Ви не замислювалися, чому держказна весь час нагадує кишеню, в якій гуляє вітер? А чому світові фінансові потоки оминають нашу країну? Відповіді очевидні. Будь-який економіст, не роздумуючи, відповість, що закачувати в Україну капітали зі світового фінансового резервуара — справа марна, бо кошти в нашій непередбачуваній країні незмінно кудись зникають.
А поповнення держбюджету відбувається так: певну суму будь-якого походження спрямовують у казну, але на шляху слідування до неї з’являються численні спритники, до рук яких гроші прилипають, як черепашки до дна кораблів.
До речі, саме про кораблі й поведемо мову в публікації. Історія ця свідчить про невичерпну фантазію вітчизняних «винахідників» у створенні дедалі витонченіших тіньових схем зі збільшення власних прибутків рахунком держави. Історія майже неймовірна, але, на жаль, не з області фантастики.
...Вдало розпочинався 2000 рік для нашого військово-промислового комплексу та експортного бізнесу. Зокрема, було укладено солідний контракт із міністерством національної оборони Греції на продаж двох десантних кораблів на повітряній подушці типу «Зубр» — «Горлівка» та «Іван Богун». Оборудка стала справжнім проривом у експорті складної вітчизняної техніки на ринки країн НАТО і покликана була істотно поповнити державний бюджет.
До реалізації контракту підключилась уповноважена організація — Державна компанія з експорту та імпорту продукції та послуг військового і спеціального призначення «Укрспецекспорт». І хоча «Івана Богуна» ще добудовували на феодосійському підприємстві «Море», а «Горлівка» уже підкоряла морські простори держави, греки були вкрай зацікавлені в оборудці і навіть перерахували авансом чималу суму. Для забезпечення експортного контракту ДК «Укрспецекспорт» організувала кооперацію між «Морем» і підприємствами України та Росії, які спільними зусиллями мали у стислі терміни добудувати «Івана Богуна» і модернізувати «Горлівку».
Ожили заводи. Люди працювали не покладаючи рук, у них знову з’явилися зарплата і впевненість у майбутньому.
За рік десантник «Іван Богун» узяв курс на Грецію. Слідом за ним, хочеться вірити, відбуде й «Горлівка». Чому так невпевнено прогнозую? У кораблів з’явилися... власники-двійники. Уявляєте, двійники у військових кораблів! Мороз поза шкірою не пішов? Ті самі назви, зовнішній вигляд... А призначення інше. І це на папері, який, як відомо, все стерпить. Тим паче кабмінівський.
З’ясовуєтся, через півроку після підписання міжнародного контракту Україна—Греція, того ж таки 2000-го, з’явилася постанова Кабінету Міністрів, яка передбачала передачу двох названих вище підконтрактних суден... ВАТ «Завод «Ленінська кузня», яке ні до будівництва, ні до ремонту кораблів не мало жодного відношення. Підстави передачі? В рахунок погашення боргів Міністерства оборони України перед акціонерним підприємством.
Про яку суму боргу йшлося, в постанові не сказано, так само, як і про те, на яких умовах мало здійснюватися більш ніж дивне передавання комерційній структурі військового майна. Але, мабуть, це й не було головним. Завдання, найімовірніше, полягало в зміненні фінансової схеми виконання експортного контракту і спрямуванні грошових потоків від його реалізації в обхід державної казни. Адже за початковою схемою виручені кошти від продажу кораблів, за вирахуванням затрат на їх добудову та модернізацію, мали поповнити бюджет Міністерства оборони України, що, очевидно, влаштовувало аж ніяк не всіх. Звідси і постає «проміжний власник» неіснуючих суден — ВАТ «Завод «Ленінська кузня», яке одним розчерком пера чиновника стало хазяїном двох «Зубрів».
Але й на цьому загадки не закінчуються. Трансформації відбуваються з вартістю кораблів: акціонери отримали їх за однією ціною, а продали «Укрспецекспорту» за суму на 23,4 млн. грн. більшу. Отже, на примітивній передачі документів на судна від Міністерства оборони «Укрспецекспорту» акціонери «заробили» понад два десятки мільйонів. Нічого не добудовуючи і не ремонтуючи. Як тут не порадіти комерційній кмітливості підприємців!
Можливо, така ретельно продумана схема і спрацювала б, якби ВАТ не захотіло отримати все й одразу.
Отримавши відгук на свою претензію, представники акціонерів прийняли її за документ, який свідчить про визнання міфічних боргів за передані кораблі. А якщо так, чому б не скористатися послугами держвиконавчої служби (не суду, зазначте) і не забрати грошенята негайно в примусовому порядку? Виконавці, взявши під козирок, з неабиякою оперативністю відкрили за листом акціонерів виконавче провадження і заарештували банківські рахунки держкомпанії. Чи треба пояснювати, чим це загрожувало підприємству з його міжнародними зв’язками і зобов’язаннями.
Але здоровий глузд все-таки переміг: керівник місцевої виконавчої служби скасував постанову запопадливих колег. А прокуратура порушила кримінальну справу за фактом відкриття виконавчого провадження за заявою ВАТ про стягнення грошових коштів із держкомпанії.
Контрольно-ревізійне управління України, яке займалося відповідною перевіркою, настійно нагадує про дуже важливий момент: усі гроші, отримані від реалізації військового майна, мають спрямовуватися до державного бюджету. І жодної містики при цьому не може бути.
Але з чиєїсь нелегкої руки робляться спроби надати господарчому спору політичного забарвлення. Все це не що інше, як спекуляція політичними гаслами і яскраво виражений намір уникнути відповідальності перед законом, вважають в «Укрспецекспорті».
