ІРАНСЬКА КАТАСТРОФА. НЕПОПРАВНА ВТРАТА

Сталася трагедія, рівної якій, напевно, досі не було за всю історію розвитку світової авіації. На борту літака АН-140, що розбився в іранських горах, були, за висловом генерального директора Харківського державного авіаційного виробничого підприємства Павла Науменка, кращі фахівці в галузі авіабудування України та Росії, цвіт авіабудування двох країн. У списку загиблих переважно відомі в світі імена, генеральні директори підприємств, які працюють на авіацію, їх заступники, керівники департаментів. «Це непоправна втрата», — наголосив П. Науменко в короткій заяві для преси, відмовляючися коментувати будь-які версії катастрофи і посилаючися на те, що такі висновки має право зробити тільки відповідна державна комісія.

Півторамільйонний Харків в шоці. Ще не стерті з пам’яті кадри трагедії на військовому аеродромі поблизу Львова сьогодні затьмарилися власним, близьким горем. Харків’яни відмовляються вірити, що таке знову могло повторитися, тепер уже з їхніми знайомими та рідними. Харків сьогодні просто вбитий горем. Загинули люди, яких, незважаючи на масштаби міста, багато хто в ньому добре знав, поважав, цінував. Загинули тоді, коли рідний авіазавод, з появою на ньому нового генерального директора Павла Науменка, ледь не щотижня радував новими контрактами, підписаними договорами, ритмічною роботою, зарплатою, що підвищувалася, а головне — ясною перспективою завтрашнього дня. Яким він тепер буде для ХАЗу, для українського авіабудування загалом, ніхто навіть і не намагається сказати.

Деякі ЗМІ вже висунули основні версії катастрофи. Але жодна з них поки що не має офіційного підтвердження. Нагадаю, що за інформацією глави держадміністрації Харківської області Євгена Кушнарьова, яку він повідомив пресі ближче до обіду вівторка після спілкування з вищим керівництвом країни, розглядають три версії катастрофи українського Ан-140 в Ірані: несправність літака, втрата керування екіпажем за умов поганої видимості, зважаючи на близькість території Іраку — літак могли збити.

Водночас деякі ЗМІ як основну висувають версію помилки пілота. Наприклад, «Кореспондент. net» висловив припущення, що «...літак Ан-140 української авіакомпанії «Аероміст-Харків», боротвий номер UR 14003 зазнав катастрофи о 17.59 (за київським часом) у понеділок, 23 грудня, коли підлітав до аеропорту Ісфахан в Ірані. Катастрофа сталася, коли літак заходив на посадку. Літак зіткнувся з горою в районі аеродрому Ісфахан у зоні видимості групи керівництва польотами. За попередніми даними, пілоти не впоралися з керуванням за умов поганої видимості, і літак врізався в гірську гряду».

Водночас в авіакомпанії «Аероміст-Харків» повідомили, що Ан-140 пілотували професійні льотчики-випробувачі.

Літак виконував політ за маршрутом: Харків—Трабзон—Ісфахан. Об 11.23 лайнер вилетів із харківського аеропорту Сокольники. О 13.45 здійснив посадку для дозаправлення в турецькому аеропорту Трабзон, при цьому пасажири не залишали літака. О 14.51 літак вилетів з Трабзона до іранського аеропорту Ісфахан.

Версію помилки пілотів вважають малоймовірною і на Харківському авіадержпідприємстві. А такий фатальний збіг обставин, коли на одному борту опинилися разом майже все кращі фахівці в галузі авіабудування, пояснюється тим, що відповідно до раніше досягнутої домовленості між ХДАВП, АНТК імені Антонова та HESA на церемонію «викочування», підняття в небо другого серійного літака іранського складання було запрошено керівників провідних підприємств авіаційної галузі України та Російської Федерації, які брали участь в кооперації з виробництва літака Ан-140 в Україні, Ірані, а також в організації виробництва літака на Самарському заводі в Росії.

Відповідно до контракту, укладеного 1995 року між АНТК імені Антонова та іранською літакобудівною компанією HESA, і договором між ХДАВП і АНТК імені Антонова, ХДАВП, будучи учасником контракту з української сторони, здійснює поставки деталей, вузлів та агрегатів літака Ан-140 до Ірану. ХДАВП також проводить навчання іранських фахівців за провідними напрямами літакобудування. Під час офіційного візиту Президента Ісламської Республіки Іран до України було підписано міжурядову угоду про створення консорціуму в галузі авіації. З метою розвитку цієї угоди було визначено необхідність прискорення розвитку контракту про спільне виробництво літаків Ан-140 в Ірані.

