«Демократичний контроль над збройними силами». Під такою назвою в приміщенні українського парламенту нещодавно відбувся семінар з участю представників комітетів ВР України з питань національної безпеки і оборони, з питань євроінтеграції, РНБО, Парламентської асамблеї НАТО, Женевського центру демократичного контролю за збройними силами.

Дискусії про необхідність і доцільність цивільного контролю над армією давно ведуться в нашому суспільстві. Ланцюг трагічних подій останніх років, до яких так чи інакше були причетні люди у військовій формі (Бровари, Ту-154, збитий над Чорним морем, Скнилів), актуалізували ці дебати, надавши їм нового ракурсу.

Виступаючи на розширеній колегії Міністерства оборони України, Президент Леонід Кучма сформулював головне завдання, що стоїть перед армією: вона повинна бути безпечною для народу. У свою чергу, цивільне суспільство, щоб довіряти оборонним і силовим структурам, має бути поінформоване про те, що в них відбувається, за допомогою спеціально встановлених законом інститутів контролю за їхньою діяльністю.

Зокрема, у проекті закону «Про демократичний цивільний контроль над Військовою організацією і правоохоронними органами держави», ініційованому народними депутатами Георгієм Крючковим і Борисом Андресюком, чітко виписано інститути влади, їхні права й контрольні функції стосовно силових організацій. Згідно із законопроектом суб’єктами цивільного контролю є Верховна Рада, Президент, РНБО, Кабінет Міністрів, центральні й місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, засоби масової інформації та громадяни країни за допомогою перелічених вище інстанцій.

У законопроекті дається визначення самого об’єкта демократичного нагляду — Військова організація, тобто сукупність державних органів, які відповідно до Конституції і законів України забезпечують оборону й безпеку країни. І це не тільки армія, а й СБУ, Внутрішні війська і підрозділи МВС, МНС і т. д.

На семінарі міжнародні фахівці в галузі права поділилися з українськими колегами своїми напрацюваннями і спостереженнями у питанні цивільного контролю над військовими організаціями.