Президента України Леоніда Кучми
Мої дорогі співвітчизники!
На порозі нашого дому — 2003 рік. Як завжди в цей час, ми згадуємо, яким був для нас рік минулий і сподіваємося на рік новий. На те, що він принесе всім нам радість і щастя. Віримо в здійснення наших найзаповітніших мрій. Прощання зі старим роком — це завжди трохи хвилювання і трохи сум.
Час не повернути назад — а в кожного з нас із роком минулим пов’язані чудові, неповторні миті, яким уже ніколи не повторитися. Для когось — це радість новосілля, для когось — народження дитини, для когось — нове кохання, хтось отримав першу роботу.
Радість і смуток у житті завжди йдуть поруч. Тож не забудемо і тих, кому довелося — не за своєю волею — перенести і біль втрат, і труднощі, і гіркі невдачі. Згадаймо мудрі слова: «Все минає, для всього свій час і своя година під небом». Тому маємо з терпимістю та оптимізмом дивитися в майбутнє. Сподіватися, гіркота і втрати минуть, а радісних подій буде більше. Будемо вірити: світ має стати більш справедливим і вільним, братерським і гуманним для всіх і кожного.
Дорогі співгромадяни!
Проводжаючи старий рік та зустрічаючи Новий, прийнято і підбивати підсумки, і говорити про перспективи. Для кожного з нас, для наших родин і для всієї країни. Кожного з вас не може не цікавити, яким буде для України рік майбутній. На що можна розраховувати і чого сподіватися. Маю сказати: мало на який рік я дивлюся з такими надіями, як на рік наступний. Створено всі політичні умови, щоб поліпшувалося економічне життя кожного українця. Простіше кажучи, добробут кожного з вас.
У чому причини такого мого оптимізму?
У році, що минає,  вперше за весь час незалежності України — нарешті створено прозору і зрозумілу кожному з вас систему влади: ви обрали депутатів, депутати сформували більшість, більшість сформувала уряд. Маю сказати: ми витратили неприпустимо багато часу для досягнення такої ясності. Але тепер, коли ми її таки досягли, маю надію, що нарешті припиниться вічне українське перекидання політичного м’ячика: всі щось роблять і ніхто ні за що не відповідає. Відтепер ті, кого обрали ви і хто сформував уряд, більше не зможуть сказати: ми не маємо до цього уряду ніякого відношення. Адже це — їх уряд. Відтепер більшість та її уряд більше не зможуть кивати в бік Президента, мовляв, не дає працювати. Президент буде втручатися — коли у цьому виникатиме політична необхідність — але основна відповідальність лежить на більшості та на її уряді. Відтепер і ви, приймаючи рішення, кому віддати свій голос на виборах, будете орієнтуватися не на солодкі обіцянки, а на конкретний результат. Ви будете точно знати, чи зробили для вас щось корисне уряд і депутати, які його сформували, чи варто обрати тих, хто був до них в опозиції. А ті, хто при владі — знаючи, як пильно ви за ними спостерігаєте, — будуть робити все, аби виправдати ваші очікування і поліпшити ваш добробут. Адже вони бажають, щоб ви за них голосували і в майбутньому. Переконаний: ця політична логіка зрозуміла і кожному з вас.
Я можу лише шкодувати, що досягнути такої прозорості нам вдалося лише зараз. Віковічна українська проблема — брак єдності, небажання піти на розумний компроміс. Маю надію, що наступного року, коли парламент буде займатися політичною реформою — переходом до парламентсько-президентської республіки — порозуміння та компромісу буде більше. Завдання, які я поставив перед урядом, вам відомі. Це — різке збільшення мінімальної пенсії і мінімальної зарплати, реформування пенсійної системи та системи охорони здоров’я. Це — недопущення зростання цін на ліки та підвищення тарифів на комунальні послуги. Економічне зростання дозволяє це зробити. Дозволяє оптимально збалансувати можливості держави і потреби суспільства. Як вдалося нам протягом року минулого і загальмувати зростання цін на споживчі товари, і двічі підвищувати розміри пенсій та мінімальної зарплати. Україна увійшла в першу п’ятірку країн — експортерів хліба. Усе це свідчить про одне: люди в Україні вміють і хочуть працювати.
Я складаю глибоку подяку всім вам.
Мої дорогі співвітчизники!
Рік минулий закріпив стратегічні плани нашої держави, підтвердив її європейський вибір. Крок за кроком Україна рухалася до своєї мети — інтеграції в європейське співтовариство. Та шлях цей виявився дуже непростим. Вистачало і об’єктивних, і штучно створених перешкод. Ми витрачали величезні зусилля, аби подолати їх. Адже завойовувати гідне місце у світі — на яке заслуговує наша країна — ніколи не буває легко. У ці передноворічні хвилини хочу згадати добрим словом усіх тих українців, хто зараз далеко від Батьківщини. Тих, хто захищає інтереси нашої країни за її межами і тих, кого нелегка доля примусила шукати щастя на чужині.
Україна високо цінить вас.
Дорогі друзі!
Новий рік — для нас, українців — родинне свято. У колі родини зустріну його і я — як батько і дідусь.
За традицією, ми зараз наповнимо келихи, аби висловити одне одному найкращі побажання в новому році. Усю країну в цю мить єднає унікальне відчуття, властиве тільки новорічній ночі, — відчуття справжнього свята. Наші серця налаштовані творити добро. Наші помисли — по-особливому світлі і чисті.
За кілька секунд настає Новий рік. Щиро бажаю, щоб він був щасливим для кожного з вас.
Здоров’я вам, шановні співвітчизники, добробуту, сімейної злагоди, взаємної любові та поваги.
Нехай у кожній родині і в будні, і в свята буде хліб і до хліба. Нехай діти щодня радують своїх батьків, а молоді дбають про старших.
Мирного вам неба, успіхів у всіх добрих справах.
Разом з вами піднімаю цей святковий келих за кожного з вас, за нашу рідну Україну.
З Новим роком!
З Різдвом Христовим!