Національна асоціація «Укрцукор», попри усі негаразди з виробництвом та реалізацією солодких кристалів у сезоні 2001—2002 років, прогнозує стабілізацію на ринку принаймні до початку нового сезону переробки цукрових буряків.
Нагадаю, згідно з постановою Кабінету Міністрів граничний обсяг поставки цукру на внутрішній ринок становить 1800 тисяч тонн. Якщо зважити на те, що вітчизняні цукрові заводи цього року виготовлять (за прогнозами галузевих управлінців) 1450 тисяч тонн бурякового цукру, а перехідні залишки сягнули 350 тисяч тонн, то в перерахунку на місячну потребу має вистачити до вересня наступного року. Заспокоюють і результати цінового моніторингу — практично в усіх областях спостерігається стабілізація оптово-роздрібних цін на рівні 2200—2250 гривень за тонну. На минулому тижні в окремих областях вона навіть знижувалася до мінімальних, затверджених Кабміном, 2050 гривень. Це свідчить про чималі запаси цукру, перевищення пропозиції над попитом, значну кількість операторів ринку, тобто продавців. А ще, мабуть, і про те, що підприємства харчової промисловості запаслися цукром заздалегідь за поміркованішими цінами.
Однак чимало продавців занепокоєні можливою експансією на ринку цукру-сирцю, який руйнував рожеві прогнози вже не раз. Несанкціоноване пільгове завезення цукру-сирцю здатне одразу «обвалити» цінову ситуацію.
Як стало відомо від одного з операторів ринку, за 20 кілометрів від Одеси на рейді в Чорному морі стоять судна з цукром-сирцем місткістю 43 тисячі тонн, 35 тисяч тонн і 30 тисяч тонн. Нібито цукор-сирець обсягом 78 тисяч тонн планує завезти «Українська продовольча компанія» спільно з фірмою «Принцесса» за посередництва структури, яка має податкові пільги. Оскільки всі причали Одеського порту перебувають в оренді, а вантажі ще не розмитнювалися, гарантувати достовірність інформації операторів ринку ми не можемо. Зате можемо стверджувати, що собівартість тонни білого цукру з сирцю становитиме 1500 гривень за тонну. Це дасть у руки його власників демпінговий козир, здатний спричинити ціновий обвал на ринку, поставити під сумнів реалізацію багатьох інвестиційних проектів українських цукроварів та трейдерів.
Ланцюгову реакцію проблем на солодкому ринку можна уявити. Програвши конкурентну боротьбу за доходи, цукрозаводи не розрахуються з постачальниками сировини (на часі!). Отже, сільгоспвиробники не матимуть ресурсів розпочати сівбу. А відтак виробництво бурякового цукру взагалі стане проблематичне. Можна сміливо прогнозувати неспроможність більшості цукрозаводів перерахувати належні платежі до бюджету. Отже, переробні підприємства остаточно стають збиткові, що дає змогу новим магнатам скуповувати їх за безцінь. Не сумнівайтеся, нові «господарі» доб’ють галузь, безповоротно посадивши її на сирцеву голку. А там внутрішня ціна на цукор, того й чекай, становитиме 500 доларів за тонну. Спостерігаючи за тим, як розгортаються події у бурякоцукровому комплексі останніми роками, такий сценарій видається цілком логічним.
