Він з тих, про кого кажуть: «Не місце красить людину, а людина — місце». Його регалій і звань вистачило б щонайменше на півдюжини навіть крутих сьогоднішніх політиків: доктор економічних наук, професор, академік Російської академії природничих наук по секції «Економіка і соціологія», кавалер Почесної відзнаки Президента України і ордена Святого рівноапостольного князя Володимира, лауреат Державної премії СРСР, Почесний громадянин Сум тощо. І все це — ректор наймолодшого, але найпомітнішого в країні вузу новітньої формації, Української академії банківської справи Анатолій Олександрович ЄпІфанов. Ім’я його, хоч би як це кому  муляло очі, сьогодні добре відоме і в нашій державі, і далеко за її межами.

Прагматик з душею романтика

Скажете, такого поєднання в одній особі не буває. На щастя, буває. Романтизм — це його сутність, те, чим наділив Єпіфанова Господь Бог. А прагматиком зробило життя. Тож як людина він — романтик, а як політик і досвідчений керівник — змушений бути прагматиком. Тут нічого не вдієш, такі реалії, з ними маємо рахуватися.

Знаємося з ним чверть століття, тож, здавалося, без удаваної скромності можу сказати, що вивчив цю людину як свої п’ять пальців. Та ні. При кожній новій зустрічі ця непересічна особистість зблискує новими гранями і відтінками.

З дитинства, яке випало саме на пік повоєнної розрухи, на оті кривобокі землянки і сплюндровані села, Толя дав собі слово стати будівничим, щоб зводити міста, в яких люди ніколи б не знали сліз і горя.

— Я бачив, яким тяжким було тоді життя, як злидарюють люди, що їм потрібна допомога. А для цього мав пробивати собі дорогу самотужки, вчитися, вчитися.

Першою сходинкою на визначеному ним шляху стало навчання в Сумському будівельному технікумі. Після отримання диплома кар’єрний зліт Єпіфанова був вражаючий. Бажання здійснити задумане було таке сильне, що за якихось 15 років проскочив десять ієрархічних щаблів — від майстра дільниці до начальника управління капітального будівництва Сумського облвиконкому, водночас здобувши фах економіста в Харківському університеті. Нова посада відкривала нові горизонти і давала змогу по-справжньому взятися за реалізацію мрії. Втілювати її розпочав, не відкладаючи справи в довгий ящик. За ініціативи Анатолія Єпіфанова і за його безпосередньої участі розробляється генеральний план Сум — по суті, міста майбутнього. За неповне десятиріччя план вдалося втілити на 75 (!) відсотків. Сьогоднішнім обласним центром сумчани пишаються, а гості в захопленні від нього. Щоб перелічити збудоване під керівництвом Єпіфанова у 80-х, треба немало місця: 9-й, 10-й, 11-й мікрорайони та ще Прокоф’євський і Курський масиви —раз; понад два десятки шкіл та дошкільних закладів — два; три широчезні шестирядні міські магістралі — три; три мости через Псел — чотири; готель «Суми» та ресторан «Театральний» — п’ять. Крім цього, справжні архітектурні перлини: дитячий парк «Казка», молодіжний центр «Романтика», обласна наукова бібліотека на півмільйона томів. І найяскравіший діамант у цьому сузір’ї — обласний театр імені Щепкіна. Саме за нього одержав свого часу есесерівську нагороду — Державну премію. Зате доган назбирав! І все за ідеї. Мав їх неміряно, та ще не любив питати дозволу на їх втілення в тих, кому забезпечували спокійне життя реальні квадратні метри. Перші догани були для прагматика Єпіфанова ножем у серце, для романтика Єпіфанова — втіхою: значить, не збився з курсу на мрію. А потім звикся.

— Бо зрозумів: хто працює — того й поганяють: чи батогом, чи доганами. Що тоді, що тепер. З однією, правда, різницею. Тоді били відкрито, а нині кусають нишком, здебільшого розігруючи якусь свою політичну карту. Кусне — і потирає від насолоди руки. Моральні збоченці, та й годі, не спроможні на чоловічі вчинки.

