Світлої пам’яті академік Микола Амосов, коли був лектором товариства «Знання», передбачав: на початку ХХІ століття найбільше цінуватимуть знання, інтелект, духовність. Втім, це вічні цінності. Про них дбав ще Сковорода, а потім українські «Просвіти», та навіть і радянські хати-читальні.
Сила товариства «Знання» в тім, що його засновувала еліта народу — академіки О. Палладін, М. Стражеско, М. Лаврентьєв, М. Боголюбов, П. Тичина, С. Лебедєв, М. Гришко, В. Корецький, Ф. Березовська та інші. Зрозуміло, що товариство як сегмент тодішньої системи не могло не пропагувати політичних ідей, але сама співпраця вчених, власне інтелігенції, спонукала нас поширювати наукові знання. Прикметно, що кожен голова правління сприяв цьому. Так, з ініціативи В. Комісаренка було відновлено журнал «Наука і життя» (тепер «Наука і суспільство»), академік Ф. Овчаренко багато зробив для щорічника «Наука і культура. Україна». Популяризації здобутків літератури й мистецтва активно сприяв М. Сиваченко. І. Конділенко доклав зусиль до заснування потужного Республіканського будинку економічних і науково-технічних знань. За ініціативою відомого астронома С. Всехсвятського товариство поповнилось мережею планетаріїв.
Воно нараховувало майже 600 тисяч і більше громадських лекторів, створило цікаві форми популяризації наукових знань. Ми опікувалися мережею народних університетів, де підвищували знання мільйони людей. А лекції провідних учених збирали тисячні аудиторії, як-от виступи Глушкова й Амосова.
Великим випробуванням для товариства було утворення незалежної України, але ми не опинилися на узбіччі подій, хоча нам часом бракувало рішучості й послідовності, розуміння ринкових умов господарювання. Багато сил і мудрості доклав до збереження «Знання», перебудови його роботи голова правління, а згодом перший президент товариства, незабутній академік В. Шинкарук. Спільно з президією, правлінням йому вдалося зберегти не лише матеріальну базу, а й гуманістичні традиції товариства, трансформувати науково-просвітницьку роботу в нову систему цінностей. На рубежі століть «Знанню» пощастило, що його президентом (з 1999-го) став відомий діяч науки й культури, міністр освіти і науки України, президент АПН академік В. Кремень. За його поданням підтримано ініціативу товариства й видано Указ Президента України «Про заходи щодо державної підтримки розвитку науково-просвітницької діяльності громадських організацій».
Досі в ціні досвід і знання таких наших ветеранів, як академік НАН України О. Онищенко й член-кореспондент НАН України Л. Губерський, доктор історичних наук професор Б. Корольов, академік НАН України К. Ситник, голова правління Дніпропетровської обласної організації академік НАН України Ю. Таран-Жовнір, голова правління Донецької обласної організації академік НАН України В. Мамутов, голова правління Київської міської організації доктор медичних наук Ю. Григоров, перший заступник голови правління Вінницької обласної організації В. Теклюк. Участь у роботі товариства учених, співпраця з НАН України, Міністерством освіти і науки України, іншими міністерствами, АПН України, всіма галузевими академіями, багатьма НДІ забезпечують високий науково-методичний рівень нашої просвітницької діяльності.
Товариство не ходить з простягнутою рукою, а намагається жити на зароблені кошти. Створена й розвивається мережа госпрозрахункових науково-просвітницьких центрів. Успішно діє Український центр духовної культури, який очолює кандидат філософських наук Д. Єсипенко. У складі правління створено такі центри, як «Українознавство», «Кадри», Інформаційно-видавничий центр, «Інформаційні технології», «Знання проти бідності», «Економікс», «Інформатика та енергетика», «Екологія. Наука. Техніка», Київський планетарій, Центр перекладів та вивчення мов, «Міжнародна політика» та інші.
На нові умови орієнтовані й наші регіональні організації. Вони тепер вільні від відрахувань правлінню товариства, мало того, їм самим правління надає нерідко стартову фінансову підтримку (зокрема, Кримській асоціації, Волинській, Полтавській, Черкаській обласним, Київській міській організаціям).
Поряд з новими формами роботи (громадське обговорення проектів законів України, семінари-тренінги з сучасних професій, курси з вивчення мов та комп’ютерні курси), ми наповнюємо новим змістом традиційні форми роботи. Так, відновили «Трибуну вченого» й «Трибуну міністра», наукові конференції з актуальних питань суспільного розвитку. Думаємо відродити творчі звіти наукових колективів, подбати про розширення лекційної роботи в трудових колективах, у віддалених районах, а також відновлення мережі народних університетів, досвід яких тепер доводиться вивчати за рубежем.
Усе це можливо, бо люди прагнуть живого слова. Справа за організацією лекцій, за коштами й за новим поколінням лекторів. Досвід співпраці з держадміністраціями Дніпропетровської й Донецької областей у проведенні обласних днів лектора свідчить, що це посильне для нас завдання.
Василь КУШЕРЕЦЬ, голова правління Товариства «Знання» України.
