Народний депутат України Ківалов С. В. був обраний на посаду голови Вищої ради юстиції (далі — ВРЮ) 25 травня 2001 р. Після обрання головою ВРЮ Ківалов С. В. не склав повноважень народного депутата України, як того вимагає закон. 31 березня 2002 р. Ківалов С. В. був знову обраний народним депутатом України. Але всупереч чинному законодавству він продовжував вважатися головою ВРЮ. Таким чином, починаючи з 25 травня 2001 р., Ківалов С. В. одночасно значиться на двох посадах — народного депутата України та голови ВРЮ, що є грубим порушенням чинного законодавства у сфері функціонування державних органів та засад реалізації державної влади.
Відповідно до ст. 78 Конституції України та ст. 1 Закону «Про статус народного депутата України» народний депутат України здійснює свої повноваження на постійній основі. Згідно з ст. 19 Закону «Про Вищу раду юстиції» голова ВРЮ працює на постійній основі. Отже, чинне законодавство України передбачає здійснення на постійній основі і повноважень народного депутата України, і повноважень голови ВРЮ. Одночасне здійснення на постійній основі повноважень народного депутата України та голови ВРЮ, тобто перебування однієї особи на вказаних посадах, виключається в принципі, є несумісним. Конституційний Суд України у своєму рішенні від 4 липня 2002 р. № 14-рп констатував таку несумісність, вказавши, що «правова позиція Конституційного Суду України стосовно розуміння словосполучення «на постійній основі»... полягає в тому, що будь-яка робота, яка здійснюється на «постійній основі», виключає її поєднання з певними посадами в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, які передбачають роботу на такій же постійній основі».
Закон прямо забороняє суміщення посад народного депутата України та голови ВРЮ, встановлюючи юридичну відповідальність за порушення таких заборон. Так, згідно з ст. ст. 3 і 4 Закону «Про статус народного депутата України» народному депутату заборонено одночасно бути на державній службі, а у разі недотримання цієї вимоги повноваження народного депутата достроково припиняються. Відповідно до ст. 5 Закону «Про боротьбу з корупцією» державному службовцю (у т. ч. голові ВРЮ) заборонено виконувати роботу на умовах сумісництва (у даному випадку бути народним депутатом України), за порушення цієї заборони передбачено відповідальність у вигляді штрафу та звільнення з посади.
11 листопада 2002 р. на своєму засіданні комітет ухвалив висновок, в якому констатував, що одночасне перебування Ківалова С. В. у статусі народного депутата України та голови ВРЮ є порушенням чинного законодавства, яке має бути негайно усунуте. У зв’язку з цим комітет подав цей висновок та інші матеріали Голові Верховної Ради України В. М. Литвину для звернення до суду про дострокове припинення повноважень народного депутата України Ківалова С. В. з підстав порушення ним вимог несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності. Комітет, який розглядав питання Ківалова С. В. з вересня 2002 р., не був поінформований про наявність судового рішення від 18 жовтня 2002 р. стосовно невиконання С. В. Ківаловим вимог щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності за заявою Голови Верховної Ради України В. М. Литвина. На думку членів комітету, ненадання комітету зацікавленими особами (передусім самим Ківаловим С. В.) зазначеного судового рішення було обумовлено прагненням не допустити оскарження цього рішення у встановлений законом термін (протягом місяця з дня постановлення).
Не можна «продовжити» те, чого немає
Комітет також звернув увагу членів Вищої ради юстиції на неприпустимість порушення вимог ст. 19 Закону «Про Вищу раду юстиції» і запропонував ВРЮ розглянути це питання та усунути порушення закону. Однак на своєму засіданні 29 листопада 2002 р. ВРЮ більшістю голосів відхилила цю пропозицію, залишивши Ківалова С. В. незаконно перебувати на посаді голови ВРЮ. Таке рішення Вища рада юстиції мотивувала здійсненням Ківаловим С. В. повноважень голови ВРЮ не на постійній основі, а на громадських засадах, а також, виходячи з рішення апеляційного суду м. Києва від 18 жовтня 2002 р., яким відмовлено в задоволенні заяви Голови Верховної Ради України про дострокове припинення повноважень народного депутата України Ківалова С. В. Рішення ВРЮ від 29 листопада 2002 р. про визнання правомірним перебування на посаді голови Вищої ради юстиції народного депутата України Ківалова С. В. суперечить Конституції України та іншим законам України, а отже, є незаконним, не має юридичної сили і не може легітимізувати незаконне перебування Ківалова С. В. на посаді голови ВРЮ.