Утім, Анатолій Єпіфанов не ганявся ні за панськими ласками, ні за медалями, а старався для людей. І вони належним чином оцінили цю самовіддачу: у 1989 році його обрали головою виконкому Сумської міськради, а в 1991-му, майже з півтора десятка претендентів, — головою Сумської міськради. Так будівничий, який щойно написав прелюдію до майбутньої казки, став політиком.

Президент України: «Я хочу вчитись у цьому вузі»

Однак на посадах представника Президента України, голови облдержадміністрації, які після цього займав шість років, а потім і на посаді голови Сумської облради, яку обіймав до 1999 року, Анатолій Олександрович не полишав своєї давньої мрії. Більше того, реалізував її, побудувавши в провінційних Сумах Українську академію банківської справи, справжній храм науки, про який і в наступному столітті з шанобливою гордістю говоритимуть. Знову, скажете, перебільшую?

Президент Леонід Кучма, побувавши на відкритті цього дива, був так вражений архітектурною досконалістю будівель, технічним оснащенням і науковим потенціалом академії, що написав у книзі для почесних гостей: «У такому вузі хочеться і мені навчатись».

Усі прапори в гості до нас

Президентська похвала справді заслужена, бо за 7 років академія зуміла стати елітарним навчальним закладом і вже у 2000-му ввійшла до першої десятки кращих економічних вузів України. На одне конкурсне місце тут щороку претендують по 8 і більше кандидатів. Утім, якщо вже сам Леонід Данилович забажав вчитися тут, то що казати про простих смертних! Тому й з’їжджаються на вступні екзамени до академії з усієї України до 3,5 тисячі абітурієнтів, щоб спробувати щастя і опанувати одну із 7 спеціальностей: банківська справа, фінанси, облік і аудит, економічна кібернетика, менеджмент зовнішньоекономічної діяльності, регіональна економіка чи правознавство. І це не данина моді. Взяти ту саму технічну оснащеність, котрій можуть позаздрити багато які вузи: на півтори тисячі студентів стаціонару майже 800 (!) найсучасніших комп’ютерів та іншої складної електронної техніки і вже 380 комп’ютерів підключені до Інтернету.

Зовнішні зв’язки, напрацьовані за неповне десятиліття, дай, Боже, мати сторічним нашим університетам. І не аби з ким, а з провідними вузами світу. Насамперед із Санкт-Петербурзьким університетом економіки та фінансів (по суті, російською економічною школою, що, у свою чергу, контактує з 70 країнами світу). З цим партнером сумчани обмінюються студентами, стажистами, проводять спільні дослідження. Не менш тісні зв’язки налагоджено з університетом Нортумбрія з Ньюкасла (Велика Британія). За 5 років співпраці сумсько-ньюкаслівський науковий тандем підготував близько 10 навчальниіх курсів чи програм, уже реалізованих обома вузами. Крім того, провели підсумкову міжнародну конференцію для системи навчальних закладів Нацбанку України. До того ж п’ять-шість кращих студентів академії, після трирічного навчання в рідному вузі, їдуть до Англії, де протягом року отримують диплом бакалавра, а, повернувшись додому, — ще й диплом українського фахівця. А ще сумчани співпрацюють з Чиказьким університетом, німецькими — Економічною академією землі Шлезвіг-Гольйштейн і Дойче Бундесбанком, Інститутом банкірів Канади, Фінансовою академією при уряді Росії та багатьма іншими зарубіжними університетами та академіями.

На чому грунтується таке тісне співробітництво?