За планом, раніше узгодженим з усіма учасниками, виліт відбувся 23 грудня 2002 року об 11.15 за місцевим часом із харківського аеропорту Сокольники. Політ відповідно до угоди про співпрацю та взаємну допомогу між ХДАВП та ТОВ «Аероміст-Харків» виконував екіпаж ХДАВП у складі: командир екіпажу — льотчик-випробувач другого класу Геннадій Петрович Анцибор (наліт 2000 годин, на Ан-140 — 160 годин, кількість посадок на аеродром Ісфахан — 7), другий пілот —льотчик-випробувач першого класу Сергій Вікторович Чайченко (наліт 6600 годин, на Ан-140 — 651 година, кількість посадок на аеродром Ісфахан — 16).

За програмою візиту планувалося провести конференцію про перспективи виробництва літака Ан-140, скоординувати обсяги поставок комплектувальних виробів на 2003 рік, виробити узгоджену політику з питань їх постачання. Після завершення конференції всі її учасники мали бути присутні на церемонії «викочування» другого серійного літака Ан-140, складеного на авіаційному заводі HESA.

На борту літака було 44 особи: 6 членів екіпажу та 38 пасажирів, серед них — одна дитина, 1995 року народження, син працівника представництва підприємства «Мотор-Січ» в Ірані, з них 39 громадян України і п’ятеро громадян Росії — представників авіаційних підприємтв-суміжників.

Літак Ан-140 виробництва Харківського державного авіаційного виробничого підприємства, бортовий номер 14003, серійний номер 0204, дата випуску 30.11.02, налітав з початку експлуатації 71 годину 28 хвилин, виконав 27 посадок. Літак було передано в експлуатацію авіакомпанії «Аероміст-Харків» відповідно до договору фінансового лізингу між лізинговою компанією «Укртранслізинг» та авіакомпанією «Аеромост-Харків».

Сертифікат експлуатанта авіакомпанія «Аероміст-Харків» одержала 2 серпня 2002 року. Перший регулярний рейс було виконано 13 вересня 2002 року за маршрутом Харків—Київ. За зазначений період було відкрито регулярні рейси до Києва, Ужгорода, Батумі, проведено презентації рейсів на літаку Ан-140 до Австрії, Росії, ОАЕ, Казахстану; літаки брали участь в авіаційних виставках «Цивільна Авіація 2002» (Москва), «Авіасвіт XXІ» (Київ), ІRAN-AІRSHOW’ 2002 (Іран), AІRSHOW CHІNA 2002 (Китай), САКС-2002 (Красноярськ).

Прикметно, що Ан-140 з бортовим номером 14003 був саме тією машиною, яка останнім часом не сходила зі сторінок не тільки харківської, української, а й світової преси. Представники заводу на ньому «носилися», як усюдисущі, по багатьох країнах, піддаючи машину випробуванням в різних кліматичних зонах, встановлювали рекорди для даного типу літаків і, звичайно ж, укладали чималу кількість контрактів, підкоряючи витонченістю, витривалістю та надійністю машини.

Найгучніший успіх борт 14003, напевно, мав на нещодавньому грудневому Сибірському аерокосмічному салоні. Це була одна з небагатьох машин, яка витримала тамтешні п’ятдесятиградусні морози і чудово проявила себе і в небі, і на землі. Літак пройшов 14000 кілометрів в умовах низьких температур, а до цього без будь-яких проблем подолав значно більші відстані в країнах зі спекотним кліматом, підтвердивши відмінні експлуатаційні якості.

Звісно, літак, який так стрімко утверджувався на авіаційному ринку світу, міг стати об’єктом змови, терористичного акту тощо. Багато хто вже каже про можливість неякісного палива, залитого в Туреччині, про інші технічні або навігаційні «підставки». Але ще раз наголошую, це все поки що припущення.

На момент передачі матеріалу в номер з ХАЗу надійшло повідомлення, що державна комісія України вилетіла на місце падіння українського літака.

 

Харків.