Вибори, які вибираємо, — 3

На відміну від попередніх опитувань, цього разу картина приблизно однакова майже в усіх регіонах. Більшість опитуваних — 45 відсотків — переконані прихильники наявної — змішаної моделі виборів. Найбільше прихильників змішаної виборчої системи проживає у Чернігівській області. Найменше — у Житомирській. Як повідомляє наш чернігівський кореспондент Сергій Павленко, респонденти вважають, що треба зберегти наявну модель виборів через кілька причин. Так, заступник голови Ріпкинської районної ради Володимир Стельмах висловив думку, що «якби в Україні було 2—3 партії, а не 120, як нині, то можна було б перейти до пропорційної системи виборів, а так я за змішану виборчу модель». А Олена Ткаченко, літературний редактор «Чернігівського вісника», стверджує: «Я — за змішану систему. Бо голосувати за одні партійні списки — це голосувати здебільшого за «котів у мішку». Ну, знаєш 4—8 лідерів партійної верхівки. А хто нижче у списку? Там такі бувають «коти»!»

Майже 25 відсотків наших читачів віддали перевагу мажоритарній системі виборів. Левову частку голосів —по 45 відсотків — вибори в одномандатних округах отримали у двох областях: Донецькій та Житомирській. Житомиряни, як передав наш власний кореспондент Олексій Кавун, висловили з цього приводу такі думки:

— Перед виборами партійні лідери один за одним приїжджають, обіцяють. А після виборів товчуться у Києві, ми їх і в очі не бачимо. І взагалі знаємо лише тих, хто на початку списку;

— Володимир Сацюк, якого обрано від Житомира, уже всі школи в місті комп’ютерами забезпечив. А від житомирян, які пройшли за партійними списками, ми жодної користі не маємо;

— Щоб потрапити у партійні списки, вони там усе одно великі гроші платять. А потім їм усе повертається, коли їх інша фракція перекуповує.

Лише трохи більше 16 відсотків прихильників пропорційної моделі виборів нараховується в цих регіонах . Отож парламентським прихильникам виборів за партійними списками, напевне, все-таки варто більше цікавитися думкою пересічних громадян. Щоправда, аргументи прихильників пропорційної системи виборів також досить переконливі. Так, наш власний кореспондент на Доннеччині Ліна Кущ, навела такі висловлювання наших респондентів:

— Я все життя голосував за комуністів. Комуніст —значить за народ. А то ці кандидати їздять округом, перед виборами наобіцяють, а як вибори пройшли — про народ забули. — Є можливість впливати на курс держави. Ось у Німмеччині німці проголосували за «зелених» — значить уряд повинен більше уваги приділяти проблемам екології. Тобто тому, що людей хвилює.

Поки що не визначилися з тим, як обирати народних депутатів, лише 15 відсотків наших читачів. Проте така пасивність породжена певною мірою розчаруванням народними обранцями, а ще — позицією деяких партій. Ось що, зокрема, сказали вінничани нашому власному кореспонденту Віктору Скрипнику:

— Дехто із знаних політиків частіше змінює свої погляди, ніж рукавички. Створив одну партію, згодом —другу. Тільки голови морочать людям.

Іще одна причина апатії і недовіри пересічних громадян у тому, що жодна з наявних партій не говорить відверто про кошти, на які вона створювалася та існує. Вінничани переконані, що йдеться передусім про гроші, зароблені аж ніяк не чесним шляхом. Отож не дивно, що частина респондентів вважає, що депутати паразитують на народних коштах і не виправдовують довіри.

Власне, якісь висновки ми робити не будемо. На нашу думку, наведені висловлювання, як і результат опитування, — інформація для роздумів. Насамперед народним депутатам.