нього з точки зору вузькокорпоративних, вузькополітичних інтересів, це завдає дуже великої шкоди державі. Що й сталося 20 грудня минулого року, коли FAТF прийняв рішення про застосування проти України відповідних санкцій. Це значно підірвало довіру до нас у світовому співтоваристві.
З другого боку, ці санкції мають і політичний підтекст. Із державою, яка не змогла консолідувати зусилля еліти, нації, не досягла рівня відповідальної співпраці гілок влади, ніхто не хоче знаходити спільну мову. І тому, зрозуміло, хочуть вирішити свої проблеми за наш рахунок, витісняючи наших товаровиробників зі світового ринку.
Проте, і це я хотів би особливо підкреслити, приймаються закони, які розширюють фіскальну, силову складову держави по втручанні у підприємницьку, промислову, комерційну діяльність. А тому водночас треба посилити захист прав власника, інвестора, створити умови рівноправного партнерства держави і бізнесу. Треба подбати про легалізацію капіталів, повернення їх в Україну. Необхідно посилити відповідальність держави перед бізнесом за створення розумних правил гри. Без цього і далі посилюватиметься корупція, зростатиме тіньова економіка. Окрім того, не виключено, що у декого може виникнути спокуса за допомогою силових структур прибрати з дороги політичних чи економічних конкурентів.
— Український союз промисловців і підприємців у часи, коли ви очолювали уряд, був ініціатором прийняття низки законодавчих і нормативних актів для захисту вітчизняного товаровиробника, переходу до інноваційної моделі розвитку економіки. Якою вам бачиться зараз співпраця УСПП і Кабінету Міністрів?
— УСПП і Федерація роботодавців України охоплюють фактично всю економіку і надалі залишатимуться прагматичною відповідально державницькою силою у суспільстві. А тому і в подальшому спрямовуватимуть свої зусилля в інтересах держави, розвитку економіки, підвищення рівня життя людей. І це — константа у їхній діяльності. У цьому наш напрям співпраці і з парламентом, і з урядом. І ми готові до такої співпраці. Понад те, я впевнений, що УСПП і Федерація роботодавців — складові громадянського суспільства, яке формується в Україні. Саме завдяки їм можна посилювати соціальне партнерство у трикутнику «уряд—роботодавці—профспілки» і вирішувати складні соціальні проблеми не шляхом страйків і конфліктів, а через жорсткі аргументовані переговори. Окрім того, через такі організації можна налагодити зворотний зв’язок між суспільством і державою і водночас здійснювати контроль за реалізацією державної політики гілками влади.
Це, до речі, не короткотермінові, кон’юктурні напрями, а серйозна робота на перспективу. Для того, щоб сформувати Україну як демократичну державу з усіма складовими громадянського суспільства. Отож, окрім поглиблення співпраці з гілками влади, ми будемо принципово оцінювати її дії. Особливо у тих випадках, коли йтиметься про загальнодержавні питання, про умови розвитку економіки, ефективного захисту національних інтересів.
— Ви пройшли значний шлях — були керівником області, обіймали посади віце-прем’єра, першого заступника керівника уряду, нарешті — Прем’єр-міністра України. Що ви могли б порекомендувати нинішньому складу уряду для досягнення консолідації здорових сил парламенту?
— Я хотів би насамперед нагадати: формування нинішнього Кабінету Міністрів репрезентовано на весь світ як перший етап політичної реформи. А тому не можна допустити дискредитації цієї ідеї. Бо це не тільки підірве довіру суспільства до держави, а й негативно позначиться на авторитеті України у світі. А тому нинішня ситуація вимагає від усіх — урядовців і народних обранців — величезної відповідальності і концентрації зусиль. По-друге, кожен високий посадовець має пам’ятати, що, незважаючи на те, завдяки якій політичній силі отримав посаду, він повинен бути на рівній віддалі від усіх політичних і комерційних структур.
Окрім того, ми розуміємо: для людей відсотки зростання економіки не мають жодного значення. Треба впливати на реальне поліпшення життя наших громадян для того, щоб у них була впевненість у завтрашньому дні. А тому не повинно бути жодного популізму. Потрібна відверта принципова розмова з суспільством. Водночас хочу побажати, щоб не виникло спокуси силовими методами, всупереч законам прозорої ринкової конкуренції, здійснити перерозподіл економічного, ресурсного простору. Це дуже серйозний іспит для уряду.
Я хотів би також, щоб уряд не був заручником політичної ситуації, а мав достатньо часу на вирішення серйозних системних проблем.
— І наостанок: про ваші плани на майбутнє.
— По-перше, я вдячний долі за те, що в останні дванадцять років міг попрацювати на таких посадах. Для мене головним критерієм у роботі залишається можливість відверто дивитися в очі собі й людям і довіра людей. Хочу підкреслити: ми живемо у державі, яку передамо дітям і внукам. І треба зробити все, щоб це була міцна, упевнена у собі країна. Зрозуміло, нині ми здаємо важливий іспит. А тому я не буду стороннім спостерігачем і робитиму все, щоб не тільки створити в Україні ефективну економіку, а й підвищити добробут громадян, щоб у суспільстві домінували настрої моралі, порядності і справжнього патріотизму.
Розмову вів Володимир КОРОЛЮК.
