«Знову ми погрожуватимемо шведові?» — так називалася публікація в газеті «Голос України» за 5 грудня цього року. Йшлося про ситуацію, яка виникла навколо ВАТ «Фітофарм» (Артемівськ Донецької області). Ми пропонуємо ознайомитися з іншим поглядом на ситуацію — з боку керівництва підприємства, а також членів спостережної ради. Впевнені, після прочитання і цієї статті читач матиме уявлення про те, що насправді відбувається на відомому фармацевтичному підприємстві.
Відродження з банкрутів
Голова правління ВАТ «Фітофарм» Петро Андрійович Овчинников, на жаль, перебуває в лікарні на стаціонарному лікуванні. Тому основна розмова відбулася з членами правління підприємства та спостережної ради.
Перш ніж надати слово керівництву, слід прокоментувати кілька уривків із попередньої публікації. Як ідеться у статті, П. Овчинников «ще за радянської влади очолював звичайну фармацевтичну фабрику, яка ще недавно фасувала і розливала препарати лише кількох найменувань». Однак нинішній керівник стверджує, що в «радянські часи» не очолював фабрики, а працював начальником цеху. Фабрика, у свою чергу, була не звичайним підприємством, яке випускало кілька видів ліків, а виробляла понад сотню найменувань препаратів. Якщо зараз річний обсяг виробництва становить 18 млн. фасувань, то за так званих «радянських часів» — удвічі більше.
Овчинников очолив підприємство 1994 року, коли на хвилі перебудови фабрику оголосили банкрутом і ліквідували наказом по Міністерству охорони здоров’я. Але колектив не погодився з винесеним «вироком». Ідея взяти підприємство в оренду в держави виявилася рятівною.
Стосовно того, що Овчинников є «щасливим» держателем великого пакета акцій — на сьогодні він має трохи більш як 1,5 відсотка акцій. Великий це пакет чи ні, хай розмірковує читач. Акції йому перейшли не від шведської компанії, а в результаті акціонування підприємства після оренди. Тоді керівництво утримало фабрику, але різко впали виробничо-фінансові показники. Якщо виробництво працювало на місяць два тижні, це вважалося добре. Довелося піти на скорочення штатів. Директор розумів, що фабриці важко буде вижити без інвестицій. Є закон економіки, який проголошує: хочеш отримати результат — вклади.
Схема в один бік
Директор «Фітофарму» знайомиться зі Світланою Григорівною Шульгою, директором українсько-естонського підприємства «Юкр-Ест-Інтерком», розташованого в Дніпропетровську. Фірма на той час непогано зарекомендувала себе на спорідненому харківському фармацевтичному підприємстві. Згодом Світлана Григорівна познайомила директора «Фітофарму» з Олександром Борисовичем Шолковим, громадянином Естонії, представником шведської фірми «Дігнус АБ». На чолі підприємства стоїть та сама С. Шульга. Вона виявила зацікавлення до співпраці з артемівською фабрикою і запропонувала «Фітофарму» випускати продукцію із давальницької сировини.
Зокрема, як свідчить із накладних, мазь стрептоцидова та мазь цинкова йдуть із фабрики за ціною 19 копійок за флакон. «Сальвіа» продає «Фітофарму» мазь стрептоцидову і цинкову за цінами відповідно 45 і 50 копійок! Різниця між собівартістю «Фітофарму» і оптовою ціною «Сальвіі» вражає.
Ситуація ускладнюється тим, що фармацевтична фабрика опиняється в залежності від партнерів: у «Сальвіі» та «Дігнуса» зростає кількість акцій підприємства, і незабаром контрольний пакет опиняється в руках шведської компанії. Тому відмовитися від деяких оборудок артемівці вже не в змозі: на загальних зборах акціонерів тон задає новий господар.
Що спільне у Швеції та Кіпру?
