Літопис сталевих магістралей Волині вирізняється давніми традиціями й сягає XІX століття, коли потяги лише розпочали свій швидкий біг через тутешні станції Ківерці й Ковель до Бреста, з’єднуючи Київ та Одесу з містами Німеччини й портами Балтики. Тому не дивно, що вони оповиті легендами. Одна з них говорить: «Закортіло царю Миколі І оглянути свої західні володіння. Вирішив подорожувати імперією найшвидшим транспортом — потягом. Викликав міністра й питає: «Чи є залізниця до Луцька?» «Є!» — відрапортував той. Потому повернувся міністр до кабінету, поглянув на карту й... злякався. Колія прямувала повз стародавнє місто до невеличкої станції, що неподалік Луцька. Полетіли депеші на Волинь. І за одну ніч тисячі рекрутів з усієї губернії проклали сталевий шлях від тієї станції до міста. Хоч цар через невідкладні справи так і не побував у Луцьку, городяни дякували йому за залізницю...»

Волинський край завдяки вигідному географічному положенню є справжніми транспортними воротами нашої держави. Щодоби тисячі тонн залізної руди й щебеню, лісу й будматеріалів, газу, нафти й зерна прямують тутешніми магістралями до сусідніх Польщі та Білорусі, а далі — в Західну Європу. Залізничники здійснюють левову частку вантажоперевезень стратегічним транспортним коридором «Далекий Схід —Росія — Україна — Західна Європа». Тому не дивно, що керівництво залізниці приділяє неабияку увагу розбудові станцій Ізов і Ягодин на україно-польському прикордонні, а також станції Заболоття на кордоні з Білоруссю. Тут облаштовано сучасні станційні приміщення, створено добротні умови для прикордонного й митного огляду вантажів і пасажирів. Відтак модернізація станцій забезпечила значне збільшення пропускної спроможності й вантажо- та пасажирських перевезень. Додає оптимізму й стабільний прогрес у електрифікації «Укрзалізницею» магістралей на підступах до держкордону. Триває електрифікація 100-кілометрової дільниці шляху Ковель — Володимир-Волинський — Ізов та відрізку Ковель—Ягодин протяжністю 80 кілометрів. За прогнозами економістів, після завершення робіт обсяг транзитних вантажоперевезень до Польщі зросте щонайменше втричі.

Волинська залізниця стала також привабливою і для зарубіжних пасажирів. Адже тут курсують міжнародні потяги сполучення «Київ—Берлін» і «Київ—Варшава». Досі туристи прямували на Захід через білоруський Брест, оскільки вітчизняну широку колію прокладено лише до польських міст Хелм і Грубешув і використовують винятково для перевезень вантажів. Пасажирські потяги переставляли на вужчі західноєвропейські колісні пари в Бресті. Проте вісім років тому з ініціативи тогочасного генерального директора Львівської залізниці Георгія Кірпи в прикордонному Ягодині було споруджено стратегічний пункт перестановки колісних пар, який дав змогу потягам поза відвідин Бреста на чотири години раніше діставатися Західної Європи. Водночас держава заощадила валюту, яку брестським залізничникам платили за перестановку колісних пар. Нині це найсучасніший залізничний комплекс під дахом. Площа самого лише приміщення підйомного цеху становить майже п’ять тисяч квадратних метрів. Складне автоматизоване обладнання може одночасно підняти й замінити колісні пари вісімнадцяти вагонів. Процедура заміни коліс у найдовшого поїзда триває всього півтори години.

Пишаються волинські залізничники й пасажирським вагонним депо в Ковелі, що другий рік поспіль визнано одним з кращих в Україні. Тут одержують друге життя старі зношені пасажирські вагони, перетворюючись з сірих обшарпаних на чепурні та комфортабельні.

Пасажирське вагонне депо станції Ковель створено 1993 року на базі занедбаного вантажно-вагонного депо. Швидкісними темпами було реконструйовано всі цехи, зведено нові технічні будівлі. Потужність оновленого комплексу — 30 відремонтованих вантажних вагонів на місяць. А на початку 2000 року в депо розпочався ремонт пасажирських.

— Капітально-відновлювальний ремонт пасажирського вагонного парку зумовлений нагальною потребою, — розповідає начальник депо Олександр Стречен. — Заводи брали великі гроші практично за косметичний ремонт. А нові вагони в Україні не будувалися. Зазвичай їх купували в Німеччині або Росії. Натомість наша держава мала надто багато вантажних депо. Лише на Львівській залізниці їх було десять. Тому справжнім порятунком для залізничників стало рішення тогочасного керівника Георгія Кірпи про реконструкцію ковельського вантажного депо в пасажирське. Відтак тут з’явилися ангари, ремонтні цехи й технічні приміщення, встановлено вагономийну машину з водозворотним постачанням. Вода очищається й знову йде на мийку. Такої установки досі не було в Україні. Споруджено й власну потужну пральню, яка щодоби може випрати до 14 тонн постільної білизни.

Реставрувати вагони, які служили впродовж 30 років, ковельчани розпочинали разом з польськими спеціалістами. За зразок слугував дизайн познанських пасажирських вагонів. Однак згодом за рівнем комфортабельності перевершили тамтешній еталон. Після капітально-відновлювального ремонту фактично з’являються нові вагони. Їх повністю розбирають, іржаві місця вирізають, запчастини оновлюють на 30—45 відсотків. Змінюється внутрішній вигляд. Охайне купе нагадує квартиру. Полиці обтягнуті сучасними матеріалами, над зручним столиком із квітами — непробивні вікна з алюмінієвими рамами й теплоізоляційним подвійним склом. Підлога застелена міцним лінолеумом і візерунковими килимами. У вбиральнях сяє імпортна сантехніка, а біля купе провідника навіть функціонує душ. Опалення комбіноване: електричне й твердим паливом. До послуг пасажирів — мікрохвильова піч і холодильник. Поповнилося начиння і сучасних вагонів-ресторанів, де облаштовано харчові цехи. Там є холодильне устаткування, овочесховище, ніші для тари, напоїв. Загалом ресторани на колесах пропонують пасажирам понад 200 найменувань товарів. Вартість проїзду у відреставрованих вагонах вища всього на 20 відсотків. І доплата варта того. Залізничники продовжують життя вагонів-«пенсіонерів» щонайменше на 15 років.

Чи не тому колектив депо кілька років поспіль посідає перше місце у всеукраїнському галузевому змаганні. Але зростання триває: став до ладу новий цех з ремонту вагонних дверей, оновлено інструментальний цех, освоєно комплекс з випробування високовольтного обладнання.