Не перший рік мешканці Костополя змушені терпіти сморід від ветсанзаводу, який розташовується за шість кілометрів від міста.

— А що вже казати мешканцям сіл нашої Малолюбашанської сільради, на території якої він розміщений? — справедливо обурюється сільський голова Світлана Ковальчук. — Від того смороду люди змушені зачиняти кватирки, вікна. Куди вже тільки не зверталися, а користі ніякої.

Свого часу на численні звернення людей прокуратура Рівненської області, залучивши працівників Державної екологічної інспекції в області та санітарно-епідеміологічної служби, провела перевірку діяльності ДП «Костопільський ветсанзавод» (тоді він ще мав статус окремого підприємства). З’ясувалося, що підприємство на порушення вимог природоохоронного законодавства самовільно збільшило втричі потужність та здійснювало понад норму викиди забруднюючих речовин.

Притягнули до відповідальності «стрілочників», а ситуація від цього не змінилася: завод і досі продовжує псувати довкілля неприємними запахами. Директор його Юрій Мусій пояснив це тим, «що підприємство переробляє більше відходів від переробки птиці — вони і дають специфічний запах». Придбати ефективні системи фільтрів ветсанзаводу, який ледве зводить кінці з кінцями, нема за що. Зрештою, це проблема не лише його, а й інших підприємств ДП «Укрветсанзавод», філією якого за уряду Миколи Азарова став Костопільський ветсанзавод, що значно погіршило його фінансовий стан, бо на підприємство просто махнули рукою.

Ось що думає з приводу цієї проблеми Михайло КРИВКО (на знімку), який представляє інтереси громади Костопільського району в Рівненській обласній раді:

— Я живу в Костополі. Як і іншим мешканцям міста, мені часто доводиться чути неприємні запахи з ветсанзаводу. Простіше було б закрити це підприємство. Але розумію, що воно потрібне. Тим паче що із трьох з половиною сотень худобомогильників, які не відповідали вимогам Закону України «Про відходи», віднедавна на Рівненщині залишилося лише чотири. А утилізувати відходи тваринництва, конфіскат все-таки потрібно. Тож це ще одна з причин того, що збільшилося навантаження на ветсанзавод, потужності якого поки що витримують його, а ось обладнання, яке повинно очищати повітря після такої переробки, не витримує. Тому повітря наповнюється неприємними запахами, що й викликає справедливе обурення у мешканців Костополя та сіл, розташованих поблизу ветсанзаводу. На мою думку, вихід один — модернізувати підприємство.

Такої ж думки і народний депутат України Микола КУЧЕРУК (на знімку), який вивчав цю проблему, оскільки до нього зверталися з нею виборці:

— Свого часу на Костопільський ветсанзавод міг би зайти польський інвестор, який має технології та реагенти, що знешкоджують такі неприємні запахи. Але уряд Азарова своєю постановою від 12 грудня 2012 року всі подібні підприємства, розкидані по всій Україні, об’єднав в одне — Державне підприємство «Укрветсанзавод», підпорядкувавши його Міністерству аграрної політики та продовольства (до речі, саме після цього кількість ветсанзаводів по Україні зменшилась, а через це збільшилось навантаження на ті, що залишилися функціонувати). Відтоді розв’язувати цю екологічну проблему потрібно було тільки через Київ, у чому той насправді не був зацікавлений. На мою думку, першим кроком до розв’язання цієї екологічної проблеми, яка з часом тільки загострюється, могло б бути скасування згаданої постанову Кабміну, щоб Костопільський ветсанзавод став самостійною юридичною особою. Тоді область підшукала б інвестора для його реконструкції та модернізації, що могло б не лише зняти напруження з неприємними викидами, а й розв’язати ще одну проблему — імпортозаміщення. Адже завод зміг би більше виготовляти м’ясокісткового борошна — відпала б потреба в його імпорті.

