Щоб на душу діставалося менше, ніж по 100...

На фотознімку одного зі стендів — чудовий краєвид, милі, симпатичні дітки. Радує і те, що вони роблять — збирають сміття на березі річки. І водночас —засмучує. Його ж хтось там залишив? Можливо, їхні ровесники чи дорослі дяді й тьоті після банкету на природі. Це одна із фотоілюстрацій багатьох стендів, приурочених до ІV з’їзду Всеукраїнської екологічної ліги, котрий відбувся нещодавно в Києві.

Одна з делегаток обурювалася: багатьох природа, довкілля цікавить лише із споживацьких устремлінь —де наловити риби, щось зрізати, зрубати, прихопити з собою, а після них хоч потоп.

Той, хто їздить електропотягами, має можливість «помилуватися» не лише чудовими краєвидами, а й творіннями людей — смугами сміття, викинутого пасажирами з вікон вагонів, купами його поблизу населених пунктів, жахливу засміченість лісосмуг.

Та й це лише ягідки. У нашій рідній столиці загальна маса шкідливих речовин, що утворюють тільки автомобілі, перевищує 260 тисяч тонн на рік. Поділивши цю кількість на кожного мешканця, матимемо по 100... Не грамів, а кілограмів отих речовин. На жаль, Київ — лідер у цьому питанні серед інших міст України. А якщо брати до уваги забруднення автотранспортом грунту і водоймищ відпрацьованими мастилами, нафтопродуктами і відходами від миття машин, викиди промислових підприємств, то екологічну ситуацію в Києві можна вважати надто складною. «Очистити» столицю має міська програма «Екологія транспорту», яку зобов’язали реалізовувати створене півроку тому комунальне підприємство «Екотранс». На переконання його директора Вадима Богдана, заходи масштабні, але реальні для виконання, що дасть можливість зменшити негативний вплив автотранспортних засобів на навколишнє середовище. Що ж, як кажуть, дай, Боже, нашому теляті...

Та це аж ніяк не все, що мусить непокоїти не тільки киян. За різними даними, в Україні сьогодні накопичено 3—4 мільярди тонн токсичних відходів. Вони зберігаються здебільшого не в облаштованих місцях, проникають у підземні й поверхневі води, розносяться вітром. Спеціалісти кажуть: 20 відсотків промислових викидів є мутагенами, які загрожують здоров’ю не тільки нинішнього, а й майбутніх поколінь. На цьому наголошував голова підкомітету з питань розвитку новітніх екологічно безпечних технологій Комітету Верховної Ради з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Володимир Гошовський під час «круглого столу», який підкомітет провів на початку листопада минулого року.

Всі ми милуємося красенем Дніпром, цим головним постачальником прісної води в Україні. Проте на першій Міжнародній науково-практичній конференції Українського національного відділення Міжнародної академії наук екології та безпеки життєдіяльності наводили маловтішні цифри. Через низьку спроможність очисних споруд очищається лише п’ята частина води, яка стікає в Дніпро, і яку потім вживає 60 відсотків населення нашої країни. Окрім цього, у дніпровській воді є непомітний оком і невідчутний на запах чорнобильський «присмак». На цій конференції наводились дані Держгідрометеослужби: колективна доза опромінення населення у басейні Славутича за роки після аварії на ЧАЕС зросла на 3—13 відсотків. Годі казати про загальну шкоду, якої завдала довкіллю та планетарна катастрофа.

Ось чому різні громадські організації виступають проти добудови енергоблоків на Хмельницькій і Рівненській АЕС без сучасних екологічних й інших позитивних висновків-дозволів. До цього процесу долучилося і одне з найбільших громадських екологічних об’єднань —Українська асоціація «Зелений світ». Вона також звернулася до суду з позовом проти НАЕК «Енергоатом» стосовно заборони незаконної та недоречної добудови там енергоблоків.

Приємно, що із зростанням екологічної небезпеки зростає і кількість захисників великого гнізда людства —природи, яку тепер називають то довкіллям, то навколишнім середовищем. Поглиблюється й посилюється їхня протидія часто-густо бездумному і пагубному впливові людей на ту природу. Активнішим стає слово вчених, дослідників цієї проблеми. Так, регіональний екологічний центр «РЕЦ-Київ» наприкінці минулого року видрукував брошуру «Нормативні та практичні аспекти виконання оцінки впливу на навколишнє середовище». Український центр менеджменту землі та ресурсів провів семінар, на якому представив свої розробки, зокрема з моделювання викидів небезпечних речовин у повітря, воду. Мало того, навіть Генеральна прокуратура України нещодавно сказала своє вагоме «слово» — взяла під захист Український науковий центр екології моря, який мали ліквідувати. Цим самим збережено потенціал цього потрібного наукового центру та його майно.

