Протягом восьми місяців у Ленінському місцевому суді Вінниці переносять розгляд кримінальної справи за фактом нападу на журналіста
Олексія Терещука, першого заступника редактора газети обласної ради «Вінниччина», члена Національної спілки журналістів України, вже немає серед живих. Відомого в області журналіста із більш як 30-річним стажем роботи поховали недавно: Олексій помер саме на Різдво. На лікарняне ліжко він потрапив після того, як його жорстоко побили хулігани. Понад рік провів у лікарнях Вінниці й Києва, переніс дві операції...
...Того дня, 6 грудня 2001 року, О. Терещук повертався додому пізно ввечері: чергував по випуску газети. На тролейбусній зупинці на нього несподівано напали хулігани. «Вони били мене з особливою жорстокістю, — написав пізніше потерпілий у заяві до правоохоронних органів. — Я втратив свідомість. З мене зняли одяг — дублянку, шапку й роздягнутого покинули на морозі...»
Слід віддати належне працівникам Вишенського відділення міліції УМВС м. Вінниці. Це вони надали першу допомогу потерпілому. Доставили його до травматологічного відділення міської лікарні №2, зателефонували дружині. До того ж по гарячих слідах затримали нападників, один з яких був одягнутий у дублянку потерпілого, голову іншого прикривала його шапка. На здивування Терещука, його кривдники виявилися майбутніми представниками найгуманнішої професії, адже навчалися в місцевому медичному коледжі.
Суд над ними був призначений на один з днів червня 2002 року (за фактом нападу на журналіста правоохоронці порушили кримінальну справу), однак не відбувся й досі. Спершу засідання перенесли (зважте, аж на серпень того-таки 2002 року), бо не з’явився адвокат одного з обвинувачених. І вдруге його не було в залі суду, до того ж не прийшов один із обвинувачених. Після того терміни розгляду справи відкладалися (з аналогічних причин) ще двічі. Потерпілий уже пішов з життя, а суддя Ленінського місцевого суду Вінниці продовжує переносити розгляд справи.
У лікарні Терещук написав листа до обласної організації НСЖУ. Просив захистити його честь і гідність. «Я перебуваю на межі життя і смерті, —йдеться в ньому. — Переніс дві операції. Саме тепер почали даватися взнаки старі хронічні хвороби. На лікування витратив усі свої скромні заощадження. Дружина змушена продавати деякі речі. Тим часом адвокати моїх кривдників вдаються до безсоромної фальсифікації документів, шукають «потрібних» людей...»
Особливо вразила фраза: «Нападники не лише побили мене. Вони мене вбили. Вбили в мені радість життя, позбавили можливості писати і бути у вирі подій, чим я жив упродовж усього часу, відколи займаюся журналістикою».
Володимир Лисенко, голова правління обласної організації НСЖУ, оприлюднив після цього в місцевих ЗМІ відкритого листа на ім’я прокурора області Геннадія Клюге. Звернув увагу на відверте зволікання з розглядом кримінальної справи. В листі згадується й про те, що в аналогічному становищі опинилася ще одна журналістка, до речі, також перший заступник редактора, але газети облдержадміністрації «Подолія», Євгенія Станіславська. Після грабіжницького нападу на неї і жорстокого побиття вона втратила працездатність і стала калікою, тож змушена залишити роботу.
Отриману з прокуратури відповідь В. Лисенко назвав формальною. Тим часом призначене на 16 січня засідання у справі нападу на О. Терещука знову не відбулося. Чи відбудеться воно?
До речі, за отриманою інформацією, деякі з підозрюваних у побитті журналіста, відраховані з медичного коледжу після порушення кримінальної справи, знову стали студентами.
Вінниця.
