— Ми виросли з Одеської залізниці, адже протягом тривалого часу Кишинівська дорога входила до складу Одеської як відділок, — каже начальник держпідприємства «Залізниця Молдови» Мирон Гагауз. —Тепер прагнемо співпрацювати якнайтісніше з обопільною вигодою...
Мирон Улянович знову приїхав до Одеси з чималою групою фахівців, щоб продовжити разом з українськими колегами пошук шляхів подальшого зміцнення співпраці заради обопільної вигоди. Цього разу узгоджували питання технології роботи обох магістралей, без чого, через взаємозалежність, немислима високоефективна діяльність залізничників по обидва боки Дністра. Досить сказати, що залізничні лінії Одеської магістралі в одинадцяти місцях перетинають державний кордон між Україною й Республікою Молдова, у тому числі на таких важливих прикордонних переходах, як Кучурган — Новосавицька, Слобідка — Ковбасна, Кучурган — Левада, Рені —Джурдулешти, Єтулія — Фрикацей. В Україну й Росію потяги з Молдови розпочинають свій шлях коліями Одеської залізниці. Обидві магістралі є складовими Дев’ятого транспортного коридору, що пролягає від Гельсінкі (Фінляндія) до Александрополіса (Греція) і визнаний пріоритетним напрямком трансєвропейської мережі. А залізнична лінія Роздільна (Україна) —Бендери (Молдова) — Рені (Україна) — Джурдулешти (Молдова) — Галац (Румунія) є чималим відрізком важливої міжнародної магістралі Є-560.
Тож настав час, зокрема, переглянути, вдосконалити раніш узгоджену «Тимчасову технологію...» діяльності магістралей, адже зростають обсяги перевезень через прикордонні переходи, зазнають змін і самі переходи, й залізнична інфраструктура, й рухомий склад. З’явилася низка нових чинників. Виходячи із взаємної зацікавленості в підвищенні комерційної привабливості транзитних перевезень їхніми мережами, одеські й молдовські залізничники узгодили чимало позицій, що сприятиме прискоренню руху дедалі зростаючого вагонопотоку, скороченню матеріальних і трудових витрат на передачу вагонів, контейнерів та вантажів, усуненню перетримок локомотивного парку, термінів технічного огляду рухомого складу тощо.
Є й проблеми, які ще належить розв’язати. Зокрема, стосовно українського порту Рені на Дунаї, вантажі на який ідуть залізницею через територію Молдови, оскільки нашої, вітчизняної, колії туди немає. Порт протягом тривалого часу працював лише на десяту частку своїх потужностей як через югославські події на Дунаї, так і через проблеми доставки українських і транзитних вантажів. Низка домовленостей, зокрема щодо гнучкої тарифної політики, сприяла поліпшенню становища — гавань після років застою вперше почала нарощувати переробку вантажів. Далося, звичайно, тут взнаки й докорінне спрощення всіх технологій, підвищення пропускної спроможності головного пункту переходу через кордон — Кучургана, через який іде основна маса вантажів на Рені. Залізниця обладнала тут оглядовий контейнерний майданчик з 20-тонним краном і оглядовими вежами, спорудила дві платформи для пасажирів, устаткувала об’єкт додатковими засобами зв’язку і системою промислового телебачення, обгородила територію станції. Тепер споруджує нове приміщення, де під одним дахом розташуються митники, прикордонники, працівники служби санітарного, ветеринарного контролю. Це вже нині сприяло зростанню ефективності роботи всіх тамтешніх служб, прискорило відправку поїздів, збільшило вантажопотік на 15 — 20 відсотків. Цей пункт прикордонного переходу визнано кращим на залізницях України й першим, який відповідає вимогам міжнародних стандартів. За зразком Кучургана обладнуються тепер пункти пропуску не тільки на Одеській залізниці, де їх п’ять. Нині в стадії розв’язання, скажімо, два великомасштабні проекти, що обіцяють чимале поповнення транзиту з Росії й Балтії. За участі Мінтрансу організується міжнародний транспортний коридор з перевезення контейнерних вантажів Північ — Південь від Санкт-Петербурга до Іллічівська. Друга програма —комбіновані перевезення великовантажних автомобілів від Клайпеди (Литва) до Іллічівська й далі через поромну переправу до Туреччини. За реалізації цих проектів буде досягнуто кількаразового прискорення доставки вантажів, а отже — одержано солідний ефект усіма учасниками транспортних операцій. Інтеграція національних транспортних систем висунула вимогу — спорудження на Одеській залізниці потужного контейнерного термінала з обслуговування всіх типів контейнерів. Інвестиційний проект його створення реалізується на станції Усатове, а близьке розташування Одеського й Іллічівського портів дасть змогу налагодити ефективнішу взаємодію залізничного й морського транспорту, залучити нових партнерів —власників вантажів з багатьох країн, сприятиме розширенню можливостей міжнародних транспортних коридорів.