Їх виштовхують  під прикриттям державних інтересів? 
Сьогодні в Україні починає розвиватися автомобілебудівний ринок. Уже не тільки «АвтоЗАЗ» випускає автомобілі українського виробництва. В Україні налагоджено випуск і російських ВАЗів, і чеських «Шкод». І купівля авто власного складання, звичайно, доступніша, оскільки вони дешевші за імпортні варіанти, хоча й не поступаються їм у якості. Державна політика України спрямована нині на те, щоб підвищувати роль бізнес-асоціацій в обговоренні економічної політики та ухваленні рішень.
У зв’язку з цим Міністр економіки і з питань європейської інтеграції Валерій Хорошковський заявив, що уряд сприятиме створенню умов для рівної конкуренції, і особливо різко реагуватиме на спроби дискримінації нових вітчизняних виробництв.
Нині світові автомобільні велети знову, як і 1994—1995 років, приділяють особливу увагу Україні. Тепер вже як потенційному плацдарму для поступу на ринок СНД. Це забезпечить країні не лише значні надходження в бюджет, а й нові робочі місця і можливість вже через 2—3 роки їздити на недорогих «Фольксвагенах», «Тойотах» і «Пежо» українського виробництва. Але це взаємовигідне співробітництво нині під загрозою — 24 грудня парламент ухвалив поправку до Закону «Про єдиний митний тариф», яка робить виробництво іномарок в Україні нерентабельним і значно збільшує їхню вартість. Суть цієї поправки в тому, що віднині на імпорт до спеціальної економічної зони (а саме до Закарпаття, де виробляються автомобілі «Шкода») комплектувальних з Європи накладено додаткове мито, а завезення туди машинокомплектів і наступне складання автомобілів подорожчають на 20 відсотків, що ставить різних українських автовиробників у нерівні умови. Нагадаємо, що ввезення в Україну комплектувальних для ВАЗів з Росії оподатковуються нульовим митом відповідно до чинних домовленостей з Росією, а «АвтоЗАЗ-Деу» взагалі має величезні пільги згідно зі спеціальним законодавством.
Діяльність «АвтоЗАЗ-Деу» варта окремої розмови: підприємство крім випуску українських «Таврій» і «Славут» веде великовузлове складання автомобілів фірми «Деу», не сплачуючи до бюджету податків і не розвиваючи виробництво. Однак політика нашої держави продовжує підтримувати такий стан речей, як і колись, керуючись тією тезою, що у нас в державі лише один вітчизняний товаровиробник. Але ж насправді в Україні вже є декілька вітчизняних виробників, і за всіма правилами цивілізованого ринку для здійснення їхньої діяльності необхідні умови рівної конкуренції. У зв’язку з цим керівництву нашої держави необхідно реально дотримуватися основної лінії в політиці розвитку ринку автопрому: привести законодавство у відповідність до проголошеного курсу інтеграції до ЕС і вступу до СОТ (створити умови рівної конкуренції для всіх автовиробників), а не робити кроки назустріч повторній ізоляції нашої держави від світового автопрому (як це вже було зроблено 1997 року під час ухвалення закону про пільги «АвтоЗАЗу»).
На користь рішення про створення в Україні потужної автомобільної промисловості виступає й світова кон’юнктура, котра сприяє будівництву в нашій державі заводів провідних світових автовелетів. Це спричинено насамперед тим, що світові концерни бажають створити виробництво, яке забезпечувало б продукцією ринок країн СНД. Продиктована тиском вітчизняних виробників жорстка позиція Росії, яка закрила шлях до себе світовим автовелетам, підштовхнула останніх до того, що вони почали шукати нові ринки в країнах СНД. Уже в січні 2003 року Україну відвідає глава правління концерну «Шкода-Авто», а наприкінці березня очікують делегацію концерну «Фольксваген» для проведення переговорів про створення великих автомобільних виробництв в Україні. Будівництво нових заводів дасть нові робочі місця, забезпечить наших громадян гідною заробітною платнею, наповнить бюджет багатомільйонними надходженнями, які знову-таки підвищать соціальну захищеність українців.