Разом з О. Шолковим директор «Фітофарму» поїхав до Італії, щоб вибрати обладнання. Придбана тубонаповнювальна машина згідно з контрактом коштувала 102,5 тисячі доларів, а не 150 тисяч, при цьому контракт було укладено так, що «Фітофарм» купував обладнання не безпосередньо у виробника, а в фірми «Дігнус». От тільки печатка на договорі стояла не шведської компанії, а компанії, зареєстрованої на Кіпрі — відомій офшорній зоні. Називалася вона так само — «Дігнус», тільки «Лімітед». І гроші належало перерахувати на рахунок не в стокгольмському, а в кіпрському банку. Чи має стосунок тубонаповнювальна машина до шведської компанії «Дігнус», оскільки продавцем виступає кіпрський «Дігнус», до речі, дуже цікаве запитання. Зазначте це, будь ласка, кіпрське коріння «Дігнуса» ще спливе.
1999 року з’являється тристоронній договір про спільну діяльність. Учасниками його стають ВАТ «Фітофарм», ТОВ «Сальвіа» та «Дігнус АБ». Згідно з розробленим бізнес-планом партнери організують виробництво антибіотика «Амоксіцилін» і протягом двох років отримують чистий прибуток у розмірі 1,81 млн. доларів США.
Керівництво підприємства було проти такого проекту. Виробництво цих пігулок — не найкращий хід. Але юридично на фабриці заперечити не могли, бо на той момент у руках цих фірм перебувало 64 відсотки акцій.
За укладеною угодою, кожен із учасників брав на себе зобов’язання: «Фітофарм» — підготувати виробничі приміщення, а також зайнятися виробництвом і зберіганням продукції. «Дігнус АБ» — поставити обладнання, «Сальвіа» — забезпечити правові аспекти діяльності і реалізацію продукції. З боку артемівців до призначеного терміну заплановані роботи —розроблення проекту таблеткового виробництва та монтаж «чистих» приміщень — було виконано.
Однак одразу, забезпечуючи правову підготовку договору, не врахували, що завезене обладнання обкладатиметься ПДВ у розмірі 20 відсотків. «Дігнус», тобто Шолков, зрозумів, що, якщо ввозити це обладнання в Україну як внесок у спільну діяльність, він заплатить на суму обладнання в 427 тисяч доларів ще 80 тисяч доларів ПДВ.
Виступаючи на зборах акціонерів 27 січня 2000 року, представник компанії «Дігнус АБ» пан Шолков запропонував угоду про спільну діяльність анулювати і закрити. Водночас він запропонував два варіанти ввезення уже замовлених машин в Україну. Перший варіант — ввезення обладнання як внесок до статутного фонду ВАТ «Фітофарм» в обмін на емітовані корпоративні права (тобто пакет акцій). І другий варіант — ввезення обладнання в зону пріоритетного розвитку як інвестиції для реконструкції діючого підприємства згідно з затвердженим інвестиційним проектом. Однак другий варіант виявився неприйнятним через недостатню суму інвестицій. Тому обладнання було внесено до статутного фонду ВАТ, а «Дігнус» у результаті додаткової емісії акцій став власником 83-відсоткового пакета.
Послуги «Дігнуса» виявилися «золотими»
Отже, обладнання опинилося в Артемівську, і його оформили як іноземну інвестицію. Примітно, що така інвестиція мала б пройти оцінку незалежним міжнародним оцінювачем. Однак цей пункт вилучили зі статуту, з чим збори погодилися.
У технічному відділі ВАТ «Фітофарм» зробили порівняльний аналіз вартості пакувального обладнання різних виробників. Вийшла цікава картина. Блистирувальна машина-автомат італійської фірми ІМА, що її поставила компанія «Дігнус АБ», стала у 218 тисяч доларів. Аналогічна машина виробництва США коштує 135 тисяч доларів, а виробництва Індії — 37 тисяч. Італійська пакувальна машина-автомат, поставлена «Дігнусом», за документами коштує 186 тисяч доларів, тоді як така сама машина виробництва США — 104 тисячі доларів, а виробництва Індії — 108 тисяч доларів. Як то кажуть, відчуйте різницю.