Про ще один приклад активного захисту навколишнього природнього середовища вже йшлося в нашій газеті за 17 грудня минулого року. Нагадаю: коаліція «За дику природу», Київський еколого-культурний центр, Одеська соціально-екологічна спілка, харківська екологічна група «Печеніги» об’єднали свої зусилля у протидії будівництву судноплавного каналу через Дунайський біосферний заповідник. Їхня вимога — конче потрібний канал повинен бути, але прокласти його слід поза заповідною зоною біосферного резервату. І вони ладні захищати свою позицію будь-якими засобами.

На вже згадуваному з’їзді Всеукраїнської екологічної ліги наводили приклади лиходійства на суші. Приміром, у Черкасах задумали будувати автозаправну станцію на території парку — пам’ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення. Члени місцевого осередку цієї організації виступили проти. Будівництво АЗС зупинено. А ось їхні київські колеги трохи прогавили. В унікальному парку «Голосієве», подібних якому немає у світі, де росте 150 видів різних дерев, за ніч спиляли кілька десятків столітніх дубів. Велівці: як ви сміли? А їм у відповідь: будь ласка, у нас всі дозволи. На жаль, нині це не поодинокий випадок, і не дивина — що хтось за щось комусь щось дозволяє. Закон же десь далеко, а особиста вигода близенько. Чому б і не порушити?..

Годі казати ще про одну київську природну унікальність — Центральний ботанічний сад. Тут також виникла загроза захоплення території з цінними деревами. І хто, ви думаєте, має такий намір? Розташована на його території церква. Київські велівці тут встигли і заявили: ця територія має належати всім мешканцям міста, громадянам країни, а не лише віруючим. Цей конфлікт ще триває.

Про свою незгоду будувати церкву серед єдиного на кілька мікрорайонів міста Полтави парку виступили і міська організація Народного руху України. Захищаючи парк, вони доводять: потреби у будівництві церкви немає, оскільки поруч, через дорогу, розташований Свято-Покровський православний храм. Кому і чому дала міська влада дозвіл на будівництво, можливо, приватної церкви?

На тому самому з’їзді Всеукраїнської екологічної ліги її голова, народний депутат України Анатолій Толстоухов підкреслював: злочинна безвідповідальність стосовно природи, а отже, і людей — це наслідок дії підступного вірусу: відсутності у багатьох наших громадян такого етичного закону, як екологічна культура, належної екологічної освіти.

А дискутуючи стосовно правових аспектів, думки делегатів цього зібрання дещо розходилися. Одні, і навіть присутній там новий Міністр екології та природних ресурсів України Василь Шевчук, заявляли: у нас прийнято майже всі закони природоохоронного спрямування, є загальні державні програми. Потрібно лише, щоб запрацювали механізми природокористування. Інші твердили протилежне: ці наші закони мають популістський характер. Тому потрібна екологічна конституція — спеціальний кодекс. Щоб врешті-решт не приймалося жодне рішення будь-якого органу влади про будівництво об’єктів шкідливого впливу на довкілля і здоров’я людей без участі громадськості. Учасники з’їзду в своєму зверненні вимагають зупинити правовий нігілізм керівників окремих місцевих органів. Бо через їхню бездіяльність, а часом і злочинну байдужість чи сприяння окремим ділкам, екологічна політика в нашій країні може перерости в кризу.

Тому в прийнятих заяві й резолюції з’їзд ВЕЛ висловив стурбованість з приводу ігнорування думки громадськості під час прийняття екологічно важливих рішень місцевими органами влади і визнав цей напрям роботи ВЕЛ пріоритетним. А серед конкретних намірів на найближчий час — домогтися проведення громадських експертиз під час впровадження таких життєво важливих для України проектів, як добудова енергоблоків Хмельницької та Рівненської АЕС, Ташлицької гідроелектростанції, будівництво судноплавного коридору Дунай — Чорне море.

За твердженням знову обраного головою ВЕЛ Анатолія Толстоухова, з ініціативи ліги торік відбулися парламентські слухання про дотримання вимог екологічного законодавства. Це внесло певні позитивні зрушення у цю справу. Нинішні слухання «Про дотримання вимог природоохоронного законодавства України», які мають відбутися 13 січня, — підтвердження нагальної потреби постійно тримати це питання в полі зору і органів влади, і громадськості. І важливості проблеми збереження довкілля для сучасників та прийдешніх поколінь.