«Ми хочемо і будемо жити за законами людської порядності»,

— Так. Цю законодавчу проблему ініційовано майже два роки тому. Були два відповідні президентські укази. Слідом надійшов до парламенту урядовий законопроект, а також кілька депутатських. Вони вивчались, аналізувались, зводились в один. Але ж, пригадайте, були вибори до Верховної Ради, непроста організаційна перша сесія. І водночас хочеться швидше і в Європейський союз, і в Світову організацію торгівлі. Про системність цієї роботи дбали, створюючи й окремий комітет з питань європейської інтеграції з підкомітетом узгодження, адаптації законодавства. А головне, підкреслю, боліло й болить, щоб наше право не тільки узгоджувалося із світовим, а й грунтувалося на своїх, вітчизняних реаліях.

— В ухваленому законі простежується виправданий універсалізм. І це доцільно. Для прикладу звернімося до тексту закону. В одній з його статей, зокрема, сказано: «Дія цього закону поширюється на громадян України, іноземців та осіб без громадянства, а також юридичних осіб, їх філії, представництва та інші відокремлені підрозділи юридичних осіб, що забезпечують здійснення фінансових операцій на території України, а також поза її межами відповідно до міжнародних договорів України». Глобальний, так би мовити, підхід просто необхідний, оскільки законом регулюються відносини у сфері запобігання та протидії запровадженню в легальний обіг злочинних доходів та у сфері боротьби з фінансуванням тероризму.

Така узгодженість з правовими європейськими стандартами в цій галузі характерна для всіх статей закону.

— Наші проблеми пов’язані з тим, що структури у нас є і, на мій погляд, їх навіть забагато, а от механізмів, інструментів для роботи немає. Невипадково, що поточного року до суду направлено менш як половину справ, що перебували у провадженні слідчих прокуратури, податкової міліції, СБУ за ознаками легалізації коштів, здобутих злочинним шляхом. А про винесення вироку й узагалі годі й казати. А якщо розглянути якісну сторону справи. Правоохоронними органами порушуються кримінальні справи за малозначними, дріб’язковими фактами ухилення від надмірного оподаткування, які розглядаються як відмивання коштів.

Так, міжрайонним прокурором Рівненської області порушено кримінальну справу щодо голови сільського фермерського господарства, який, зловживаючи службовим становищем, не оприбуткував 4 тонни озимого ячменю нового врожаю. Отримані від реалізації зерна 1 840 грн. «легалізував», використавши для потреб господарства. В Харківській області слідчим підрозділом податкової міліції порушено кримінальну справу стосовно громадянина, який без ліцензії збув незаконно придбані алкогольні напої, а отримані від їх реалізації 30 грн. «легалізував»!

Головне завдання, що постало перед законодавцями, полягало не тільки в тому, щоб визначити головне відомство, яке виконуватиме функції регулювання та нагляду у сфері протидії згаданому злочинному явищу, а ще й у тому, щоб забезпечити його необхідним інструментарієм. Без правової бази не буде нормальної, ефективної роботи.

— У законі пропоновано запровадити дворівневу систему, яка складається з первинного і державного рівня. Суб’єктами первинного є: банки, страхові та інші фінансові організації, члени платіжних систем, еквайрингові та клірингові установи; товарні, фондові та інші біржі, професійні учасники ринку цінних паперів; інститути спільного інвестування; гральні заклади, ломбарди, юридичні особи, що проводять будь-які лотереї; підприємства та організації, які здійснюють управління інвестиційними фондами чи недержавними пенсійними фондами; підприємства і об’єднання зв’язку, інші некредитні організації, що здійснюють переказ грошей; інші юридичні особи, які відповідно до законодавства проводять фінансові операції.

Зрозуміло, що суб’єктами державного фінансового моніторингу є центральні органи виконавчої влади, Національний банк України. Вони відповідно до закону виконують функції регулювання та нагляду за діяльністю юридичних осіб, що забезпечують здійснення фінансових операцій. А крім того, як і практикується в багатьох європейських країнах, — уповноважений державний орган, тобто урядовий орган управління. Такий орган — Державний департамент фінансового моніторингу — уже діє. Це відповідає рекомендаціям експертів Ради Європи стосовно того, що ключовим органом у загальнодержавній системі протидії відмиванню злочинних доходів є структура фінансового контролю, яка отримувала б інформацію про операції, що мають ознаки відмивання «брудних» грошей, аналізувала їх та, в разі виявлення ознак злочину, передавала відповідну інформацію до правоохоронних органів. До речі, такі органи, що відповідають критеріям FATF, діють у 19 державах.

— Порядок та умови надання такої інформації відповідно до законодавства встановлюються урядом та НБУ. А стосовно таємниці визначається, що надання інформації про операцію з надходження від суб’єктів первинного фінансового моніторингу уповноваженому органу, а з ним — правоохоронним органам не вважається порушенням банківської або комерційної таємниці.

