Якщо бачиш людину й не можеш вгадати, яку вона посаду обіймає, то цілком може бути, що це — неординарна людина. Бо у ординарних все-все (посада, зарплата, стаж) написано на відомій частині обличчя.
Для експерименту погляньте на оцей екзотичний знімок і скажіть: мужчина з зайцем і фазаном — ким може бути?
Ви не вгадаєте. Я, вже навіть коли дізналася, хто він такий, і захотіла написати про це — мені все одно складно було підібрати потрібне слово. Сказати «патріот» — звучатиме спекулятивно, хоч, може, й правдиво. Скажу так: це людина, яка усвідомлює, що має щось зробити для своєї країни.
Але почнемо з іншого. Олександр Чувардинський захоплюється полюванням. Має унікальні екземпляри колекційної зброї. Проте його професійний «томагавк» — з іншої площини. Олександр Георгійович — доктор наук у галузі економіки, академік Академії економічних наук України. Він очолює Всеукраїнське громадське об’єднання «Союз сприяння інтеграції та інвестицій в економіку України». В рамках цієї діяльності активно веде просвітницьку роботу. За підтримки об’єднання видано 12 навчальних посібників з інвестознавства (якщо я правильно вживаю це слово). Він каже, що найвигідніші інвестиції — це освіта. Вкладати гроші в освіту — вигідно. Вони повертаються завтрашнім розумним поколінням. Це підтверджує історія. Гетьман Сагайдачний, між іншим, робив значні інвестиції в освіту! Тому Олександр Георгійович історією всерйоз цікавиться. Приміром, спадщиною Запорізького козацтва. З ініціативи вченого започатковано художньо-публіцистичну серію видань «Наші Великі пращури» (зрозуміло, й Сагайдачний серед них).
А кабінет Олександра Георгійовича схожий на історичний музей. Господар вважає, що колекція зброї — це доповнення його самого. Серед експонатів — оригінали та копії з усіх усюд: козацька шабля XVІІІ століття, булава часів Січі, топорик гуцула — це з вітчизняного спадку. А ще японський самурайський меч, бойовий меч з Індонезії, грузинська шабля. Африканські мотиви: бойовий лук та ритуальні атрибути намібійського вождя. Найзагрозливіший вигляд має чомусь лезо мачете, яким рубають цукрову тростину в Домініканській Республіці.
У компанії цих речей Олександр Чувардинський підживлюється духом давнини й заспокоює душу. Йому це необхідно, бо він чоловік діяльний і вважає, що економіка (як і суспільство взагалі) розуміє лише мову вчинків. Приміром, очолюваний Чувардинським Союз опікується дитячим інтернатом в селі Дениші на Житомирщині. Нині такі заклади потерпають від браку фінансування. Хто допоможе? Доводиться звертатися до тих вітчизняних підприємств, у які за сприяння Союзу було залучено інвестиції. У такій добрій справі, звичайно, не відмовляють. Так само підтримують і збірну глухонімих дітей з плавання. Ця тема близька й зрозуміла самому Чувардинському — він плавець, майстер спорту міжнародного класу. Минулого року Союз зорганізував поїздку цієї дитячої команди на міжнародні змагання до Німеччини.
А на знімку — ще один епізод невтомної діяльності Чувардинського: він був співорганізатором конкурсу зі стрільби для журналістів «Влучне перо», і сам вручав премії переможцям.
Ото дивишся й думаєш: Україна таки житиме краще. Бо за це вболівали цілі покоління, від Сагайдачного до Чувардинського.
