Виповнилося 110 років від дня народження Миколи Куліша — найпотужнішого українського драматурга ХХ століття. «Патетична соната», «Мина Мазайло», «Народний Малахій» — це золотий фонд нашої культури. Втім, з тринадцяти п’єс Куліша за його життя були заборонені шість. Тепер дозволені всі, але на сцені з’являються мало. Цього літа кілька з них можна було бачити на фестивалі в Херсоні.
Народився Микола Гурович 1892 року в селі Чаплинка на Херсонщині. Переїхав у повітове містечко Олешки навчатися. З початком світової війни склав екстерном іспити за гімназію, подався в Одеську школу прапорщиків, потім на фронт. Після утворення УНР повернувся додому, очолив Олешківську раду. В 1919 році разом з Дніпровським полком відступав до Києва, був начальником групи військ Херсонського напряму, став комуністом.
Після війни керував освітою в Олешківському повіті. Тоді на півдні України лютував голод. Саме про це його перша п’єса «97» (поставлена 1924 року). Куліш починає свій тріумфальний і трагічний шлях в театр. Зближується з Курбасом, переїздить до Харкова. 1927 року стає президентом ВАПЛІТЕ. Але 1931 рік міняє карти у грі. Система з’їла Куліша, як і його наївного героя Малахія. Курбас писав: «Народний Малахій» вийшов політичною катастрофою для театру». Протокол чистки парторганізації письменників від 14 червня 1934 року свідчить: «Виступавші товариші заявили, що майже всі п’єси Куліша мають яскраве націоналістичне забарвлення і фактично спрямовані проти лінії партії». 8 грудня 1934 року його арештовано і засуджено до десяти років таборів.
Востаннє він обізвався з Соловків 15 червня, а 3 листопада 1937 року Миколу Куліша розстріляно в Сандормоху. П’єси його побачили світ аж через 50 літ.
