Верховна Рада, народні депутати, редакція «Голосу України» отримують багато листів, які зачіпають важливі проблеми сьогодення нашої держави. Це питання медичного обслуговування, навчання, невиплати заробітної плати. Чимало звернень громадян спричинені незадовільним пенсійним забезпеченням.
Ольга Григорівна Ступич (село Григоро-Іванівка Ніжинського району на Чернігівщині) звернулася зі своїми болями до народного депутата Івана Плюща. Важке було дитинство Ольги Григорівни. Голод 1947 року, у школі один буквар на десять учнів. Мама тяжко працювала від зорі до зорі на колгоспній ниві, щоб вижила малеча. Тато помер.
«І вирішила я стати вчителем, — пише Ольга Григорівна. — Вчилася самотужки. Влітку заробляла на одяг, зошити, їжу... Закінчила інститут. Вийшла заміж. Далі було 79 крб. за вчителювання. Позики, щоб збудувати собі житло, придбати меблі, одяг. Працювала я так, як мати сказала: працюй, доню, на совість, щоб не соромно було людям у вічі дивитися».
Люди поважали Ольгу Григорівну, обрали її депутатом сільради. Це, до речі, додаткові навантаження. І в полі спину гнути, і картоплю, яйця заготовляти за нормою, визначеною для депутата.
Із набуттям незалежності ніби легше стало. «Вам, Іване Степановичу, низький уклін, що землю дали, хоч уже сил мало на ній працювати».
Та є й проблеми. За всю роботу отримала Ольга Ступич злиденну пенсію. Вийшов з ладу телевізор — нема за що поремонтувати. До сусідів дивитися ходить. Але вдома онуки... Донька вчителює, копійки отримує. Взяла грошей у борг, купила телевізор. Віддавати позичене нема чим.
«Хочу Вас запитати, шановні народні депутати: хто такі жалюгідні ставки встановлює вчителям? Дочка каже, що обіцяли підвищити. Чому таких дурноробів, як я, не прирівняли до державних працівників?..
Болить душа за онука. Як його вчити? Де взяти ті долари, яких я і в руках не тримала? Раніше вчилися ті, у кого розум був, а тепер — у кого гроші... Працювала наче на совість, відмінник народної освіти, ветеран праці. Купа похвальних листів. А людям у вічі соромно дивитися. Жити, як слід, так і не навчилася... Хотіла жити, як люди, а вийшло, як жебрачка із простягнутою рукою...
Чому така несправедливість? Хотіла б отримати від вас відповідь. З повагою, вчителька-пенсіонерка, жебрачка-інтелігентка (слова сусідки) Ольга Григорівна Ступич».
Коментар юриста
Те, що вчитель — одна з найважливіших професій, представників якої потрібно заохочувати та підтримувати, ні в кого не викликає сумніву. А тому, приймаючи Закон «Про освіту», до його 57-ї статті заклали значний перелік пільг та гарантій. Зокрема, це встановлення підвищених посадових окладів (ставок заробітної плати) за наукові ступені й учені звання, виплата педагогічним і науково-педагогічним працівникам надбавок за вислугу років щомісячно у відсотках до посадового окладу (ставки заробітної плати) залежно від стажу педагогічної роботи у таких розмірах: понад три роки — 10 відсотків, понад десять років — 20 відсотків, понад двадцять років — 30 відсотків, допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу при наданні щорічної відпустки, безплатне користування житлом з опаленням і освітленням у межах встановлених норм педагогічним працівникам, які працюють у сільській місцевості й селищах міського типу, а також пенсіонерам, які раніше були педагогічними працівниками в цих населених пунктах і проживають у них.
Здається, все чудово. Однак державні мужі, очевидно, вважають, що, приймаючи закон, вони поспішили «облагодетельствовать» викладачів, тож досить з них одного заробітку. А тому в державних бюджетах щороку закладають положення «зупинити дію ст. 57». Як завжди, бракує коштів. Але педагогічні працівники сіл, селищ можуть радіти, вони ще поки мають право на одержання у власність земельної ділянки у розмірі середньої земельної частки відповідно до чинного законодавства. Також педагогічним та науково-педагогічним працівникам за рахунок власних коштів закладів освіти може надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
Оскільки наша дописувачка має статус ветерана праці, то вона відповідно до ст. 7 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» має право на користування у разі виходу на пенсію чи зміні місця роботи поліклінікою, до якої вона була прикріплена за попереднім місцем роботи, першочергове безплатне зубопротезування, переважне право на забезпечення санаторно-курортним лікуванням, щорічне медичне обстеження і диспансеризацію, першочергове обслуговування в лікувально-профілактичних закладах, аптеках та першочергову госпіталізацію, першочергове одержання позики на індивідуальне (кооперативне) житлове будівництво з погашенням її протягом десяти років, переважне право на вступ до садівницьких товариств, кооперативів з будівництва та експлуатації колективних гаражів, переважне право на встановлення домашніх телефонів, звільнення від плати за землю та сплати земельного податку, безплатний проїзд всіма видами міського пасажирського транспорту (за винятком таксі), автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських маршрутів у межах області за місцем проживання.
Навряд чи, вирішуючи стати вчителькою, думала Ольга Григорівна, що отримає не заслужену високу пенсію, а право на.., яке у більшості випадків так і залишається тільки правом на папері.
Наталія ХОМЕНКО.
