Напередодні Нового року прийнято підбивати підсумки. 2002-й для України був багатим на резонансні політичні події. Цього року в країні відбулися парламентські вибори, у Верховній Раді у муках народжувалася більшість, був призначений новий уряд, у якому Віктор Янукович замінив Анатолія Кінаха... Однак чи не найяскравішою сторінкою року багато експертів вважають перемогу політичного блоку «Наша Україна» на парламентських виборах. Менш як за рік блокові вдалося стати потужною силою, що отримала підтримку кожного четвертого виборця. З лідером «Нашої України» Віктором Ющенком ми обговорили головні події року, що минає.

— Вікторе Андрійовичу, чи досягли ви цілей, поставлених на початку 2002 року?

— Щойно до моєї приймальні зателефонував виборець — киянин Віктор Прокопенко. Він сказав, що збирається подати в суд на депутатів-перебіжчиків, яких він назвав «корисливими зрадниками». Ця позиція звичайної людини багато чого варта і особисто для мене є своєрідним підсумком року. Українське суспільство змінюється, суспільна думка, незважаючи на тотальну цензуру та маніпуляції, формується у правильному напрямку — далі так жити не можна. У своєму ставленні до того, що відбувається у владі, виборці практично одностайні — лише шість відсотків підтримують цю владу. Переважна більшість українців хочуть жити за європейськими правилами, проте бачать, що влада продовжує гратися з принципами.

Головна мета, яку поставила перед собою «Наша Україна», — це кардинальна зміна системи влади. Мета достатньо амбіційна, і рік — занадто короткий період для її реалізації. Повірте, 2002 рік став важливим, а можливо, й визначальним етапом на шляху до втілення цієї мети. Виборча весна та гаряча політична осінь заклали фундамент майбутніх змін, і зупинити процеси демократизації суспільства вже неможливо, незважаючи на церберські прийоми, які використовує влада.

«Наша Україна» наполягає на тому, що українська політика — і зовнішня, і внутрішня — повинна стати прогнозованою та публічною. Парламент де-факто має бути незалежною гілкою влади, впливовим законодавчим інститутом, а не філіалом адміністрації Президента. Депутат присягає своїм виборцям, а не «прихиляє коліно» на вірність сюзерену, як цього вимагає сьогоднішня напівфеодальна українська влада. Думаю, «Наша Україна» зробила свій внесок у зміну політичної атмосфери Верховної Ради. Фракція залишається найчисельнішою в парламенті і послідовно відстоює свої позиції. Впевнений, що завдяки вірності своїй ідеї з боку більше ста депутатів, в цьому парламенті вдалося зберегти острівець незалежності, довести, що мати власну гідність — честь для політика. Хоча зрада і яничарство — товар, що дуже високо цінується сьогодні у Верховній Раді. І це засмучує.

Знаєте, якщо хтось думав, що вже в квітні 2002 року його зігріє влада під своїм теплим крильцем, то він помилявся. Я ніколи не мав відношення до цього кола.

Біда в іншому. На жаль, 2002 рік став роком втрачених можливостей не тільки для демократичних сил, а й для України загалом. Ми ще більше віддалилися від Європи, нас дедалі менше розуміють сусіди, влада ніколи не була такою далекою від свого народу, українці розчаровані своєю політичною елітою. По суті, проведена ревізія виборів, і в меншості опинилося не декілька фракцій, а народ. Адже 70 відсотків українців у березні віддали свої голоси за «Нашу Україну», БЮТ, СПУ та КПУ.

Але я оптиміст, і усвідомлюю, що дорога до перемоги не може бути короткою, широкою і гладенькою. Ми на правильному шляху, ставимо перед собою реальні цілі та реальні строки їх досягнення.

— Чи успішний був для вас 2002 рік?

— Розмірковуючи над успіхами року, я не хотів би розділяти Ющенка-політика та Ющенка-людину. Цей рік був для мене досить вдалим. Дякувати Богу, ростуть і радують мене діти та онучка, жива і здорова моя мама, якій виповнилося 84 роки, мені добре та затишно в моїй родині, я кохаю, і кохають мене. Цей рік став роком дуже серйозної перемоги на виборах. Особливо її цінність відчувається, якщо врахувати українські політичні реалії. Я дуже ціную свою команду, тих, хто незважаючи на найжорсткіший пресинг, залишився вірним нашій ідеї. Повірте — це коло набагато ширше, ніж фракція «Наша Україна» або блок. У списку однодумців — сотні тисяч українців, представників усіх регіонів країни. У цьому році я здійснив «навколосвітню» подорож Україною. Мабуть, цей тур регіонами був одним із моїх найважливіших та знакових вражень року. Проте, незважаючи на жорсткий робочий графік, мені хоч іноді вдавалося вирватись на дачу, побути з родиною, знайти час для своїх захоплень. Моє життєве кредо — бути оптимістом, кожний прожитий нами рік — вже велика удача.

— А що ви вважаєте своїм найбільшим досягненням у 2002 році?

— Проект «Наша Україна», попри віщування скорої смерті, безпрецедентний тиск, зради слабких людей, живе і йде вперед. Сьогодні фракція переживає важкий період: випробування на міцність. Але це теж треба пережити: будь-який еволюційний процес — це відбір сильних та відхід слабких.

— Що вам не вдалося здійснити в 2002-му?

