Вечірнє засідання 15 січня
Соціально-економічна ситуація на селі залишається доволі складною. На цьому наголошували всі, хто виступав на парламентських слуханнях «Про хід реформування та заходи стосовно поліпшення ситуації на селі». Промовці прислухалися до пропозиції Голови Верховної Ради України Володимира Литвина «не заполітизовувати виступи й поставити на перше місце селянина» і шукали спільну відповідь: що далі робити?
Віце-прем`єр-міністр України Іван Кириленко, розповідаючи про хроніку реформування аграрного сектору, зупинився на деяких резонансних негативах. Так, за два роки рентабельність сільгоспвиробництва зменшилася з 65 до 23 відсотків, тваринницька галузь збиткова. Нині майже 1800 сіл не мають шкіл, первинних закладів медичного обслуговування, мешканці 1200 населених пунктів користуються привізною водою, близько 70 відсотків сіл не мають газу, а 30 відсотків віднесено до категорії деградуючих.
Крім того, Іван Кириленко нагадав, що цього року закінчується дія законів, які підтримують аграрну галузь, зокрема, скасовуються фіксований сільськогосподарський податок, особливий пільговий режим справляння ПДВ, дотація в тваринництві, ще й пенсійна реформа зумовить нові значні податкові навантаження. Звісно, зізнався віце-прем’єр, були і недоліки, і помилки, і зловживання. Але були і здобутки, скромно резюмував Іван Кириленко: скажімо, з 2000 року триває зростання сільгоспвиробництва, пожвавився експорт, приватне господарювання стало привабливішим для інвесторів.
А поліпшенню ситуації, на його думку, має сприяти державна програма соціального розвитку села на період до 2005 року і кредит Світового банку (майже півтора мільярда гривень) на 15 років під шість відсотків річних. Віце-прем`єр зазначив, що уряд має «твердий намір» разом з місцевою владою значно пожвавити роботу і пообіцяв, що Кабінет Міністрів виконає всі рішення парламенту і підтримає селянина.
Проте представники аграрних закладів, науковці, фермери не раз наголошували на відсутності обіцяної державної підтримки. Більшість з них переконана: такі реформи селу не потрібні, бо вони приречені через відсутність належного фінансово-кредитного забезпечення. А задекларовані позитивні зрушення називали збігом обставин та поодинокими прикладами на суцільному фоні стагнації господарств і соціального занепаду.
А голова Комітету ВР з питань аграрної політики та земельних відносин Іван Томич наголосив, що реформи йшли за принципом: крок вперед — два назад. За його словами, середньомісячна зарплата в сільському господарстві є найнижчою серед інших галузей економіки держави — 153 гривні, заборгованість з неї становить 350 мільйонів (60 відсотків видається продукцією, яка в деяких господарствах за собівартістю більша за ринкові ціни), а катастрофічний стан матеріально-технічної бази невдовзі призведе до технічного колапсу. На його думку, міжгалузеві економічні відносини має врегулювати проект нового закону — про стабільний розвиток сільського господарства, який вже винесено на розгляд парламенту. Крім того, переконаний Іван Томич, найближчим часом треба прийняти низку законів, зокрема, «Про державний земельний кадастр», «Про державний земельний іпотечний банк». А запровадження єдиного земельного податку, за його словами, буде привабливим для інвесторів.
Президент Української академії аграрних наук Михайло Зубець також не був у своїх прогнозах оптимістичний. Він зазначив: науковці дотримуються думки, що запровадження ринку сільськогосподарських земель у сучасних умовах передчасне. За його словами, за 11 років виробництво ВВП скоротилося майже вдвічі, більш як половина сільгосппідприємств є збиткова. А в умовах ринкових перетворень виживають лише великі господарства.
Микола Мельник (СПУ) переконаний, що Державний бюджет на 2003 рік ще більше ускладнив ситуацію на селі й продовжує практику повного знищення АПК. Він наголосив, що поза увагою залишаються соціальна деградація села, масове матеріальне збіднення сільських мешканців, обмеження можливостей випускників сільських шкіл здобути вищу освіту, низькі закупівельні ціни на сільську продукцію.
Комуністи вбачають вихід із ситуації в прийнятті національної програми розвитку АПК, негайному поверненні селянам приватизованих техніки і майна, виділенні для АПК щонайменше три з половиною мільярда гривень, довгострокових цільових кредитів на п’ять років для заводів, що виробляють сільгосптехніку. А також встановлення мінімальної ціни на врожай і виділення селянам трипроцентних кредитів.
Про необхідність збільшення бюджетної підтримки, прийняття єдиної програми виведення сільськогосподарського виробництва з кризи, відродження зрошення земель, впровадження єдиного фіксованого податку на продукцію, припинення продажу землі вели мову і народні депутати, і представники з регіонів.
Голова Верховної Ради Володимир Литвин, підсумовуючи засідання, зазначив, що парламентарії під час розробки законопроектів візьмуть усі зауваження учасників слухань до уваги. А на пропозицію оголосити рік селянина, відповів: Україні треба оголошувати п’ятирічку села.