Волинські ринки зустрічають ароматами різноманітних ковбас і м’яса. Однак, як з’ясувала робоча група контролюючих інстанцій краю з перевірки переробних підприємств і торговельних закладів з продажу м’ясних виробів, третина цієї «смакоти» насправді лише запахом нагадує м’ясо. Бо зазвичай ті ковбаси напхані не завжди свіжим салом, сумнівним м’ясом птиці й свинячою шкурою. До того ж завезена ця «м’ясосировина» переважно з-за кордону. Начальник обласної інспекції якості та формування ресурсів сільгосппродукції Марія Горошкіна повідомила, що до «чорного переліку» спритників потрапив добрий десяток переробних підприємств Волині.
Одна з м’ясних фабрик Рожищенського району, як засвідчує перевірка, торік закупила для виробництва «справжньої» ковбаси 150 тонн м’яса птиці механічного обвалювання і курячого фаршу, 20 тонн сала, 15 тонн свинячої шкури. Підприємство вже реалізувало згідно з якісними посвідченнями на готову продукцію понад 500 тонн ковбасних виробів. Однак у податкових накладних зазначається лише 114 тонн.
Певно, «порадувала» волинян «якісною» ковбасою і одна з луцьких фірм, закупивши для її виробництва понад 300 тонн сумнівного м’яса птиці, майже 50 тонн сала, близько 100 тонн свинячої шкури. Переробивши цю «свинину», підприємці продали землякам півтори тисячі тонн ковбаси. Натомість за межі України вони реалізували 886 тонн якісної замороженої яловичини.
Неабияке занепокоєння викликало у контролерів і те, що переробні підприємства масово начиняють ковбасні вироби сумнівною і часто неякісною сировиною з-за Бугу. Приміром, одна з фірм Нововолинська торік виготовила понад 11 тисяч тонн ковбаси і сосисок. І витратила лише 565 тонн сировини від вітчизняних сільгоспвиробників, що становить тільки 12 відсотків від усієї закупленої. А загалом волинські переробники м’яса торік придбали у посередників понад шість з половиною тисяч тонн імпортних м’ясопродуктів, що еквівалентно 50 тисячам голів худоби. Головний аргумент — дорожнеча вітчизняного м’яса й сала. А сільські дядьки частенько змушені продавати бугая чи кабанця перекупникам за безцінь. До їхніх бід додається й те, що самим збути вирощене м’ясо на базарі практично неможливо. Бо там своєрідна монополія тих самих перекупників-продавців і фірмачів. Приміром, на Центральному ринку Луцька з майже 90 торговців м’ясом свинину з власного обійстя або телятину продають лише двоє. А загалом на ринках області з понад 500 «м’ясників» лише близько 300 реалізовують свою продукцію тваринництва.
Волинська область.
