«Якщо не віддадуть наше майно, ляжемо завтра на рейки і перекриємо шлях московському поїзду — хай і Путін знає, як в Україні з селян знущаються, —запевняли журналістів пенсіонери. — Поставили свою сторожу на своєму току, а нас виштовхують! Своїм горбом колгоспне добро наживали, а що маємо?»
Зернотік на брухт потік
«Пейзаж» потужного колись зернотоку господарства «Зоря», розрахованого на 18 тисяч тонн колгоспного збіжжя, нагадує післявоєнну хроніку: понівечені рештки металевих опор, що стирчать над купами битого шиферу. Метал для «стратегічних» цілей вирізали похапцем, навіть даху не розібрали, так усе й розвалилося на дрібні уламки.
Не привабливіший вигляд мають і колишні ферми: про те, що колись тут були незліченні отари та череди, нагадують лише рештки стін. А сільський клуб у Вікторівці, одному з відділків господарства, вже нинішнього року мало не до фундаменту розібрала бригада «будівельників» з центральної садиби.
Конфлікт «кишенькових» інтересів
Він виник у Рівному давно, на початку реформування господарства. Коли ця епохальна в житті селян подія мала статися, голова Рівненської сільради, куди входить кілька сіл, Ніна Міцель роз’яснила селянам про право вибору, до кого йти з землею. Селянам запропонували три варіанти: залишитися у ВАТ «Зоря», котрим керувала Ганна Богар, віддати землю на обробіток сусідньому елеватору чи довірити приватному підприємству «Омега».
Напередодні зборів три господарі обговорили й, мабуть, виробили єдину «тарифну» сітку: що, почім і скільки видавати селянинові на його пай, щоб це не дуже різнилося від того, що в сусідніх господарствах, та не суперечило законодавству.
Тож усі принади були цілком рівнозначні. І здавалося, чого міняти шило на мило, віддаючи пай молодому, без керівного досвіду Віктору Сердюку, котрий прибув із райцентру і тільки-но створив свою «Омегу»?
Тим часом йому повірили. Пам’ятали хлопця чемним і старанним учнем, його батьків — чесними сільськими трударями, а діда — найпершим головою колгоспу у Вікторівці. Сердюку віддала свій земельний пай більшість пенсіонерів.
І дощ змиває збіжжя
Здавалося б, само собою зрозуміло: якщо людям належить частка колгоспної землі, то має селянин і право на місце, де можна зберігати вирощене зерно. Тим часом:
— Скільки не просили, Ганна Йосипівна Богар нас не пустила на тік, — скаржаться селяни. — Адже нам належить і майновий пай. То де він?
— Який майновий пай? «Зоря» — закрите акціонерне товариство, а отже, і вся інформація закрита, і від журналістів — теж, — пояснила Ганна Богар. — Селяни добровільно обміняли своє майно на акції. Тож тік їм не належить.
«Приїздіть, у нас тут грозова злива пройшла, все зерно змила», — пролунав розпачливий дзвінок до корпункту газети.
Тоді, в серпні, довелося спостерігати, як марнується тяжка селянська праця та плюндрується споконвічна святиня — хліб: на величезному подвір’ї, просто неба лежало зерно (на знімку). З болем схилялися над ним селяни, зачірпували в долоні, скрушно хитали головами: коли просохне, то що з нього буде?..
Склад комбікормового заводу, де взяли в найм куток омегівці, виявився ненадійним. Серед ночі злива затопила приміщення. Сторож кинувся збирати людей, котрим нічого не залишалося, як на ранок усе розстелити на подвір’ї.
Відтоді селяни й «закипіли». Відчайдушні рвалися навіть «хату палити головисі».
— Порядок у Рівному наведемо, — запевнив голова Генічеської держадміністрації Олександр Гонтар, якому розповіли про побачене журналісти.
— Неодмінно направимо в село комісію, котра зарадить селянам, — запевнив згодом і голова облдержадміністрації Анатолій Юрченко, котрий тоді був ще й головою облради і отримав листа «до теми» від голови Рівненської сільради Ніни Міцель.
Втім, представники районної влади до людей так і не доїхали. «Мирові» переговори між керівниками «Зорі» та «Омеги» в кабінеті голови райдержадміністрації ні до чого не привели. Ганна Йосипівна забагла, щоб селяни за користування належним — начебто їм же — майном платили по 2 тисячі гривень щомісяця.
«Титаном» по селянах
Тим часом у Генічеському суді вже кілька разів відкладали розгляд позову від скривджених колгоспників. Вони вимагали визнати незаконними реєстрацію нового господарства «Ровенчанка» та передачу йому 60 відсотків статутного фонду «Зорі», оскільки вся оборудка, мовляв, робилася в обхід рішення загальних зборів акціонерів, що суперечить закону.
Зрештою, 24 жовтня Генічеський місцевий суд установив, що правління ЗАТ «Зоря» порушило Закон «Про господарчі товариства» і визнав його рішення недійсними. Зокрема, постановою суду ще на початку розгляду справи «Зорі» було заборонено здійснювати будь-які операції з майном.
Проте настанова судової інстанції аж ніяк не завадила адміністрації «Зорі» замовити місцевому бюро технічної інвентаризації підготовку документів на оформлення права власності на спірне майно.
Дізнавшись про це, окрилені рішенням суду, селяни вдалися до крайнощів. Ломами та сокирами прорубали огорожу на току і зайняли частину приміщення, що не використовувалося: маємо право на свою частину! Вмить «полетіли» заяви до прокуратури, і керівнику «Омеги» Віктору Сердюку довелося давати пояснення, чому його люди так поводяться.
Подальші події взагалі стали вибухом для села. Напередодні вихідних, уночі, до зайнятих «опозицією» позицій нагрянув загін бойовиків! Дужі хлопці в уніформі з написом «Титан» відрекомендувалися охороною фірми «Радан» та пояснили, що їх найняла адміністрація «Зорі», і їхнє завдання — очистити територію від загарбників. Та це лише розпалило бунтівників.
Запобігти непередбачуваним наслідкам, схоже, допомогло втручання міліції та СБУ. Щоправда, лише на деякий час. «Титанівці» все-таки «ізолювали» охорону в сторожці, пригнали автокран, котрий почав закладати провалля в огорожі кам’яними блоками. Знову налетіли люди, знову розмели перешкоду...
— Ситуацію вивчаємо, наше рішення щодо цього буде неодмінно законним, — запевнив виконувач обов’язків начальника Генічеської районної міліції Сергій Вовк.
— У нас теж справу порушено — про «самозахоплення» току, зустрічалися і з Богар, і зі Скляровим, керівником «Радан», вивчаємо матеріали. Але справедливість буде встановлено в суді, — прокоментував ситуацію прокурор Генічеського району Олександр Касьяненко. Він побував на місці подій, щоб відвести біду від московського поїзда...
Апеляційний суд Херсонської області розглянув скаргу «Ровенчанки» на рішення місцевого суду. Він визнав незаконними дії адміністрації, за які не голосували акціонери. Що далі?
Херсонська область.