Іноземні прапори дедалі частіше майорять у Сумах, бо за кордоном усе більше визнають банківську академію рівнею собі, передусім за науковим потенціалом. Тут діє спеціалізована вчена рада із захисту докторських і кандидатських дисертацій, яка вже дала путівку в життя 43 докторам і кандидатам наук. Сьогодні в академії працюють 86 докторів і кандидатів наук. А на підході ще 82 аспіранти і здобувачі. Такій науковій армії під силу будь-яку гору зрушити. І, уявіть собі, зрушує. Лише торік ученими академії видано 12 навчальних посібників і 350 наукових праць, третина з яких надрукована в російських, англійських, німецьких, французьких, ізраїльських та інших наукових виданнях. Про науково-дослідницькі роботи я вже не кажу. Їх у минулому році було виконано майже на 500 тисяч гривень. Крім цього, в стінах академії щорічно проводяться міжнародні симпозіуми, науково-практичні конференції. Цьогорічною сенсацією стане щоквартальний міжнародний журнал «Проблеми і методи управління в економіці», до складу редакційної ради якого ввійшли такі світові знаменитості: лауреат Нобелівської премії 2000 року, професор з Чикаго Джеймс Хекман, проректор Лондонської школи бізнесу, професор Сол Етрін, ректор промислового менеджменту з Гамбурга, професор Карл-Вернер Хансманн, президент Східноєвропейської школи менеджменту, професор Даніка Пург зі Словенії, завідувач кафедри Санкт-Петербурзького університету економіки та фінансів, професор В’ячеслав Круглов та інші.

Для тіла і душі

Про науковий потенціал і навчально-матеріальну базу академії можна розповідати довго. Не менше уваги тут приділяють духовному, естетичному й фізичному вихованню завтрашніх банкірів, фінансистів, економістів і юристів. Духовно-культурним осередком тут по праву вважається галерея мистецтв «Академічна», де постійно змінюються художні виставки. Теми багатьох з них дають поштовх для проведення мистецьких вечорів, присвячених видатним діячам культури — Пушкіну, Волошину, Мікеланджело, Лесі Українці, Моцарту, Бальзаку, Гюго. А ще в банківській академії є студентський театр «Вагант», клуб творчої молоді, регіональна студентська газета «АкадеміХ», телестудія «Академ-TV». А ще Єпіфанов за підтримки Нацбанку України спорудив торік унікальний об’єкт — багатофункціональний легкоатлетичний манеж, який згідно з постановою Кабінету Міністрів України став центром олімпійської підготовки. Тут провідні спортсмени-олімпійці України відточують свою майстерність, а студенти академії загартовуються фізично. В розпорядженні студентів 3 навчальні корпуси і 2 гуртожитки. На стадії завершення будівництво медсанчастини, розпочато будівництво інженерно-комп’ютерного центру з підготовки та перепідготовки спеціалістів з економічної кібернетики та захисту інформації.

Хіба це не казка? Коли заздрість  засліплює очі

— Академія комусь в області дуже сильно муляє очі, — з гіркотою каже Анатолій Єпіфанов. — Уже кілька місяців навколо нашого вузу точиться справжня підкилимна боротьба. Чиясь гаряча голова наполегливо проштовхує в Кабмін ідею створення в Сумах вузівського сімейного конгломерату з вужа, їжака і крокодила. Хочуть до аграрного університету долучити сумські державний і педагогічний університети, деякі коледжі та технікуми і, уявіть собі, нашу академію. З цією ідеєю носяться, як з писаною торбою, видаючи її за ноу-хау. А те, що цей гібрид плодитиме посередніх інженерів, філологів, недолугих ветеринарів і немічних банкірів, їм байдуже. Втім, цей бік медалі «новаторів» анітрохи не цікавить. Їм би потішити свої амбіції. Створити таку штучну структуру — означає знищити єдиний спеціалізований банківський вуз України, бо через півроку—рік від нього залишиться одна лиш вивіска. Кане в Лету унікальна наукова школа, будуть згорнуті так важко напрацьовані міжнародні зв’язки, розбіжаться фахівці, впаде імідж. І це буде непоправною помилкою і перед державою, і перед прийдешніми поколіннями.

Суми.