Прем’єр-міністр Литовської Республіки Альгірдас Бразаускас виступив з оцінкою кроків, які залишилося зробити для вступу до Європейського союзу.
Викладаючи своє бачення фінішної прямої десятирічної євроінтеграції, Альгірдас Бразаускас зазначив, що у перерахунку на душу населення Литва отримає з єврофондів максимальну суму для згладжування шоку від вступу до нового конкурентного середовища. Приміром, якщо говорити про сільських мешканців (найпроблемніша у плані євроінтеграції частина населення), то литовець протягом 2004—2006 рр. отримає 268 євро, естонець —250, латиш — 233, а поляк — 178.
Європа пообіцяла допомогти грошима й енергетикам, адже Євросоюз зобов’язав Литву протягом найближчих років закрити два реактори Ігналінської АЕС і побудувати новий. Підстави — ненадійність реакторів «чорнобильського» типу.
Але це рішення викликає чимало суперечок у країні.
А. Бразаускас не міг напередодні вступу до ЄС відверто критикувати рішення про закриття реакторів. Але він навів чимало переконливих доказів на підтримку тих, хто сумнівається.
По-перше, наявні реактори можуть забезпечити країну енергією аж до 2020 року при тому, що споживання електроенергії на одиницю відповідної продукції в Литві у 2—3 рази вище, аніж в ощадливій Європі. Тож коли докласти певних зусиль, можна протягнути ще не один рік.
Надлишок енергії Литва продає сусіднім країнам. Вартість її невисока і — відтак — забезпечує непоганий зиск. Адже амортизаційні відрахування вкрай невеликі: балансова вартість АЕС, побудованих за радянських часів, дуже низька.
А якщо будувати нову станцію, то потужність у мільйон кіловат-годин коштуватиме понад два мільярди євро. До того ж страхування на випадок аварії стане ще десь від 0,3 до 3 мільярдів. Та ще в калькуляцію вартості енергії треба віднести витрати на майбутнє «поховання» ядерних відходів і самих реакторів.
Дбайливий господар А. Бразаускас, який за радянських часів був секретарем ЦК КП Литви з промисловості, а за нових часів — і президентом Литовської Республіки, сумнівається, що такі кошти ЄС надасть. Надто швидко змінюється світ і, дивись, гроші знадобляться на відбудову зруйнованого Іраку. Тому прем’єр дає зрозуміти, що розв’язання делікатного питання слід відкласти до кращих часів.