Моє знайомство з цією людиною не було випадкове. Нас відрекомендували одне одному у стінах «Голосу України». Цілу годину, що промайнула, як мить, наш гість читав вірші, ділився планами, розповідав про вихід у світ чергової збірки пісень. Хто не знає — знайомтеся, а хто знає —вітайте: поет, заступник голови київської організації Національної спілки письменників України, заслужений діяч мистецтв України Леонід ФЕДОРУК.

— Леоніду Євгеновичу, знаю, що ви нещодавно повернулися з Москви, де брали участь у Днях України в Росії. Розкажіть, будь ласка, про це докладніше.

— Надзвичайно приємно, що в Росії є Культурний центр України, де збираються наші земляки. Коли ми прийшли туди, відразу вразило: вільних місць у залі не було. На цю зустріч завітали, зокрема, представники московської мерії, професори університету Дружби народів, поети. Певна річ, я читав вірші українською мовою. Але то не стало на заваді розумінню поезії. Це ще раз підтверджує, що вірші сприймаються душею. А вона, як відомо, якоїсь однієї мови не має. Цей вечір тривав майже чотири години, і по закінченні люди не хотіли йти додому. І потім на прохання зали я прочитав ще не одного вірша...

— Чи не втомилася публіка? Адже слухати вірші чотири години поспіль ще й іншою для аудиторії мовою, певне, досить важко?

— Для присутніх там людей моє ім’я було нове. Отже, відчувався інтерес. А пізніше багато хто з них зізнався, що разом зі мною начебто повернувся в Україну. Туди, де колись жили, навчалися і де залишили своїх рідних.

— А що нового у вашому творчому доробку?

— У січні—лютому очікую на вихід книжки пісень «Золотої осені нектар». До неї ввійшли майже 80 пісень з нотами, авторами музики якої є Олександр Білаш, Анатолій Пашкевич і багато юних композиторів. Щойно підготував рукопис книжки «Леоніди». В ній немає жодного вірша з опублікованих раніше. У збірці будуть вміщені також деякі листи, рецензії та газетні статті. Окрім цього, побачив світ альбом «Любімо її», де з дванадцяти творів десять написано на мої вірші й музику.

— Ви казали, що багато пісень на ваші вірші написали юні композитори...

— Є так звані фонди дитячої творчості. Торік ми провели перший київський фестиваль «Ровесники незалежності». Тепер у нас є представництва у чотирнадцяти областях України, на їх основі створено всеукраїнський доброчинний фонд.

У 1991 році, коли наша країна стала незалежною, народилося 628 тисяч дітей. Ми поставили за мету виявити серед них таланти. Нині можемо пишатися одинадцятирічним композитором Віталієм Кияницею. Саме його десять мелодій на мої вірші будуть представлені у книзі «Золотої осені нектар».

Повертаючись до фестивалю «Ровесники незалежності», додам: у нас було 180 лауреатів і дипломантів у найрізноманітніших сферах — вокал, хореографія, література, музика, образотворче мистецтво. Організували й виставку рукотворних праць цих дітей. Безперечно, всі вони мають надзвичайно великий потенціал. І дуже хочеться, щоб ці діти завжди пишалися, що вони — ровесники незалежності України.