А що народний депутат України Микола Кучерук та депутат Рівненської обласної ради Михайло Кривко мають рацію, переконує ще й таке. Депутат Рівненської обласної ради Василь КЛЬОП (на знімку), який теж представляє інтереси костопільської громади, не раз звертався з цією проблемою і в прокуратуру, і в природоохоронні органи, і в санепідемслужбу Рівненщини, але проблему не розв’язували. А тому 4 лютого цього року Василь Кльоп ініціював звернення Рівненської обласної ради (№1133 від 4.02.2014 р.) до Кабінету Міністрів України щодо вжиття невідкладних заходів із забезпечення санітарної та екологічної безпеки діяльності Костопільської філії ДП «Укрветсанзавод», яке було підтримано на сесії обласними депутатами.

На звернення відреагував уже новий уряд. Відповідь, датована 21 березня, прийшла за підписом директора Департаменту тваринництва Міністерства аграрної політики та продовольства України А. Геті:

«На сьогоднішній день склалася складна фінансова ситуація на ДП «Укрветсанзавод», яке включає 18 виробничих філій. Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» за бюджетною програмою 2801200 «Заходи по боротьбі з шкідниками та хворобами сільськогосподарських рослин, запобігання розповсюдженню збудників інфекційних хвороб тварин» передбачено видатки обсягом 12,75 млн. грн., що в 2 рази менше, ніж в 2013 році, та на 19,4 млн. грн. менше, ніж потреба ДП «Укрветсанзавод» на 2014 рік. Дана ситуація ставить під загрозу підтримання поточної діяльності не тільки Костопільської, а й усіх інших філій ДП «Укрветсанзавод», що, в свою чергу, ставить під загрозу забезпечення санітарної та екологічної безпеки в регіонах. Таким чином, в існуючих умовах немає можливості виділити необхідні кошти для модернізації підприємства з Державного бюджету України. Мінагрополітики України не заперечує проти пошуку інвестора Рівненською обласною державною адміністрацією».

Як бачимо, Мінагрополітики розписалося у власному безсиллі навести порядок не лише в Костопільській, а й в інших філіях. Пояснили: через брак коштів.

— Як один із виходів із ситуації може бути залучення для реконструкції Костопільського ветсанзаводу (але вже як окремої юридичної особи) інвестицій тих підприємств, які постачають на утилізацію відходи свого виробництва, — каже депутат Рівненської обласної ради Михайло Кривко з яким солідарний його колега Василь Кльоп. — Або передача підприємства в комунальну власність області. Однак для цього потрібен перший крок Мінагрополітики України — скасування постанови Кабміну від 12 грудня 2012 року, в чому розраховуємо на підтримку міністра Мінагрополітики України Ігоря Швайки.

Тож через нашу газету депутати та громадськість хочуть звернутися до нещодавно призначеного міністра Міністерства аграрної політики та продовольства Ігоря Швайки з проханням вникнути в порушену проблему і допомогти її розв’язати. Тим паче що депутати Рівненської обласної ради, за їхніми словами, не збираються залишати цю екологічну, а тепер уже й економічну проблему напризволяще.

 

Рівненська область.

"SOS!" до міністра:

На користь того, що скасування постанови уряду Азарова на часі, свідчить неефективне управління ДП «Укрветсанзавод» своїми філіями. Так, через заборгованість його перед «Нафтогазом» за використаний у березні газ Костопільська філія ДП «Укрветсанзаводу» змушена була припинити на деякий час переробку відходів тваринництва та конфіскату. Врятувало тільки те, що керівнику філії Юрію Мусію через додаткові угоди з «Рівнегазом» на постачання газу вдалося на якийсь час запустити виробництво, щоб утилізувати відходи, в такий само спосіб вдалося попрацювати кілька днів у квітні. Але керівництво ДП «Укрветсанзавод» заборонило філіям укладати такі додаткові угоди, відтак Костопільська філія зупинила на невизначений час свою роботу. Куди подінуть відходи тваринництва, невідомо. Можна припустити, що їх закопуватимуть будь-де. А нелегальні твариномогильники можуть призвести ще до більшої екологічної біди — забруднення підземних вод.