Це саме повною мірою стосується і рішення ВРЮ від 26 квітня 2002 р., яким визнано за необхідне продовження виконання обов’язків голови ВРЮ Ківаловим С. В. на громадських засадах. Адже воно, як і рішення від 29 листопада 2002 р., не лише є незаконним і тому таким, що не має юридичної сили, а ще й фіктивне за своїм змістом. Річ у тім, що у ньому пропонується «визнати за необхідне продовження виконання обов’язків голови Вищої ради юстиції Ківаловим С. В. на громадських засадах», у той час, як рішенням ВРЮ від 25 травня 2001 р. не обумовлювалося, що Ківалов С. В. обирається головою ВРЮ з виконанням ним обов’язків голови ВРЮ на громадських засадах (що суперечило б Конституції та законам України). Тобто 26 квітня 2002 р. Вища рада юстиції не могла продовжити те, що не було прийнято раніше. Крім того, за інформацією окремих членів ВРЮ, оприлюдненою у засобах масової інформації (див., наприклад, «Дзеркало тижня» за 11 січня 2002 р.), голосуванням 26 квітня 2002 р. (нехай і таким, що не має жодної юридичної сили) встановлювався чіткий термін виконання Ківаловим С. В. обов’язків голови ВРЮ на громадських засадах — до вересня 2002 р. Однак у документах, які складалися за результатами цього голосування, у т. ч. рішенні ВРЮ № 250 від 26 квітня 2002 р., цей момент не відображено, що може свідчити про службове підроблення офіційних документів. За таких обставин правомірність реєстрації Ківалова С. В. народним депутатом України викликає сумнів.
Чинне законодавство України не передбачає можливості перебування на державній службі, у т. ч. на посаді керівника державного органу, на громадських засадах, оскільки це робить неможливим реалізацію владних повноважень відповідно до закону. Що стосується посади голови такого конституційного органу, як Вищої ради юстиції, то, як вже зазначалося вище, ч. 3 ст. 19 Закону «Про Вищу раду юстиції» прямо передбачає, що «голова, заступник голови, секретарі секцій Вищої ради юстиції працюють на постійній основі». Іншого способу виконання повноважень голови Вищої ради юстиції (у т. ч. на громадських засадах) не може бути з огляду на ч. 2 ст. 19 Конституції України, яка передбачає, що посадові особи органів державної влади «зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України». Отже, особа, яка виконує обов’язки голови Вищої ради юстиції «на громадських засадах», діє не у спосіб, передбачений законом, а перебування її на цій посаді та виконання нею таких обов’язків є незаконними.
Депутата не прикомандировують
Як випливає з рішень Вищої ради юстиції від 26 квітня 2002 р. та 29 листопада 2002 р., а також публікацій у засобах масової інформації з цього питання, можливість виконання Ківаловим С. В. обов’язків голови ВРЮ на громадських засадах обґрунтовується двома основними обставинами, а саме тим, що: 1) народного депутата України не прикомандировують до ВРЮ; 2) посада голови ВРЮ не є посадою державного службовця.
Обидва аргументи не базуються на чинному законодавстві, є результатом викривленого його тлумачення і, безсумнівно, спростовуються відповідними положеннями законодавства. Частина 3 ст. 19 Закону «Про Вищу раду юстиції» виключає можливість прикомандирування народних депутатів України до ВРЮ для роботи на постійній основі зі збереженням посади депутата та відповідних пільг. Це обумовлено особливим правовим статусом народного депутата України, відповідно до якого за депутатом не може бути збережено його посаду в разі його переходу на роботу в інший орган на постійній основі. Водночас ця особливість правового статусу народного депутата України жодним чином не змінює базового положення закону про те, що голова ВРЮ працює на постійній основі. Таким чином, ч. 3 ст. 19 Закону «Про Вищу раду юстиції» виключає перебування народного депутата України (без припинення депутатських повноважень) на посаді голови ВРЮ на постійній основі і не передбачає можливості для виконання народним депутатом України обов’язків керівника цього органу на громадських засадах.
Виконання обов’язків голови ВРЮ на громадських засадах унеможливлюється також тим, що голова ВРЮ є державним службовцем. Це однозначно випливає і з правового статусу такого конституційного органу, як Вища рада юстиції, і з чітких законодавчих приписів стосовно правового статусу самого голови ВРЮ. Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 1998 р. № 960 посаду голови ВРЮ віднесено до першої категорії державних службовців. Одна з основних формальних ознак державного службовця — присвоєння йому рангу державного службовця (ст. 26 Закону «Про державну службу»). Те, що посада голови Вищої ради юстиції є посадою державного службовця, підтверджується також і цим формальним моментом: Указом Президента України від 9 вересня 1998 р. № 988 «Про присвоєння рангів державних службовців» було присвоєно перший ранг державного службовця тодішньому голові Вищої ради юстиції Євдокимову В. О. Неприсвоєння такого рангу Ківалову С. В. після обрання його головою ВРЮ свідчить не про те, що ця посада не є посадою державного службовця, а про те, що Ківалов С. В. не був оформлений, як того вимагає закон, на державну службу, тобто незаконно перебуває на цій посаді з самого початку.
