Село Бубнище на Івано-Франківщині — одне з тих, де годі шукати роботу. Через це люди виїздять на заробітки до інших країн. Кажуть, є села, де сім’ї розтоптані, понівечені суворою дійсністю: лишилися самі чоловіки з дітьми, бо дружини їхні куховарять, перуть і прибирають в інших краях, за гроші. Яких, утім, вистачає, щоб годувати в Україні свої родини, навчати дітей у платних вузах, утримувати батьків-пенсіонерів... Ідеться вже тільки про виживання, а не про почуття. Тож повноцінні сім’ї стають, на жаль, рідкістю.
І для того, щоб вижити, вони повинні мати свою приватну справу. Завела таку родина Голубенків. Це «Ватра» — кафе біля Скель Довбуша. Тут раді туристам, гостинно запрошують завітати і скуштувати тутешні страви. Щоправда, перепрошують, саму колибу тільки-но відбудовують.
— Це вже всьоме, — з гіркотою каже Люба. — Як пожежа понищила, не знаю, нікого ж за руку не вхопили. А нам збиток за збитком... До Нового року хочемо встигнути завершити роботи, та чи впораємося? Було б добре у новорічні свята прийняти гостей. Тут бувають не тільки туристи, санаторні групи, а й приїздять родинами на відпочинок, дружні компанії. Бачите, які гарні тут місця. І страви в нас смачні, таких ніде не скуштуєш.
Люба родом з Бубнища, Віталій — з Одеси. Познайомилися в Криму, одружилися і Віталій переїхав на Франківщину. Відкрили колибу. Уявіть, скільки праці вклали, щоб облаштувати все до ладу. Цей маленький бізнес тримається на їхній молодечій енергії, потребує часу й зусиль, що мале дитя. Є надія, подолають труднощі, котрі, як мовиться, виникають несподівано і завжди невчасно...
Чи їздили до Криму, відтоді як познайомилися? О! Краще б я не запитувала. Їздили. Один раз.
— Повернулися, — каже Люба, — а тут усе переінакшилося.
І — сльози на очах. Розпитувати, що й до чого, — марна справа. Лише: мали за компаньйонів близьких родичів, та розійшлися...
Одинадцятирічна Віта, дев’ятирічний Андрійко і навіть трирічний Валентин допомагають мамі й татові в обійсті «Ватри», як хто з них може. А Любі та Віталію — розрада і надія. Нехай як не «Ватра», то родинне тепло зігріває цю добру і трудящу сім’ю, не понівечену суворою дійсністю.
А може, перейменувати колибу: щось на кшталт «Голуб миру» чи «Голуби на Скелях»? Від родинного мирного прізвища — Голубенки...
Не кидайте каміння в голубів!
Київ—Івано-Франківськ—Бубнище—Київ.
