Ще недавно Україну вважали лідером в Європі за темпами створення природоохоронного законодавства. Для цього були певні підстави. Верховною Радою затверджено фундаментальні «Основні напрями державної політики України в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки», прийняті Лісовий, Водний та Земельний кодекси, Кодекс про надра, закони «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про охорону атмосферного повітря», «Про рослинний світ», «Про відходи», «Про природно-заповідний фонд України», «Про тваринний світ», «Про Червону книгу України» та багато інших. Але, як засвідчили парламентські слухання про дотримання вимог природоохоронного законодавства, законів написано багато, але жоден з них не виконується, і екологічна ситуація в Україні залишається напруженою і тривожною.
Відкрив парламентські слухання Перший заступник Голови ВР Геннадій Васильєв, у роботі парламенту брав участь віце-прем’єр Віталій Гайдук.
З доповідями виступили Міністр екології і природних ресурсів Василь Шевчук і перший заступник голови Комітету ВР з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків чорнобильської катастрофи народний депутат Іван Заєць. В обговоренні взяли участь народні депутати, вчені, запрошені міські голови, обласні держслужбовці, представники громадських організацій тощо.
Повітря
У більшості промислових міст України забруднення атмосферного повітря перевищує гранично допустимі концентрації з диоксиду азоту, оксиду вуглецю, диоксиду сірки. Найбільше забруднення повітря спричиняють викиди від стаціонарних джерел підприємств паливно-енергетичного комплексу та металургії — майже 31 відсоток, вугільної — до 22, хімічної та нафтохімічної промисловості — майже 3 відсотки.
Дошкульного антропогенного впливу торік зазнали міста Дніпропетровськ, Кривий Ріг, Маріуполь, Донецьк, Дебальцеве, Макіївка, Бурштин, Запоріжжя, Луганськ.
Роздержавлення промислового сектору економіки призвело до виникнення значної кількості малих підприємств різних форм господарювання з низьким рівнем вимогливості до екологічної безпеки виробництва та фахової компетенції працівників.
Знизився рівень оперативності державного контролю та регулювання діяльності підприємств.
Вода
За світовими оцінками, через 30 років половина населення Землі потерпатиме від нестачі питної води. Для України цей час може настати значно раніше. За міжнародною класифікацією, Україна належить до найменш забезпечених власними водними ресурсами європейських країн. У нашій державі на одного мешканця припадає 1 тис. куб. м місцевих ресурсів річкового стоку. У Білорусі — 3,3, Франції — 2,9, Німеччині (найменше серед країн ЄС) — 1,3.
Істотне зниження якості водних ресурсів спостерігається в усіх річкових басейнах України. На сьогодні практично жодної поверхової водойми за ступенем забруднення води, екологічним станом та основними санітарно-хімічними та мікробіологічними показниками не можна зарахувати до водойм першої категорії.
Загострюється проблема забруднення підземних вод у районі розміщення промислових і сільськогосподарських об’єктів. Таких сформованих осередків виявлено понад 275.
Загрозливого розвитку набули процеси підтоплення в містах і селищах Дніпропетровської, Одеської, Донецької, Херсонської областей. Зарегулювання стоку Дніпра призвело до підвищення рівня грунтових вод на 6 — 10 метрів. Щорічні економічні збитки від підтоплення оцінюють у 2,2 млрд. грн.
Земля
Станом на 1 січня 2002 року земельний фонд України становив 60,4 млн. гектарів і спроможний прогодувати 300 — 320 млн. осіб. Сільськогосподарська освоєність території досягла 72 відсотків, ступінь розораності —56 відсотків, найвищий у світі. У США, наприклад, розорені землі становлять 15,8 відсотка. Під впливом ерозії перебуває близько 15 млн. га земель. Інтенсивність ерозійних процесів залишається значною, лісомеліоративним способом ерозія не зупинена.
Секрету не робили
Повітря, вода, земля — навколо цих трьох китів, на яких тримається все живе на планеті, у сесійній залі точилися найгостріші дискусії, звучали тривожні застереження. А ще надра, ліси, тваринний світ, заповідники, техногенна безпека — в Україні функціонує чотири атомні електростанції з 13 реакторними установками. І відходи, яких накопичилося 2,8 млрд. тонн, величина, що не піддається уяві.
Доповідачі, народні депутати, запрошені учасники на парламентські слухання не робили секрету з того, чому екологічне становище в Україні переживає гостру кризу. Вони називали дві головні причини.
Перша — дієвість загальнодержавних екологічних програм зведено нанівець. Жодна з програм не фінансується в повному обсязі. Загальна вартість запланованих цими програмами заходів на 2001 — 2005 роки, наприклад, становить понад 11 млрд. грн. Фактично у 2001 році профінансовано... аж 28,3 млн. грн., що становить всього 2,6 відсотка від запланованого обсягу коштів.
Щорічне невиконання програм і заходів, затверджених або схвалених Кабміном, з боку центральних органів виконавчої влади, обласних і місцевих адміністрацій, стало звичною нормою.
Платить забруднювач? Ні
Друга причина — нехтування персональною відповідальністю юридичних та фізичних осіб за скоєння екологічних правопорушень. Принцип, який утвердився у країнах Європейського союзу і неухильно дотримується — «забруднювач платить», в Україні ігнорується, не набрав життєвої, незворотної сили.
У заключному слові доповідачів, виступі Першого заступника Голови ВР Геннадія Васильєва наголошувалося: проведені парламентські слухання —гострі, болісні, необхідні, мобілізують зусилля на реалізацію національної стратегії назрілих екологічних реформ.
Проект постанови Верховної Ради з обговорення питання буде проголосовано.