Якщо зазначена поправка набуде чинності, Україна може не лише втратити наявні виробництва, а й потенційних інвесторів, таких як «Рено», «Фольксваген», «Ауді» тощо, які в свою чергу вже провели перший етап переговорів про розміщення своїх виробництв в Україні. А оскільки на ринку СНД ці концерни все одно працюватимуть, то вони знайдуть інші країни для вкладання інвестицій. Зробимо уточнення, що всі світові автовелети починають входити на ринок кожної держави саме з великовузлового складання авто і виробництва матеріалів та комплектувальних, згодом переходячи на будівництво заводів повного циклу виробництва. І нині стартовим майданчиком для такого розвитку стало саме Закарпаття. Підприємства «Єврокар», що виробляє автомобілі «Шкода», «Язакі» та «Леоні», котрі займаються виробництвом електрообладнання для авто, є «першими ластівками» перетворення України на потужну автомобільну державу. В разі продовження такого співробітництва зі світовими автомобільними компаніями вже за рік-півтора Україна отримає понад 420 млн. доларів іноземних інвестицій і майже 180 тисяч нових робочих місць, до того ж надалі ці цифри зростатимуть. А вже за 2—3 роки Україна матиме шанс стати автомобільним центром усього СНД і країн Чорноморського басейну, отримуючи чималий зиск від експорту автомобілів до цих країн.
Ми не стверджуватимемо, що обов’язковою умовою входження автомобільних велетів на український ринок є пільги на ввезення машинокомплектів для складання автомобілів. Враховуючи, що під час вступу до СОТ від усіх пільг доведеться відмовитися. Але в цьому випадку неприпустимим є різке погіршення умов роботи одних підприємств на тлі надання безпрецедентних пільг іншим. Всі підприємства на ринку мають бути в рівних умовах. Оскільки рівні умови конкуренції — одна з ключових засад Світової організації торгівлі. Конкуренція на ринку має бути чесною, і не можна, прикриваючись випуском українських «Таврій», займатися таким самим великовузловим складанням іноземних авто (зокрема, «Деу», «Мерседес», «Опель»), як це роблять на «АвтоЗАЗі». Водночас інші українські виробники автомобілів із західних машинокомплектів зобов’язані сплачувати як спеціальні збори і мито майже 40 відсотків від початкової вартості вузлів, що ввозять. Така політика держави дискримінує вітчизняні автоскладальні підприємства, а «АвтоЗАЗ» перетворила на монополіста, який не виправдовує зобов’язання, котрі на нього покладено. За шість років пільгової діяльності підприємство не збільшило виробництво і навіть не вийшло на заплановані його обсяги. Що отримує від цього бюджет, чому завод знову вимагає нові пільги?
Якщо не буде переглянуто політику запровадження мита, Україна вдруге ризикує залишитися за бортом світового автопрому. Як і 1997 року, коли через надання «АвтоЗАЗові» пільг та закриттям таким чином автомобільного ринку України для західних компаній, автомобільні заводи провідних західних автовелетів було збудовано не в Україні, а в Чехії, Словаччині та Польщі. Цього разу автовелети також можуть перевести власний інтерес із України на інші держави СНД чи Східної Європи, залишивши нас в ізоляції ще на 6—7 років. І реальні інвестиції знову обминуть вітчизняну автомобільну промисловість.
Автомобільні ділери нині роблять усе можливе, щоб займатися не лише імпортом готових автомобілів, а й відкривати заводи з виробництва авто в Україні. За сприятливих умов розвитку вітчизняного автопрому з участю західних автомобільних концернів до бюджету країни почнуть надходити реальні гроші, а наші співвітчизники отримають робочі місця. Важливе й те, що кожен з нас зможе придбати недороге авто улюбленої марки, на якому буде написано «Зроблено в Україні».
Для цього Президенту України необхідно вжити право вето щодо поправки до Закону «Про єдиний митний тариф», що дасть змогу Україні стати по-справжньому автомобільною державою, і автомобільна промисловість нарешті почне приносити доходи за рахунок нових виробництв. Інакше (якщо Президент підпише поправку) українці й надалі змушені будуть купувати «Таврії» і корейські «Деу». Навряд чи це вигідно і державній скарбниці, і пересічним громадянам.