У палаці «Україна» співав та грав знаменитий гурт «Кобза». А з ним — його давні та добрі колеги по сцені. Концерт так і називався: «Кобза» збирає друзів». Торік, на своє 30-річчя, ансамбль не знайшов коштів для концерту на кращій сцені країни. Лише нині продюсер Андрій Толчанов узяв кредит для організації такого вечора. Чи ризикував продюсер вилетіти в трубу? Сподіваймося, що ні. Зрештою, зал Національного палацу був повний.
Кирило Стеценко, який зіграв на скрипці з ансамблем-бенефіціантом «Карпатську фантазію», оголосив 15 грудня днем народження «Кобзи». «У всіх країнах бережуть свої національні святині. «Кобза» — наша святиня. І ми маємо її берегти», — сказав музикант.
Ці слова, які можна вважати лейтмотивом концерту, не взялися з нізвідки. Роками призабута на Батьківщині «Кобза» подорожувала світом. Гурт об’їхав 40 країн. З одного боку — так, це визнання. З другого — вдома «Кобза» не мала такої пробивної сили, щоб посунути стіну комерційних проектів-одноденок. А тим часом Захід божеволів від «world-musіc». Багатовікова музична культура різних народів вихлюпнулася на «популярні» сцени планети. Можливо, завдяки цьому настав час знову народитися й нашій «Кобзі». Звичайно, т а м на хлопцях робили б великі гроші. До слова, ще за часів залізної завіси в США вийшов неліцензований диск «Кобзи» — «Заборонений в СРСР». Абсурдність сучасних місцевих реалій у тому, що метри естради мають ще й платити за себе...
Свою вірність мистецтву, випробуваному роками, засвідчив Микола Мозговий. Навіть стан здоров’я не завадив йому це зробити (народний артист прибув на концерт з ціпком). Така самозреченість зрозуміла: відомий музикант свого часу енергійно співпрацював з «Кобзою».
Незрівнянна Ніна Матвієнко стала окрасою концерту. Серед гостей були також циганський театр «Романс», Всеволод Татаренко, Геннадій Татарченко. У залі серед інших знайомих облич можна було побачити відомого композитора Мирослава Скорика і співачку-легенду Валентину Купріну, яка теж певний період творчого життя присвятила «Кобзі».
Заздалегідь глядачам пообіцяли експерименти від «Кобзи». Музиканти з великої літери вкотре показали, що вони на ти з джазом, ритм-енд-блюзом, роком, хіп-хопом... Недарма їм давали нагороди на престижних фестивалях. Зокрема, кілька місяців тому «Кобза» отримала гран-прі в Осаці (Японія) на фестивалі «Наватас».
Не так давно лідер «Кобзи» народний артист України Євген Коваленко навів мости з музичним молодняком — гуртами «Гайдамаки» і «Танок на майдані Конго» (як коментували в залі, «Кобза» на майдані Конго»). На концерті слухачам показали те, що народилося від цих контактів. А оскільки зал заповнили переважно ті, хто любив «Кобзу» 30 років тому, то можна було спостерігати, як під час експериментів з молоддю солідні дядечки та «бальзаківські» тітоньки затуляли вуха, хитали головами чи стрімголов вистрибували в буфет.
Протягом усього вечора ветерани українського фолку були в ударі. Вони виконали свої хіти попередніх років. Проте на заклик до залу — підспівувати — публіка не могла відгукнутись на повну. І не з причини байдужості чи скутості. Заважав поганий звук (якщо точніше, фонограма). Голосів було майже не чути навіть у найближчих рядах.
