Вітчизняна сфера пенсійного забезпечення переживає реформаторський період. Солідарна («зрівнялівка» незалежно від особистих трудових заслуг) пенсійна система не задовольняла можновладців значними фінансовими відрахуваннями з Пенсійного фонду — з якого брали більше, ніж вкладали. Більшість із 14 мільйонів пенсіонерів були також не в захопленні від нарахування і роздавання допомоги у зв’язку зі старістю: розмір пенсії висококваліфікованого фахівця прирівняно до пенсії прибиральниці.
Реформатори з Міністерства праці та соціальної політики заявляють, що пенсійна революція відбудеться в три етапи і закінчиться 2010 року.
Кожен з цих етапів «великого шляху» умовно розрахований на певну частину населення: перший — для всіх (модифікація солідарної системи через персоніфіковані пенсійні рахунки), другий — для середнього класу (система нагромаджувальних індивідуальних рахунків у рамках обов’язкового страхування) і третій — для багатих (система внесків до недержавних пенсійних фондів).
Основне в програмі — диференційований підхід до нарахування пенсій. А це означає, що теоретично кожен у похилому віці отримає «за працею», тобто його старість оплачуватиме держава з урахуванням індивідуального трудового внеску до загального робочого процесу і Пенсійного фонду.
Очевидно, що державна система нагромадження пенсійних фондів не задовольняє потреб населення в пенсіях. І тут пенсійні законотворці пропонують запровадити диференціацію нагромаджувальної системи за принципом — «від кожного за змогою». Це означає, що кожен самостійний громадянин України отримає можливість потурбуватися про власну старість самостійно. Для цього відкриватимуться персональні рахунки в приватних пенсійних фондах, куди працюючий сам відраховуватиме свої гроші. Правда, такі операції, щонайменше, потребують законодавчої легалізації. Для цього необхідно прийняти закони «Про пенсійне страхування», «Про недержавні пенсійні фонди» і юридично гарантувати вкладникам «неушкодженість» їхніх нагромаджень за умов інфляції та економічної нестабільності. Саме сьогодні український парламент має намір розглянути низку законопроектів про недержавне пенсійне забезпечення.
На думку радника Президента, доктора економічних наук Елли Лібанової, практично все, що можна було зробити для забезпечення реформи в чинному законодавчому полі, зроблено. Неприйняття вищеназваних законів на певний час заморозить перебіг пенсійних перетворень. Єдине, що зможе періодично робити (і робить) уряд, то це неістотно підвищувати мінімальні пенсії. Такі кроки, звісно, полегшать життя певної частини пенсіонерів, але не відновлять справедливість диференційованого підходу оплати за працю в старості.
Пенсійні нововведення може спіткати доля їх попередника — чинного пенсійного законодавства. На практиці без нормального фінансування пенсійні догми залишаються догмами, нехай навіть прогресивними.
