12 грудня 2002 року на 90-му році життя помер видатний хірург і вчений у галузі медицини та біокібернетики, Герой Соціалістичної Праці, лауреат Ленінської і трьох Державних премій України, академік НАН і АМН України, депутат Верховної Ради СРСР п’яти скликань, заслужений діяч науки України, професор, доктор медичних наук Микола Михайлович Амосов.
Микола Амосов народився 6 грудня 1913 року в селі Ольхове Вологодської губернії. В 1932 році він закінчив Череповецький механічний технікум, після чого працював змінним механіком на Архангельській електростанції. У 1939 році з відзнакою закінчив Архангельський медичний інститут, а в 1940-му — з відзнакою Всесоюзний заочний індустріальний інститут.
Під час Великої Вітчизняної війни Микола Амосов був на фронті провідним хірургом польового госпіталю. З 1947-го по 1952 рік працював головним хірургом Брянського обласного відділу охорони здоров’я, у цей час почав широко працювати в галузі грудної хірургії, проводив велику наукову роботу. У 1952 році Миколу Михайловича Амосова як видатного спеціаліста з грудної хірургії було запрошено до Київського інституту туберкульозу для керівництва спеціально створеною клінікою торакальної хірургії. У 1953 році захистив докторську дисертацію.
У 1955—1970 роках — завідувач кафедри грудної хірургії Інституту вдосконалення лікарів, 1960—1988 роках — також завідувач відділу Інституту кібернетики НАН України. З 1978 року — заступник директора Інституту туберкульозу і грудної хірургії МОЗ України, у 1983—1988 роках директор, з 1988-го — почесний директор Інституту серцево-судинної хірургії. Микола Амосов — один з основоположників легеневої та серцевої хірургії в СРСР, засновник української школи біологічної, медичної і психологічної кібернетики.
Микола Амосов був членом президії правління Українського товариства хірургів і кардіологів, Міжнародної асоціації хірургів і Міжнародного товариства серцево-судинних хірургів, Міжнародного товариства медичної кібернетики, членом редколегії багатьох вітчизняних і зарубіжних журналів. Його відзначено багатьма високими державними нагородами.
Миколі Амосову були притаманні високий організаторський талант, компетентність, надзвичайна працездатність, вимогливість, велика душевна щедрість. Усі, хто знав Миколу Михайловича, любили і поважали його за чуйне ставлення до людей, мудрість, оптимізм і високу порядність. Він був взірцем самовідданого й чесного служіння Вітчизні.
Світла пам’ять про Миколу Михайловича Амосова назавжди збережеться в наших серцях.
Володимир ЛИТВИН,Геннадій ВАСИЛЬЄВ,Олександр ЗІНЧЕНКО,Валентин ЗАЙЧУК.