— Головне — не було розв`язано глибинну політичну кризу. Хворобу не вилікували, її знову загнали всередину, а це означає, що у будь-який момент може виникнути рецидив, як це вже відбувалося протягом кількох останніх років. Не вдалося вийти на формулу консолідації демократичних сил. Я розумію, що це —романтичний і майже нереальний у сьогоденній ситуації сценарій, але він — найкращий рецепт для України. У цьому я твердо переконаний. Нехай мене критикують за надмірний романтизм, але я завжди буду готовий простягнути руку для діалогу, я буду пропагувати ідею «круглого столу» для усіх політичних сил. Кілька разів ми наближалися до формування правдивої демократичної коаліції. Ми прагнули створити парламентську більшість в європейському розумінні цього слова, а не псевдооб’єднання, збите докупи страхом і грою на людських слабкостях. Якби парламентові дали сформувати більшість, а на його базі — коаліційний уряд, то результати співпраці Верховної Ради і уряду вже через рік відчув би кожний українець. Але було обрано інший сценарій: підмінили поняття, змінили прізвища, а не модель. Без системного підходу до реформи всієї владної вертикалі немає значення, хто яку посаду обіймає. Персони не є визначальними в цій моделі, створено систему, яка клонує політичні патології. Хотілося б, щоб новий уряд якнайшвидше усвідомив, що працювати з парламентом, в якому немає стабільної більшості, об’єднаної програмою та принципами, дуже важко.

— Чому «Наша Україна», яка на парламентських виборах отримала найбільшу кількість голосів, не представлена в керівництві Верховної Ради та в Кабміні?

— Ви ще забули включити до цього переліку регіональну владу. На місцях в результаті кадрових чисток за останні півроку змінили більше 150 керівників. Здебільшого через підозру в симпатіях до опозиції. 17 грудня у Верховній Раді нелегітимна лічильна комісія без бюлетенів, без поіменних списків, в яких депутати повинні ставити свій підпис, без урн для голосування оголосила про заміну керівництва Національного банку і парламентських комітетів. Я розцінюю ці події як початок державного перевороту. Це — політичне шахрайство, здійснене шулерами від політики. Але такі сценарії занадто дорого коштуватимуть Україні. Причина такої агресивної, непродуманої, неєвропейської політики одна — влада обрала олігархічну модель розвитку, Україна перебуває в одній із фаз диктатури, нею відверто керують декілька кланів. У 2002 році в кількох європейських державах відбулися вибори. Але вражає контраст між результатами цих перегонів із українською дійсністю. У Німеччині перевага червоно-зеленої коаліції лише в декілька голосів стала вирішальною. Соціал-демократи разом з зеленими знову при владі. ХДС-ХСС разом з лібералами мають лише на кілька депутатів менше, але визнають результати волевиявлення німців. У Туреччині та Австрії урядова криза призвела до дострокових парламентських виборів. Турецький прем’єр, партія якого зазнала нищівної поразки на виборах, у той самий день подав у відставку. А у нас екс-керівник уряду — другий номер виборчого списку «За ЄдУ» — після нищівної поразки у березні 2002 року навіть і не подумав про добровільну відставку. Мало того, представники тієї ж «Єди», що розпалася після виборів, замінили в уряді декого із соратників і оголосили світу про формування першого в історії України коаліційного уряду. У нас безсоромно підміняють поняття і принципи, тому політичні сили, що перемогли на виборах, не представлені в керівництві парламенту та в уряді. Але владі, яка сьогодні оголошує себе «сильною, як ніколи», важко буде пояснити ці пертурбації і власним громадянам, і закордонним партнерам.

— Можливо, це трапилося через неправильну стратегію блоку?

— Чесний відповідальний політик ніколи не буде списувати все лише на зовнішні чинники. Були і внутрішні проблеми, і прорахунки. Сьогоднішня ситуація — предмет серйозного аналізу, який проводить «Наша Україна». Особливе розчарування і біль викликають люди, які вийшли із фракції. Я не приймаю їх пояснень, для мене цілком зрозуміло, що причиною стали особиста слабкість, політичне або особисте «его». Я розумію, як нелегко витримати тиск, залякування і шантаж, але визначальною для політика має бути воля виборців. Ми вважаємо, що люди, які зрадили виборців «Нашої України», мають покласти депутатські мандати.

— Вікторе Андрійовичу, які ваші плани на наступний рік?

— Колись французький філософ Паскаль точно підмітив: «Людина організована так, що її думки весь час зайняті або минулим, або майбутнім. Через це ми не живемо сьогоднішнім днем, а тільки згадуємо або мріємо». Для мене є дуже важливим сьогоднішній день, коли закладається фундамент стратегії на 2003 рік. У політиці тема номер один, яку я буду відстоювати, — це консолідація всередині парламенту та на рівні політичних та громадських організацій. Вже сьогодні ми готуємо з’їзд депутатів «Нашої України» всіх рівнів. Збори стануть новим етапом у житті блоку. На з’їзді буде представлена політична, соціальна та економічна програма «Нашої України» на 2003 рік. Його проведення заплановано на лютий. Ми працюємо над створенням широкої демократичної коаліції і всередині парламенту, і на рівні позапарламентських політичних сил та партій. «Наша Україна» буде активно співпрацювати з колегами-парламентаріями з-за кордону, ми працюємо над розширенням політичних контактів. У мене буде багато поїздок по Україні. Особливу увагу в нашій роботі ми приділимо кільком цільовим програмам, зокрема захисту свободи слова.

Але хоча б якими були турботи, давайте згадаємо, що ми розмовляємо напередодні Нового року і Різдва Христового. Я вітаю всіх читачів зі святами, бажаю їм і їхнім родинам щастя, здоров’я і добра.

Взяв інтерв’ю Андрій КОСТИЛЬСЬКИЙ.