Для завантаження обладнання фірма «Дігнус АБ» поставила пігулки амоксіциліну (500 мг) за ціною 46 доларів за тисячу штук. У свою чергу, в іншої фірми ці пігулки коштують 28 доларів 65 центів. За такої різниці в цінах жодний препарат не витримає конкуренції. Унаслідок фабрика, як стверджують представники «Фітофарму», зазнала збитків, і чималих. Не змогла реалізувати випущену партію антибіотиків і «Сальвіа»: незабаром на «Фітофарм» надійшов лист, у якому «Сальвіа» просить прийняти назад частину ліків. А збитки знову лягли на плечі фабрики. Чи треба казати, хто вигравав, а хто програвав від такої співпраці і такого інвестування?
То що являє собою компанія «Дігнус АБ»? У статті «Знову ми погрожуватимемо шведові?» наголошується на тому, що фірма розташована в Швеції, і інвестиції, які надійшли в Артемівськ, також мають «шведське» походження. Водночас у договорах купівлі-продажу, за якими постачали на фабрику сировину й обладнання, стоять печатки «DІGNUS Lіmіted, Cyprus». Та й оплата йшла не в стокгольмський банк, а в нікосійський. Тобто — розташований в офшорі.
Слід зазначити, за даними «Фітофарму», що від іноземних постачальників надійшла сировина на суму 580 тисяч 386 доларів США, в тому числі:
Дігнус АБ, Швеція — 93 тисячі 352 долари США,
Дігнус Лтд, Кіпр — 339 тисяч 641 долар США.
За всіма контрактами оплата робилася «живими» грошима ВАТ «Фітофарм» в іноземній валюті. Із сказаного вище випливає, що сировину постачали не як інвестиції безоплатно, а як процес купівлі-продажу.
— Хотілося б поцікавитися, а з ким із шведів розмовляли автори статті в «Голосі України»? —запитують члени правління. — Особисто ми за всі роки співробітництва з фірмою «Дігнус АБ» жодного шведа в очі не бачили. За дорученням від фірми діяв весь час Шолков Олександр Борисович. Мало того, якщо, як стверджується у статті, з нашої вини шведська компанія зазнала збитків у розмірі понад мільйон доларів, нехай вони подадуть у суд на підприємство. Саме так: ми наполягаємо, щоб шведи подали позов на мільйон доларів, який вони нібито загубили.
В Інтернеті про компанію «Дігнус АБ» інформації було негусто. Нічого спільного з виробництвом чи продажем медикаментів компанія не має. Жодних даних про кіпрську компанію «Дігнус Лтд» авторові матеріалу знайти не вдалося.
Виправленому... не вірити?
Майже півроку тому сталася подія, якої ніхто не чекав. Олександр Борисович Шолков, громадянин Естонії, представник «Дігнуса» і водночас голова спостережної ради ВАТ «Фітофарм», — зник. Його мобільний телефон не відповідав, на листи і повідомлення він не реагував. Замість нього на фабриці з’явився якийсь Григорій Григорович Шматков, мешканець Дніпропетровська.
— Ця людина показала доручення, нібито видане йому паном Шолковим, на представлення інтересів фірми «Дігнус», — пригадують члени правління і спостережної ради. — Але у нас одразу виникли сумніви. По-перше, у дорученні неправильно зазначено прізвище: не Шолков, а Солков. По-друге, там немає жодного слова про те, що Шматкову доручено право підпису на документах. Зрештою, як ми пізніше з’ясували у нотаріуса, доручення не легалізоване і не може вважатися документом. Крім того, нотаріус у дорученні не зафіксував правомірність пана Шолкова О. Б. підписувати документи від імені «Дігнуса АБ». Незважаючи на це, на листі на нашу адресу Г. Шматков підписався як голова спостережної ради фабрики.
— Стосовно того, що установчі документи «Фітофарму» надають надто великі права спостережній раді, то повноваження, якими на сьогодні наділені правління і спостережна рада, були запропоновані не паном Шолковим О. Б., про що свідчить протокол загальних зборів акціонерів від 20.04.2000 р., — продовжують члени правління. — За останні п’ять років спостережна рада жодного разу не збиралася, хоча повинна була це робити раз на квартал.
