Україна — НАТО: перспективи взаємовідносин

 Проблема розширення ЄС, підготовка до ступу України до НАТО — теми, які розглядалися в Парижі на 48-й сесії Асамблеї Західноєвропейського союзу. В сесії взяв участь перший заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань європейської інтеграції, уповноважений фракції НДП Олег ЗАРУБІНСЬКИЙ. Саме його «ГУ» попросив поділитися враженнями та прогнозами щодо входження України до Організації Північноатлантичного договору.

— Олег Олександрович, ця сесія — чи не перше європейське зібрання, яке відбувається після історичного Празького саміту НАТО, де, як відомо, було прийнято рішення про безпрецедентне розширення кола учасників цієї організації. Як ви вважаєте, що чекати світовій спільноті вже найближчим часом?

— Ми маємо шанс стати свідками епохальної події: Організація Північноатлантичного договору вперше в своїй історії об’єднає більшість європейських країн, а кордони альянсу, наблизившись до кордонів України, практично сягнуть географічного центру Європи. Невдовзі може збільшитися вдвічі й Європейський союз, також ставши сусідом нашої держави.

— В Україні жоден міжнародний процес не викликає такого живого інтересу, як розширення НАТО. Чому?

— Це запитання має неоднозначне сприйняття як в українському суспільстві, так і політикумі. Попри те, є достатньо підстав вважати, що тенденція до ствердження інтеграційного руху України за євроатлантичним вектором набула незворотного виміру: третина населення країни стабільно підтримує цей курс. І це дуже високий показник для держави, яка поки що не є навіть кандидатом на вступ до НАТО. Ще третина може подвоїти цей відсоток вже в недалекому майбутньому. З огляду на це, можна говорити про консолідовану позицію основних політичних сил та скоординований підхід законодавчої і виконавчої гілок влади до цього питання. Ще оптимістичнішою є картина щодо суспільної та політичної підтримки курсу України за вектором руху до Європейського союзу.

В Україні НАТО розглядають як базовий елемент нової архітектури загальноконтинентальної безпеки, особливо в сучасних умовах нових викликів нашому спільному сталому й безпечному існуванню, Європейський союз вважається осередком економічного процвітання, соціальної стабільності, гарантією добробуту населення; а співробітництво з ними — як вирішальний чинник забезпечення незалежності держави, її демократичного розвитку та територіальної цілісності, зміцнення національної безпеки в усіх її вимірах.

— Тож ви вважаєте, що в умовах розширення європейських та євроатлантичних структур Україна прагне бути суб’єктом відповідних процесів?

— Не тільки прагне, а й однозначно бачить себе в третій хвилі розширення альянсу, а в недалекому майбутньому й Євросоюзу. Остаточний євроатлантичний вибір нашої держави знайшов своє формальне підтвердження у схваленій українським керівництвом 23 травня ц. р. Стратегії України щодо Північноатлантичного договору, з яким вона вже має з 1977 року відносини особливого партнерства. Кінцевою метою цього стратегічного курсу є набуття Україною повноправного членства в альянсі. Стратегія інтеграції України до ЄС, схвалена українським керівництвом 1998-го, конкретизована Програмою інтеграції України до ЄС 2000 року.

— А що Україна може зробити для того, щоб відповідати європейським критеріям для вступу до НАТО?

— Ми цілком свідомі того, який шлях нас очікує, але це наш вибір і він відповідає, врешті-решт, життєво важливим інтересам українського народу. Ми знаємо, яким критеріям має відповідати новий член цих організацій, і готові заради їх досягнення наполегливо працювати, поєднавши зусилля всіх органів державної влади України. Впевненості й натхнення в цьому нам надають наші сусіди, деякі з них такий шлях вже здолали, а інші успішно ним просуваються. Одним з вирішальних чинників успішного просування цим курсом вважаємо відкритий, щирий діалог з нашими європейськими та євроатлантичними партнерами, повну транспарентність у наших відносинах, до чого ми, попри наявні останнім часом ускладнення у взаєминах, готові.

— Чи не вважаєте ви, що деякі депутати та Верховна Рада України приклали руки до ускладнень, про які ви щойно сказали?

— Знаєте, у великій сім’ї як то кажуть... А що стосується українського парламенту, то справді важко переоцінити його роль у процесі забезпечення досягнення нашою державою відповідності політичним критеріям підготовки до членства, таким як: плюралістична демократія, верховенство права, дотримання прав людини, а також інші положення важливих відповідних документів. Тут, як і в питанні впровадження дійового демократичного контролю над військовою організацією та правоохоронними органами держави, парламент України має сказати чи не вирішальне слово.

І перший крок у цьому напрямі нами вже зроблено: з ініціативи Верховної Ради 23 жовтня ц. р. відбулися парламентські слухання, присвячені взаємовідносинам та співробітництву України з НАТО, — перша в історії українського парламентаризму широкомасштабна акція з таким порядком денним. Можемо констатувати: внесок слухань у вироблення нових бачень партнерства України з НАТО, реформування Збройних Сил України відповідно до стандартів НАТО, формування у масовій свідомості сприйняття альянсу як гаранта колективної безпеки на європейському континенті, поширення об’єктивної інформації про цю структуру і, таким чином, у справу євроатлантичної інтеграції України є вагомий. Затвердивши рекомендації слухань, український парламент фактично проголосував за вступ держави до НАТО. Такого самого позитивного резонансу набули й слухання про відносини України з ЄС, які відбулися нещодавно.

— Наскільки НАТО вигідне розширення своїх «кордонів» за рахунок України?

— Реалізація європейського та євроатлантичного курсу відповідає не тільки інтересам України, але й усієї європейської спільноти. Набуття нашою державою членства в НАТО слугуватиме передусім зміцненню загальноєвропейської безпеки та стабільності на континенті. Ми поділяємо точку зору тих, хто вважає, що саме тоді можна підвести риску під холодною війною. А повноправна участь України в діяльності ЄС надасть йому щонайменше можливість успішніше розв’язувати завдання із створення власне європейської системи безпеки, використати ті наші можливості, які сьогодні союз змушений шукати за океаном — я маю на увазі забезпечення аеромобільності європейського корпусу швидкого реагування за рахунок української транспортної авіації. Безумовно, це не єдиний аргумент на користь зацікавленості об’єднаної Європи в Україні.