Як і позаторік, усі галузі промисловості закінчили рік з позитивною динамікою. Виняток становив хіба що видобуток кам’яного та бурого вугілля і торфу, обсяги яких скоротилися на 1,2 відсотка. Про причини такого благотворного результату ми поцікавилися в керівника групи радників Голови Нацбанку Валерія ЛИТВИЦЬКОГО.
Плюси і мінуси промислового зростання
— Валерію Олексійовичу, пригадується, метр вітчизняного футболу казав свого часу, що головне — результат...
— Хороша згадка. Бо тоді, коли він це казав, прогресувала і якість гри. Результат промислового сезону також вказує на це. Адже, погляньте, найдинамічніше розвивалися галузі, які задовольняють кінцевий попит. Приріст у харчовій галузі становив 8,4 відсотка, в машинобудуванні — 11,3, в деревообробній — 23,4, целюлозно-паперовій — 8,4, хімічній — 7,5. Загалом, темп зростання виробництва у промисловості сягнув 7 відсотків, у переробній галузі — 8,9, у добувній — 2,3. Якщо, скажімо, машинобудування не втратить такого темпу, це сприятиме відновленню повнокровного інвестиційного клімату вже цього року. Адже річна динаміка показників свідчить, що скорочення інвестиційного попиту драматично не позначилося на економічних здобутках капіталоутворюючих галузей народного господарства.
— Вирішальну роль у забезпеченні високого результату промисловості відіграла сприятлива світова економічна кон’юнктура. Про що свідчить успіх передусім чорної металургії. Проте на таких швидкоплинних чинниках політики не будують...
— Слушно. Але не забувайте, що за інвестиційного спаду індустріальний сектор одержав від банківської системи стільки обігових коштів, скільки було потрібно для досягнення кінцевого результату. Банківська система збільшила кредитування промисловості, розширивши грошову пропозицію. Нацбанк не лише послідовно знижував ставку рефінансування, але й збільшував ліквідність банківської системи шляхом зменшення резервних вимог. Як результат, кредитні вкладення в економіку торік зросли на 48,2 відсотка (роком раніше — на 45,6). Середня процентна ставка за кредитами в національній валюті зменшилася з 27,4 до 19,5 відсотка річних. Це ще висока ставка, проте згадайте, що на початку минулого року вона становила 37,17 відсотка річних. Я впевнений: подальшому зниженню відсотків за кредитами сприятиме законодавче регулювання відносин між позичальником і кредитором.
Очевидно й інше. Промислове виробництво в грудні забезпечило найкращий темп економічного зростання, що вже не має інерційної природи. Міркуйте самі: у грудні 2001 року ми мали зростання промисловості на 14,2 відсотка, однак то було найменше значення темпу за рік. У грудні 2002-го темп промислового зростання становив 7 відсотків, зате то був річний рекорд. Робіть висновок: ми маємо справу з початковим прискоренням розвитку індустріального сектору економіки. Разом із сервісною економікою (торгівлею, послугами) промисловість вже торік стала таким собі локомотивом економічного зростання. Вона, до речі, виявилася єдиною галуззю, яка не лише вийшла на прогнозні показники, які закладалися в бюджет (7 відсотків. — Авт.), а й перевищила останній і уточнений прогноз Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції (6,3 відсотка. — Авт.). То чи варто дивуватися, що промисловість потіснила аграрний сектор?!
— Пригадується, позаторішнє промислове піднесення в легкій промисловості ми пов’язували зі скасуванням квот на поставки текстилю в країни ЄС. А з чим пов’язати кризовий стан галузі в 2002 році?
— Авжеж, у легкій промисловості приріст становить лише 0,4 відсотка проти 13,8, що мали 2001 року. Потрібен певний час для того, щоб галузь адаптувалася до лібералізації торгівлі на зовнішніх ринках, умов жорсткої конкурентної боротьби за споживача. Крім того, поступальний розвиток легкої промисловості продовжують гальмувати давальницькі схеми виробництва, за якими найімовірніше стоять тіньові операції. Неоднозначні почуття залишають і досягнення нашої енергетики. Адже, з одного боку, 1,1 відсотка приросту проти 2,6 роком раніше це — ознака позитивних тенденцій енерго- та ресурсозбереження у промисловості, а з другого — свідчення загострення фінансових проблем у галузі, гальмування в суспільстві процесів детінізації.