19 вересня нинішнього року засідання спостережної ради відбулося. Однак ініціювали його не голова (тобто О. Шолков), а члени ради. Повідомлення про дату та час проведення засідання були розіслані і Шолкову, і Шульзі, однак ці члени ради до Артемівська не приїхали. Тому засідання спостережної ради відбулося з участю трьох членів.
Тут треба ввести ще одну діючу особу цієї історії. В Артемівськ приїздить Маргарита Миколаївна Клінкевич, громадянка Росії. На «Фітофармі» вона оголошує себе... представником шведської фірми «Дігнус» і вимагає показати фінансові документи підприємства. Однак отримує відмову через те, що вся документація була залучена працівниками податкової інспекції під час планової перевірки. Така відповідь, схоже, не задовольнила пані Клінкевич. І от уже на засіданні спостережної ради її член А. Чернець доводить до відома «фітофармівців», що Клінкевич побувала в АКБ «Національний кредит» та АКБ «Укрсоцбанк», де намагалася дискредитувати підприємство, оскільки воно неплатоспроможне, реалізувало обладнання, яке перебуває під заставою, і тому кредитувати таке підприємство не можна.
Отже, на час проведення засідання спостережної ради керівництву фабрики були відомі вже три особи, які називали себе представниками шведської фірми «Дігнус АБ» (із них — жодного шведа): Шолков, Шматков та Клінкевич. Причому перший був і нині залишається головою спостережної ради, адже рішення про переобрання збори акціонерів не ухвалювали. Саме цим керувалися члени ради, які зібралися 19 вересня.
— Рада обиралася не таємно, і від того, що на ній не була присутня пані Клінкевич, вона не перестала бути легітимною, — пояснюють члени спостережної ради. Крім питань виробничих, на раді розглядалося питання повноважень пана Шматкова. А також, у зв’язку з появою неправомірного доручення, згідно зі статтею 25 «Зовнішньоекономічна діяльність підприємства» Закону України «Про підприємства в Україні» питання про необхідність залучення правоохоронних органів для перевірки зовнішньоекономічної діяльності фірми «Дігнус АБ» та українсько-шведської фірми «Сальвіа» стосовно ВАТ «Фітофарм». Адже представник фірми, з яким ми працювали понад п’ять років, раптово зник і не відповідав на телефонні дзвінки, а доручення, яке пред’явив пан Шматков, мало фіктивний вигляд.
На цій самій раді було ухвалено рішення про часткову реалізацію основних фондів підприємства. Причому обладнання продається не «кудись». Покупцем стало НВК «Екофарм», яке виробляє новий унікальний препарат «Протефлазід». Дослідну партію засобу отримано на галеновій дільниці «Фітофарму», тож обладнання використовується за призначенням. Через деякий час Григорій Шматков привіз нове доручення, видане вже шведською компанією.
— Артемівськ — місто невелике, а фармацевтичне виробництво має свої особливості, — кажуть члени правління. — Створюється враження, що майбутнє підприємства власників не обходить. — Якщо питання лише в мені, я готовий залишити свою посаду, — казав на зборах у листопаді 2002 року Петро Овчинников. — Я не боюся втратити посаду: роботи у фармацевтичній галузі вистачить усім. І якщо у фірми «Дігнус АБ» є чітка програма дій і команда, здатна цю програму реалізувати, я це тільки вітав би. Адже перед підприємством стоїть непросте завдання переходу на міжнародні стандарти організації виробництва та контролю якості продукції, так звані правила GMP. Якщо ми не почнемо працювати за цими правилами, фабрика просто зупиниться, адже нагляд і вимоги щодень посилюються. Але, на жаль, весь попередній досвід роботи свідчить, що власник насамперед піклується про власну вигоду, а не про перспективу. І цей факт не прикриєш красивими міркуваннями про іноземні інвестиції.
Ми не загрожували і нікому не загрожуємо, — продовжує Овчинников, — Шановні пани шведи, приїздіть до нас у місто, відвідайте наше підприємство. Ми зустрінемо вас як дорогих гостей і разом за чашкою чаю обговоримо ситуацію, що склалася, і визначимо перспективи розвитку підприємства. Це в інтересах і власника, і колективу.