— Ми прагнули розробити такий закон, який враховував би всі можливі ситуації у цій сфері. На жаль, з першого разу цього не вдалося зробити. Це й дало підстави FATF оголосити про запровадження контрзаходів. Про що йдеться? Міжнародна організація з протидії відмиванню «брудних» грошей зробила такий крок тому, що Україна не змогла прийняти закон, який протидіє відмиванню «брудних» грошей і відповідає міжнародним стандартам. Першими, хто запровадив проти України такі санкції за рекомендацією FATF, стали США. А за ними слід чекати відповідних кроків з боку інших держав. Зауваження спричинили норми закону, які нечітко визначають, коли необхідно записувати інформацію про підозрілі трансакції, не визначені ситуації, за яких така інформація повинна надаватися правоохоронним органам, а також нечітко визначено відмінність між законом про боротьбу з відмиванням грошей та кримінальним законодавством. FATF рекомендувала країнам-членам встановити жорстку (у т. ч. юридичну) систему встановлення особи з України до того, як із нею встановлено ділові відносини, посилити механізми фінансової звітності про операції з українськими партнерами, а також бути особливо пильними під час відкриття дочірніх підприємств і філій українських компаній.

Звісно, ми повинні були відреагувати швидко. Наслідком стало внесення до закону змін, які уточнюють і конкретизують деякі його положення та враховують висловлені з боку FATF зауваження до цих положень. Таким чином, ми виконали поставлені перед нами завдання.

— Наприклад, до статті 12, яка містить широкий перелік ознак операцій, що можуть свідчити про спрямованість на легалізацію доходів, одержаних злочинним шляхом. Зрозуміло, що цей перелік не може бути вичерпним, адже зацікавлені особи не залишать спроб винаходити відмінні від описаних способи легалізації одержаних злочинним шляхом доходів і таким чином на певний час не привертати до них уваги з боку внутрішнього фінансового моніторингу. Одним із завдань останнього є вчасне виявлення нових способів легалізації доходів та повідомлення про них суб’єктів державного фінансового контролю.

З огляду на це запропоноване доповнення до статті 12, на перший погляд, має зрозумілу мету — працювати на випередження подій. Однак, з другого боку, пропоноване формулювання «інші обставини, які...» (тобто щось комусь не до вподоби і т. д.) дозволяло довільно тлумачити закон, давало підстави для суто суб’єктивного підходу у визнанні фінансової операції такою, що підлягає внутрішньому фінансовому моніторингу, а отже, створювало широке підгрунтя для зловживань з боку контролюючих осіб і могло призводити до прогнозованих негативних наслідків застосування цього закону.

Парламентські фахівці чіткіше сформулювали ознаки, за якими фінансова операція може належати до таких, що підлягають фінансовому моніторингу, оскільки наслідком такого визнання є певні обмеження прав суб’єктів фінансових операцій та інші негативні наслідки, у тому числі у вигляді юридичної відповідальності. До речі, Росія пішла цим самим шляхом, також чітко сформулювавши ці ознаки. Інший підхід суперечив би Конституції України, відповідно до якої кожному гарантується право знати свої права і обов’язки. У разі, коли ознаки фінансової операції, що має сумнівний з точки зору відмивання коштів характер, визначаються у загальному вигляді («інші підстави, які...»), обов’язок відповідних суб’єктів формулював не конкретно. За таких обставин від особи вимагалося б виконання обов’язку, якого вона за законом чітко зрозуміти не може. З другого боку, підстави для обмеження прав відповідних суб’єктів та інші негативні наслідки правового характеру також мали розмитий (неконкретний) характер.

З огляду на це проблему, на розв’язання якої спрямоване доповнення до статті 12 цього закону, пропонувалося розв’язувати шляхом чіткого і однозначного формулювання ознак сумнівних фінансових операцій, які можуть стати предметом фінансового моніторингу, в тому числі шляхом внесення в перспективі відповідних змін до статті 12 на підставі практики застосування цього закону.

— Наступним кроком має стати активізація зовнішньополітичної діяльності у цьому напрямі. Необхідно зробити все можливе, щоб пом’якшити наслідки введення санкцій. Тепер черга за дипломатами, які мають зустрітися з керівниками фінансових міністерств країн—членів FATF і пояснити нашу позицію. І, звісно, треба виконати всі зобов’язання перед цією організацією.

— Говорити про реальні наслідки для фінансової системи держави та підприємців через запровадження санкцій з боку FATF можна буде тільки після того, як країни-учасниці визначаться із заходами стосовно України. Поки проти України не застосовано таких конкретних заходів (наприклад, блокування кореспондентських рахунків українських банків за кордоном), спрогнозувати ситуацію важко. Навіть прийняті зміни не дають повних гарантій того, що ситуація не погіршиться. Предметом нашої уваги повинна стати постійна робота над створенням системи боротьби з тінізацією економіки. Ми маємо завоювати репутацію країни, де з відмиванням «брудних» грошей іде відверта і безкомпромісна боротьба, повернути собі довіру світової спільноти. А головне, держава повинна дбати про власного підприємця, створити йому умови для ефективної роботи і на власній території, і за кордоном. Думаю, що чесному підприємцеві нічого боятися, якщо він працює прозоро.