Боляче і страшно читати такі рядки. Але й мовчати про це не можна. Про лихо, що виникає зазвичай від рук людських і від якого вони ж і гинуть. Щодня в Україні в пожежах обривається життя 9—12 осіб. За десять останніх років вогненна стихія поглинула 24 тисячі людей, з яких 1870 — діти...
Передусім потерпають сільські малюки. Залишені дорослими без догляду, вони стають заручниками їх безвідповідальності.
...Коли в одній із хат села Кутів Маньківського району сталася пожежа, в оселі, крім трьох малолітніх дітей, не було нікого. Вогнеборці, котрі через чималу відстань діставалися до місця трагедії хвилин тридцять, вдалося врятувати лише одну дитину. Двоє менших хлопчиків задихнулися.
У селі Красногірці Чорнобаївського району у вогні загинули двоє малюків, залишені вдома без догляду...
У Великій Яблунівці Смілянського району, де, як і в інших селах, закриті дитячі садки, отруїлися чадним газом у старій хаті двоє дівчаток.
Цей моторошний перелік, на жаль, можна продовжувати. Лише за десять місяців в Україні вже загинули 99 дітей. І трагічний мартиролог на цьому не закінчується. Зупинити його — означає ліквідувати причини, що зумовлюють нещастя. Один з найперших кроків — зміцнення та розвиток матеріально-технічної бази державної пожежної служби. Адже з розвалом пожежно-сторожової служби у селах і містечках професійні вогнеборці втратили дійову підмогу, а водночас з нею й мобільність. Невеликі загони могли оперативно прибути на пожежогасіння і зарадити біді. Після бездумного знищення «сторожовиків» великі території адміністративних районів залишилися сам на сам з вогняною стихією. Відстань виїзду вогнеборців з райцентру до віддаленого села сягнула 25—30 кілометрів, а в деяких районах — і всі 40. Якщо врахувати ще й стан доріг, рівень телефонізації населених пунктів, то можна уявити, скільки часу потрібно вогнеборцям, щоб добратися до місця пригоди...
Вогнеборці сподівалися, що ці важливі обставини буде враховано під час формування державного бюджету на наступний рік.
На жаль, цього не сталося. Мало того, замість збільшення асигнувань на утримання життєво необхідної служби урядом ухвалено рішення про ... скорочення кількості пожежних частин! По одній лише Черкаській області, наприклад, 120 пожежників отримали попередження, що з 1 січня 2003 року їх професійні послуги будуть не потрібні... Вісім пожежних частин, які обслуговують 85 населених пунктів, в яких мешкають 117 тисяч осіб, буде зачинено. Без захисту залишиться колишнє шахтарське місто Ватутіне, де мешкає понад 21 тисяча жителів, а також п’ять населених пунктів навколо міста, котрі були під опікою місцевої пожежної частини. Колишні райцентри, а нині селища з 10—14-тисячним населенням та прилеглими селами, у разі екстремальної вогняної ситуації, будуть приречені боротися з нею голіруч. Сподіватися на те, що пожежники, котрі тепер залишаться лише у райцентрах, оперативно прибудуть за 50—60 кілометрів — марна справа.
— У столиці пропонують нині створювати замість професійних частин, що ліквідовують, підрозділи місцевої пожежної охорони, — поділився своїм поглядом на проблему начальник обласного управління пожежної безпеки полковник Сергій Биков. — Фінансуватися вони повинні також з місцевого бюджету і підпорядковуватимуться районним органам виконавчої влади. Передбачити наслідки цих новацій, особливо в сільській місцевості, неважко. Адже місцеві бюджети не можуть навіть забезпечити найнагальніші і найгостріші соціальні потреби...
Отож питання про пожежну безпеку в країні залишається відкритим. І поки фінансисти шукатимуть грошей для його розв’язання — «чорний» мартиролог продовжуватиме відлік трагедій...
Черкаська область.