Загальний висновок такий: прискорений удвічі темп розвитку промисловості у другому півріччі дає підстави для поступової зміни процентної ставки, скоригованої на рівень інфляції, для обережного нарощування грошової пропозиції в межах, закладених «Основами грошово-кредитної політики на 2003 рік». Йдеться передусім про процентні ставки комбанків, які треба й надалі наближати до облікової ставки НБУ. Щодо останньої, то вона вже сьогодні лише на 2 відсотки більша, ніж прогнозний рівень інфляції на цей рік. Отже, щоб її далі знижувати, слід забезпечити умови для виходу на якомога нижчий річний рівень інфляції. І ще: для активізації зусиль стосовно розвитку ініціативи кредитування інвестиційно-інноваційних проектів через механізми середнього і довгострокового рефінансування комерційних банків. Але без надійного законодавчого забезпечення з боку Верховної Ради захисту прав кредиторів та розвитку іпотечного кредитування ця минулорічна ініціатива НБУ так і залишиться невтіленою в життя.
Орієнтири Нацбанку
— Отже, політика стабільної гривні лишається над усе?
— Не забувайте, що це головний Конституційний обов’язок Нацбанку. Виконуючи його, він і цього року працюватиме на добробут споживачів і учасників експортно-імпортних операцій. Інакше кажучи, ми будемо протидіяти надмірному реальному зміцненню гривні, але не завдяки галопуючій девальвації, а за рахунок провадження з урядом антиінфляційної політики.
— На які цінові й курсові зміни можна очікувати?
— За попередніми оцінками, реальна зміна цін і курсового значення гривні цього року відповідно становитимуть 5,2 відсотка та 5,6 гривні станом на кінець року. Отже, реальне значення гривні буде змінено менш ніж на відсоток. Нагадаю, що позаторік гривня зміцніла на 8 відсотків, а торік на 1,25 відсотка здала свої позиції. Тож порівняно з минулим цьогоріч вона буде стабільніша.
Монетизація економіки спиратиметься на зміцнення довіри до гривні. Таке нарощування попиту на неї з боку населення та підприємств підніматиме планку грошової пропозиції і зменшуватиме процентні ставки без неприйнятних інфляційних наслідків.
Багато хто очікує, що зміна керівника банку приведе до швидкого скасування адміністративних обмежень на валютному ринку, запроваджених у період фінансової кризи у 1998 році та післякризовий період. Але НБУ зніматиме ці обмеження помірковано і поступово. І перший крок вже зроблено, маючи на увазі дозвіл на форвардні операції.
Оперуючи монетарними інструментами, НБУ й далі проводитиме політику підтримки здорової динаміки споживчих цін, орієнтуючись на рівень інфляції, закладений у бюджетні розрахунки. Ми й далі протистоятимемо накачуванню доходної частини бюджету за рахунок інфляційного податку на досить скромні доходи громадян.
У процентній політиці НБУ продовжить курс на зближення базової процентної ставки і ставок комерційних банків. Це означає, що ми й надалі обстоюватимемо права кредиторів і подальшу капіталізацію комерційних банків. Я вже казав про намір активізувати рефінансування довгострокових інвестиційних інноваційних проектів, за рахунок чого ми прагнемо посилити вплив Нацбанку на поступальний розвиток економіки.
— Чимало аналітиків стверджують, що співпраця НБУ з урядом стане тісніша і продуктивніша...
— Сподіваємося, що так і буде. Але вона націлена не на пошуки надпланових емісійних інструментів для ремонту бюджету, а на досягнення більшої гармонійності і синхронності податково-бюджетної та грошово-кредитної політики.
— Спасибі за розмову.
