На розмову з прокурором Дніпропетровщини, зізнаюся, був налаштований по-журналістськи критично. Ну не хотілося мені слухати парадні звіти про героїзм правоохоронців (знаю, здебільшого він — непоказний); рахувати гроші в прокурорських кишенях (знаю, там, як правило, вітер гуляє); підтакувати і співчувати, коли йтиметься про забезпеченість конвертами, машинами і комп’ютерами (хто цього не знає?).

Та державний радник юстиції 1-го класу Володимир Шуба своїм раптовим: «Як ви ставитеся до західних компаній в Україні?» — загнав мене в кут, з якого вибиратися не хотілось. Рідко хто з державних мужів у столиці ставить схожі запитання, ще рідше розповідає про товстосумів, які, сидячи на Канарах, викачують гроші з Києва чи тієї ж Дніпропетровщини. Бесіда обіцяла бути неординарною, тому в думках я відмовився від раніше запланованих запитань і для затравки поцікавився не без іронії:

— Чи правда, що зловмисник перед тим, як скоїти злочин на території області, довго думає?

— Правда, — усміхається Володимир Васильович, вловивши іронію. — Але ми йому даємо для цього серйозні підстави. На Дніпропетровщині, скажімо, третій рік скорочується загальна злочинність, зменшується кількість умисних вбивств та злочинів, скоєних неповнолітніми. Саме завдяки високому професіоналізмові правоохоронців, які розкривають 84 тяжкі злочини із 100, а, зокрема, умисних вбивств — 97 відсотків, порівняно з попередніми трьома роками на третину скоротилася кількість тяжких злочинів. Як тут не замислитися тим, хто прагне поживитися чужим чи виношує плани позбавити когось здоров’я, а то й життя?

— Цифри свідчать про те, що у вас є чому вчитися колегам з інших регіонів. Але ж не лише з бандами, вбивцями і грабіжниками бореться прокуратура. Немало злочинців в економічній сфері, кредитно-фінансовій та банківській системах.

— І шкоди державі вони завдають величезної. Говоритиму не взагалі, а про конкретні справи. Стосовно посадових осіб ТОВ «Металтрейд» порушено кримінальну справу за ухиляння від повернення в Україну трьох мільйонів доларів виручки. Покладено край відмиванню майже дев’яти мільйонів гривень через АКБ «Технобанк». До відповідальності притягнуто керівників державного підприємства «Цирконій», які, зловживаючи службовим становищем, протягом трьох років привласнили понад шість мільйонів доларів. На лаві підсудних опинилися посадовці з «Дніпрообленерго», які завдали збитків державі загалом на 46 мільйонів гривень (до речі, вже відшкодованих).

Чимало перепинено спроб ділків погріти руки на приватизації. Скажімо, колишній директор підприємства «Кафе Київ» Гулік з Кривого Рогу приміщення вартістю понад два мільйони гривень придбала за 85 тисяч. А горе-керівники концерну «Дніпробуд» протягом семи років отримали 30 тисяч доларів за надання приміщень в оренду та їх продаж.

Дедалі більше уваги прокуратура приділяє реприватизації. З великих об’єктів, повернутих до комунальної власності останнім часом, назву лише два: двоповерховий будинок площею 556 квадратних метрів і готель «Дніпропетровськ».

— Усім відомо, що одним із джерел незаконного збагачення для окремих спритників стають збанкрутілі підприємства. Які характерні порушення виявила прокуратура торік, зокрема з боку арбітражних керуючих, регіональних управління та Агентства з питань банкрутства?

— По-перше, розпорядники майна часто-густо ігнорують господарські суди та комітети кредиторів, не надаючи їм звіти про свою діяльність. По-друге, вони, трапляється, не приймають майно боржника, не дбають про його збереження, не шукають і не повертають майно банкрута, яке перебуває у третіх осіб. Скажімо, ліквідатор В. Козаченко такою бездіяльністю спричинив збитки державі, ТОВ «Ресторан Самара» (м. Новомосковськ) та кредиторам на 510 тисяч гривень. А директор цього товариства В. Бердник приховав майно від безпринципного керуючого. По-третє, чимало арбітражних керуючих занижують вартість майна, виставленого на продаж. Так, ліквідатор ВАТ «Будтрест» з Орджонікідзе В. Гнідаш реалізував цілісний майновий комплекс за заниженою ціною, в результаті кредитор, Пенсійний фонд, не отримав півтора мільйона гривень.

Крім держави, від нечесних ліквідаторів потерпають і колишні працівники підприємств-банкрутів, яким не виплачується зарплата.

Непоодинокі, на жаль, і випадки доведення суб’єктів господарської діяльності до банкрутства. Яскравий приклад — злочинні дії службових осіб ВАТ «Криворіжбудтранс», які зробили дочірнє підприємство «Автобаза-22» фінансово неспроможним. Мушу констатувати, що регіональні структури з питань банкрутства часом самі сприяють порушенням. Приміром, господарський суд в області неодноразово інформував управління з питань банкрутства про порушення закону арбітражним керуючим Л. Таланом, коли той був ліквідатором п’яти (!) товариств. Управління ставило питання про позбавлення банкрутних справ майстра ліцензії. А через кілька місяців уже Агентство з питань банкрутства рекомендувало Талана розпорядником майна на один з гірничо-збагачувальних комбінатів.

Не зупинятимусь на встановлених прокуратурою фактах розкрадання майна самими ліквідаторами, хабарництва тощо: порушено кримінальні справи, які варті окремої розмови.

— А що ж, Володимире Васильовичу, стоїть за вашим запитанням про західні компанії? Явно не риторика.

— З прийняттям Закону України «Про власність» із Цивільного кодексу в 1993 році було вилучено ст. 146, яка передбачала витребування незаконно відчуженого державного майна від будь-якого власника. Практика позовної роботи з питань додержання законодавства у сфері приватизації свідчить про передчасність вилучення вищезазначеної норми закону. Ми переконалися, що значна частина незаконно приватизованих будівель та споруд перепродається іноземним підприємствам, які не є резидентами України. Більшість із них розташована в офшорних зонах держав, з якими нема угод про правову допомогу, що ускладнює проблему повернення майна.

Наприклад, з метою заволодіння державною власністю і протистояння її поверненню українсько-панамське товариство «Агропостачзбут» продало колишнє приміщення центрального гастроному Дніпропетровська корпорації з Панами. Вона, у свою чергу, збула об’єкт американцям. Аналогічно до їхньої власності, а згодом до корпорації Панами перейшла нежитлова двоповерхова будівля. Загалом іноземним підприємствам в області перепродано 50 об’єктів загальнодержавної та комунальної власності, стратегічно важливі для держави пакети акцій гірничо-збагачувальних комбінатів тощо.

Звернення до арбітражного (а тепер господарського) суду з позовами про повернення державної власності не дає позитивного результату, тому що завдяки відпрацьованим схемам перепродажу об’єктів потенційні покупці набувають статусу добросовісних, унаслідок чого повернення майна, за чинним законодавством, стає неможливим.

Отже, прокуратура фактично позбавлена можливості повертати об’єкти до державної і комунальної власності. Хіба це нормально?

Вважаю, потрібно поновити статтю 146 Цивільного кодексу України та внести відповідні зміни до Закону України «Про власність».

— Сподіваюся, ваші слушні пропозиції буде враховано. Дякую за співпрацю.

Київ—Дніпропетровськ—Київ.