— Пам’ятаєш, як при вас, комуняках, було легко й радісно з пенсіями, — роздратовано, навіть вороже висловився колишній безпартійний Іван Петрович.
Його друг і одвічний опонент, колишній член КПРС Петро Іванович, аж засяяв від такого вимушеного зізнання. Скориставшись нагодою, «комуняка» пішов у наступ:
— А ти уяви, Іване: одержували б ми з тобою теперечки не жалюгідних сто сорок гривень, а аж по сто двадцять карбованців і платили б: за квартиру — десять, на харчі з нашими економними дружинами вистачило б і п’ятдесят; ліки — вважай на шару. А терті джинси на нові модні ми з тобою вже не міняємо... Та ще й капітали накопичували б, як оті Моргани з Рокфеллерами...
— А ти поробив би колгоспником! — засичав Іван Петрович, але полемічний запал його вже виснажився, і куркульська, антигромадська класова сутність знову завернула чоловіка від ідеологічної до практичної проблеми.
— Я оце, Петре, вже місяць думаю: де, коли і скільки я заробляв за своє бурхливе трудове життя. Це ж треба, так заплутати механізм нарахування пенсій, що трудареві за якісь зайві копійки до отієї злиденної пенсії голову треба сушити в пекельних муках...
— А ти своїм демократам подякуй, — захихикав переможно Петро.
— Та вони всі комуняцькі перевертні, — заволав Іван у розпачі. — Від привілеїв до привілеїв, — пискляво проспівав він на мотив знаменитого шлягеру грецького пузаня з жіночим голосом.
Петро Іванович з докором похитав головою і з усією серйозністю звернувся до друга повчально:
— Усе життя, вперта голово твоя, я радив: вступай до партії — рекомендацію дам!
Іван презирливо скривився.
— Ось, теперечки тільки у свій партквиток зиркнув, і уся моя трудова біографія, як на долоні. І всі трудові доходи по партвнесках знаю я достеменно до копієчки. Отож і тут у комуністів немає проблем!
— О, гади, знову в них привілеї! — закричав колишній безпартійний колишньому членові КПРС.
— На жаль, привілей цей останній, — сумно відповів той, — далі, як то кажуть, згідно із загальною чергою...
І вони водночас умочили свої посивілі вуса у білосніжну піну прохолодного смачного «Чернігівського»: про кислуватий, дріжджуватий та водянистий смак пива їхньої партійної та безпартійної молодості згадувати обом чомусь не схотілося...