Викладене дає змогу дійти висновку про те, що закон передбачає єдиний спосіб обіймання посади голови ВРЮ —на постійній основі, отож виконання Ківаловим С. В. повноважень голови ВРЮ «на громадських засадах» є незаконним.
Суд підтвердив головування на громадських засадах
Не змінює правової ситуації щодо перебування Ківалова С. В. на посаді голови Вищої ради юстиції і рішення апеляційного суду м. Києва від 18 жовтня 2002 р. У зв’язку з цим не відповідає дійсності поширене в засобах масової інформації повідомлення прес-служби Вищої ради юстиції про те, що апеляційний суд м. Києва своїм рішенням від 18 жовтня 2002 р. «визнав правомірним перебування на посаді голови Вищої ради юстиції народного депутата С. Ківалова» (УНІАН, 29 листопада 2002 р.).
По-перше, суд встановив, що Ківалов С. В. виконує обов’язки голови Вищої ради юстиції не на постійній основі, а на громадських засадах. На постійній основі він працює у Верховній Раді України. Виходячи з того, що у заяві Голови Верховної Ради України було заявлено одну вимогу — достроково припинити повноваження народного депутата України Ківалова С. В. з підстав невиконання ним вимог щодо несумісності депутатського мандата із здійсненням на постійній основі обов’язків голови ВРЮ, а також керуючись ст. 15-1 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до якої суд розглядає цивільні справи за заявою (скаргою) відповідних осіб «в межах заявлених ними вимог», апеляційний суд м. Києва не приймав (і за законом за таких обставин не міг прийняти) рішення щодо правомірності перебування Ківалова С. В. на посаді голови ВРЮ.
По-друге, використана в мотивувальній частині рішення суду фраза про те, що «суд вважає, що перебування на посадах голови Вищої ради юстиції та президента Одеської національної юридичної академії не є порушенням вимог ст. 78 Конституції України та ст. 3 Закону України «Про статус народного депутата України» щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності» (на якій, судячи з усього, базувала своє повідомлення прес-служба Вищої ради юстиції), стосується дотримання Ківаловим С. В. як народним депутатом України вимог закону щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності, а не законності перебування його на посаді голови ВРЮ. Це рішення суду не визнає правомірним перебування Ківалова С. В. на посаді голови ВРЮ, а в контексті розгляду питання про дотримання ним як народним депутатом України вимог закону щодо несумісності депутатського мандата лише є загальною констатацією судом того факту, що Ківалов С. В. здійснює повноваження голови ВРЮ «на громадських засадах», що він не перебуває на державній службі.
Отже, у судовому порядку встановлено, що Ківалов С. В. виконує обов’язки голови ВРЮ на громадських засадах — те, на що вказують у своєму зверненні до комітету народні депутати України як на порушення закону. По суті, суд встановив факт незаконного перебування Ківалова С. В. на посаді голови Вищої ради юстиції.
Незаконно перебуваючи на посаді голови ВРЮ, Ківалов С. В. не тільки порушує закон (зокрема, ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 2 ст. 3, ст. ст. 8, 24 Закону «Про статус народного депутата України», ч. 3 ст. 19 Закону «Про Вищу раду юстиції»), а й унеможливлює функціонування такого конституційного органу, як Вища рада юстиції на законній основі. Особа, яка незаконно перебуває на посаді голови ВРЮ, не може реалізовувати владні повноваження голови ВРЮ, у т. ч. передбачені ст. 21 Закону «Про Вищу раду юстиції». Така особа не може приймати кадрові та інші управлінські рішення, необхідні для нормального функціонування Вищої ради юстиції. Підписання такою особою подань Вищої ради юстиції щодо призначення на посади суддів та звільнення їх з посад дає підстави для визнання дефектними (юридично неспроможними) правових актів, які приймаються на основі таких подань (постанов Верховної Ради України, указів Президента України), ставить під сумнів леґітимність призначених таким чином суддів, а також правомірність звільнення суддів. Зрештою, ставиться під сумнів леґітимність формування суддівського корпусу та здійснення правосуддя в Україні.
